10.04.2018 Справа № 756/8775/17
Унікальний № 756/8775/17-к
Порядковий № 1-кп/756/276/18
іменем України
10 квітня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
представників потерпілого - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Битрик, Ружинського району, Житомирської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
25.03.2017, близько 18 години 15 хвилин, на території відділення ТОВ «Нова Пошта», що розташоване за адресою : м. Київ, вулиця Вербова, 4-А, між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник словесний конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_9 став навпроти ОСОБА_8 , останній у свою чергу не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити та діяти із більшою обачністю, наніс один удар долонею своєї правої руки у ліву частину обличчя ОСОБА_9 , від чого той вбав на асфальт спиною. Внаслідок падіння на асфальт від удару ОСОБА_8 . ОСОБА_9 отримав закриту черепно-мозкову травму, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, дав показання, що підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті. Повідомив, що 25.03.2017, близько 18 години, перебуваючи на території відділення ТОВ «Нова Пошта» на вулиці Вербовій у м. Києві, він спілкувався зі своїм знайомим ОСОБА_10 . В їх розмову втрутився ОСОБА_9 , який знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий поводив себе агресивно, провокував конфлікт. ОСОБА_8 з метою припинення дій ОСОБА_9 наніс останньому один удар долонею в обличчя, від чого той впав. Оскільки потерпілий не вставав, обвинувачений переніс його на газон. Після чого до ОСОБА_9 була викликана швидка медична допомога.
ОСОБА_8 у вчиненому щиро кається, зобов'язується продовжувати матеріально допомагати родині потерпілого сплачувати за його лікування та реабілітацію після травми. Цивільний позов визнає частково, а саме у частині документально підтверджених витрат на лікування ОСОБА_9 .
Крім визнання вини обвинуваченим його вина підтверджується дослідженими безпосередньо судом доказами.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 763/е від 29.05.2017 (а.с. 158 - 163) при госпіталізації 27.03.2017 року ОСОБА_9 мав наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма; осадження м'яких тканин тулуба. Локалізація, морфологія ушкоджень свідчать про те, що вони спричинені дією тупого предмету(тів), характерні особливості травмуючої поверхні якого (яких) у них не відобразилися, утворення їх 25.03.2017 не виключається.
Для проведення дослідження експерту був наданий СД-диск із відеозаписом з камери відео спостережень, що здійснювала фіксацію подій на території складських приміщень.
Ознайомившись із відеозаписом експерт вказав, що утворення черепно-мозкової травми ОСОБА_9 не виключається внаслідок нанесення останньому удару рукою в обличчя зліва з утворенням осадження м'яких тканин голови в ділянці обличчя з підшкірною гематомою у лівій скроневій ділянці та послідуючим його падінням з вертикального положення тіла на площину зі співударянням правою скроневою ділянкою голови об контактуючу поверхню приземлення.
Описана закрита черепно-мозкова травма за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Допитана у судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_6 - мати ОСОБА_9 , повідомила, що їй невідомо про обставини нанесення ушкоджень 25.03.2017. Наступного дня йому стало погано, він втрачав свідомість, у зв'язку із чим 27 .03.2017 року була викликана швидка медична допомога та його госпіталізували.
ОСОБА_6 заперечує перебування ОСОБА_9 25.03.2017 у стані алкогольного сп'яніння.
Проте, такі заперечення матері потерпілого спростовуються показаннями допитаних у суді свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 . Вказані свідки підтвердили перебування ОСОБА_9 на роботі у неробочій для нього час у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчили певні ознаки, як то: агресивна поведінка, нестійка хода, нерозбірлива мова.
Крім того, суд звертає увагу на карту виїзду швидкої медичної допомоги № 1567 від 25.03.2017, фотокопія якої досліджена у судовому засіданні, де зазначений попередній діагноз ОСОБА_9 , у тому числі підозра на гостру інтоксикацію внаслідок вживання алкоголю (а.с. 173 - 174).
Також, у дослідженій судом фотокопії карти виїзду швидкої медичної допомоги № 1832 від 27.03.2017, вказана причина несвоєчасного звернення за медичною допомогою - перебування ОСОБА_9 у стані алкогольного сп'яніння.
Допитані у судовому засіданні лікар ОСОБА_13 та фельдшер ОСОБА_14 повідомили, що здійснили виїзд за викликом 27.03.2017 до ОСОБА_15 , який знаходився без свідомості, у зв'язку із чим вся інформація до карти заносилася зі слів його матері - ОСОБА_6 .
Показання допитаних свідків у сукупності із дослідженими доказами, не дають суду підстав сумніватися у перебуванні ОСОБА_15 у стані алкогольного сп'яніння безпосередньо перед нанесенням йому удару ОСОБА_8 .
За наслідками повного та всебічного судового розгляду суд вважає доведеною вину ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та погоджується із кваліфікацією дій останнього за ст. 128 КК України, оскільки він з необережності спричинив ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує суспільну небезпечність діяння, що характеризується необережною формою вини, ступінь тяжкості даного кримінального правопорушення, що віднесений законом до правопорушень невеликої тяжкості, та особу винного.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування частини завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Крім того, при обранні обвинуваченому міри покарання судом враховується відношення обвинуваченого до вчиненого, що характеризується щирим осудом своїх протиправних дій, матеріали, що його характеризують, а саме те, що він працює, має на утриманні двох малолітніх дітей та батьків, які є інвалідами, за останнім місцем роботи та реєстрації характеризується виключно позитивно, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним призначити обвинуваченому один із видів покарання, що передбачений санкцією ст. 128 КК України, у вигляді обмеження волі. Не призначення альтернативних видів покарання, якими є громадські та виправні роботи, суд аргументує, у першу чергу, захистом інтересів потерпілого та наявністю в обвинуваченого численної кількості утриманців.
У судовому засіданні сторона захисту заявила клопотання про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Відповідно до положень п. в ст. 1 Закону, від відбування покарання звільняються особи визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом, мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
При вирішенні клопотання суд враховує, що ОСОБА_8 вчинив злочин, який не є тяжким або особливо тяжким, має на утриманні двох дітей 2007 та 2014 року народження, відносно яких він не позбавлений батьківських прав, у зв'язку із чим вважає правильним застосувати до обвинуваченого вказане положення Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити останнього від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі.
При вирішенні цивільного позову законного представника потерпілого суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
З урахуванням доведеності вини ОСОБА_8 у необережному нанесенні ОСОБА_15 тяжкого тілесного ушкодження, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого понесені ним та його родиною документально підтверджені витрати на лікування наслідків черепно-мозкової травми, за вирахуванням сум грошових коштів, що були добровільно сплачені ОСОБА_8 (а.с. 63, 64, 65, 66). Відтак, позовні вимоги ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 13 105 грн. 62 коп.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.
Розмір втраченого фізичною особою заробітку внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 станом на час скоєння щодо нього злочину працював у ТОВ «Нова пошта» на посаді паркувальника. Суду надана довідка про розмір заробітної плати потерпілого (а.с. 190). Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 ОСОБА_9 отримав інвалідність 1 групи та потребує постійної сторонньої допомоги, що свідчить про втрату загальної працездатності останнього
Враховуючи розмір отриманої заробітної плати за останні три місяці перед ушкодженням здоров'я ОСОБА_9 , його середньомісячний заробіток (дохід) становив 7 163 гривні 66 копійок, таким чином ОСОБА_8 має відшкодувати потерпілому шкоду за витрачений заробіток за період з березня 2017 року по 01.08.2019 у розмірі 200 582 гривні 48 копійок (7 163,66 х 28 міс).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого суми втраченого заробітку ОСОБА_9 внаслідок втрати працездатності суд знаходить обґрунтованими та задовольняє їх у повному обсязі з урахуванням інформації про розмір заробітної плати, що була надана суду ТОВ «Нова Пошта».
Розглядаючи вимогу про компенсацію моральної шкоди, суд враховує, що діями обвинуваченого потерпілому ОСОБА_9 дійсно була спричинена моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які він відчував та продовжує відчувати у зв'язку із погіршенням якості життя, що стало наслідком травми отриманою від дії ОСОБА_8 . Суд приймає до уваги, що потерпілому встановлена перша група інвалідності, за станом здоров'я він не може працювати та потребує постійного стороннього догляду. Така ситуація безумовно є психотравмуючою для людини, яка водночас від протиправних дій обвинуваченого втратила можливість самостійно задовольняти власні природні потреби.
При визначенні суми грошового відшкодування за завдані моральні страждання суд, враховуючи ч. 3 ст. 23 ЦК України, бере до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, які знаходяться у причинно-наслідковом узв'язку із протиправними діями обвинуваченого, ступень вини обвинуваченого, принципи розумності та справедливості, а також майновий стан винної особи.
Одночасно суд має врахувати й поведінку потерпілого ОСОБА_15 , який безпосередньо перед конфліктом, в ході якого отримав травму, перебував у стані алкогольного сп'яніння, провокував своїми діями обвинуваченого, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи у сукупності всі обставини зазначені вище суд вважає необхідним частково задовольнити цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1195 ЦК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», суд,
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді обмеження волі.
Цивільний позов ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 105 гривень 62 копійки, моральної шкоди - 50 000 гривень, втрачений заробіток внаслідок втрати працездатності у сумі 200 582 гривні 48 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам процесу.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1