02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/1463/18
провадження № 2/753/3529/18
(ЗАОЧНЕ)
"30" березня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді МИЦИК Ю.С.
при секретарі ГОРБЕНКО А.О.
за участю сторін не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2.) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння в подружньому житті, втратою почуттів любові та поваги. Сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбні стосунки. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. При цьому, позивач посилається, що відповідач не надає коштів на утримання неповнолітньої доньки, а тому відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) позивач має право на стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини у віці до 18 років, починаючи з моменту подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 31 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року дану справу призначено до розгляду по суті на 30 березня 2018 року.
До початку судового засідання, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак її представник надав заяву, в якій просив розгляд даної справи проводити за його відсутністю. Крім того, у своїй заяві вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надіслав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки представник позивача не заперечував проти вирішення справи саме таким чином.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 28 січня 2012 року, який було зареєстровано Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №52. Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2.
Із позовної заяви вбачається, що між подружжям виникали непорозуміння та спільне життя в них не склалось через різні погляди на життя, втрату почуттів любові. Сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбні стосунки протягом трьох років. На даний час донька проживає з матір'ю, яка належним чином виконує свої батьківські обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За правилами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до стст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Крім того, судом встановлено, що спорів про поділ майна та місце проживання дитини між сторонами на даний час не існує.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Оскільки малолітня донька проживає з матір'ю, батько - відповідач по справі зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання та виховання.
За змістом ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
У відповідністю із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Враховуючи вищевикладене та те, що малолітня дитина проживає з матір'ю, перебуває на її повному утриманні, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 7, 21, 24, 110-112, 180, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», стст. 10, 12-13, 49, 76-80, 133, 141, 263-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України , суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 28 січня 2012 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №52, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
СУДДЯ МИЦИК Ю.С.