Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/4288/18
11 квітня 2018 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
Слідчий СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання директора ТОВ «Костанза» ОСОБА_4 , а саме: грошові кошти у розмірі 250 000 грн. і 850 дол. США.
Обґрунтовуючи клопотання зазначав, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42017101070000188, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.17 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час проведення обушку за місцем фактичного проживання директора ТОВ «Костанза» ОСОБА_4 були вилучені грошові кошти у розмірі 250 000 грн. і 850 дол. США.
З метою відшкодування завданої внаслідок кримінального правопорушення шкоди на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України та для збереження речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий просив накласти арешт на грошові кошти у розмірі 250 000 грн. і 850 дол. США, які були вилучені під час проведення обшуку.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити.
ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили, вказавши на те, вилучені грошові кошти є особистою власністю ОСОБА_4 та не стосуються кримінального провадження.
Заслухавши пояснення слідчого, ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_5 , вивчивши клопотання та додані до нього документи, приходжу до наступного висновку.
Установлено, що відомості про кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2017 за № 42017101070000188.
Відповідно до постанови слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 від 05.04.2018 тимчасово вилучене у директора ТОВ «Костанза» ОСОБА_4 в ході проведення обшуку 05.04.2018 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме: грошові кошти у розмірі 250 000 грн. і 850 дол. США було визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту на грошові кошти слідчий у клопотанні вказав на те, що арешт на майно необхідно накласти з метою відшкодування завданої внаслідок кримінального правопорушення шкоди на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України та для збереження речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.п. 2-6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Доказів, які б вказували на те, що грошові кошти у розмірі 250 000 грн. і 850 дол. США, які були вилучені під час обшуку за місцем фактичного проживання директора ТОВ «Костанза» ОСОБА_4 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження або набуті кримінально протиправним шляхом слідчим суду не надано.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до фабули кримінального провадження № 42017101070000188 за ч. 5 ст. 191 КК України службові особи КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району, діючи за попередньою змовою групою осіб, при здійсненні господарської діяльності щодо фактичної закупівлі солі для промислового переробляння у ДП «Артемсіль», здійснили розтрату грошових коштів підприємства шляхом залучення посередника під час закупівель, а саме підконтрольного ТОВ «Констанза», придбавши продукцію за значно завищеними цінами, спричинивши збитки територіальній громаді в особі вищевказаного комунального підприємства у сумі близько 700 тис. грн., що становить особливо великий розмір. Крім того, службові особи ДП «Артемсіль», діючи за попередньою змовою групою осіб, уклали договір та поставили сіль компанії - нерезиденту «Крістал Со», вартістю на 5,5 дол. США за тону нижче від інших експортних контрактів, надавши можливість у подальшому реалізовувати вказаному нерезиденту зазначену продукцію за ринковими цінами, що призвело до спричинення збитків державі в особі вищевказаного державного підприємства в особливо великих розмірах.
Доказів того, що ОСОБА_4 є підозрюваним, обвинуваченим у кримінальному провадженні 42017101070000188 чи в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду суду не надано.
До того ж, в силу норм ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Таких обставин у клопотанні не наведено.
Частиною 1 ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Ураховуючи те, що слідчим не доведено необхідності накладення арешту на грошові кошти та не доведено наявності ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, з урахуванням норм п.п. 2-6 ч. 2 ст. 173 КПК України приходжу до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала підлягає оскарженню безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1