Номер провадження 2/754/1661/18
Справа №754/9805/17
Іменем України
06 квітня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Панченко О.М.
при секретарі Моторенко К.О.
за участі позивача - ОСОБА_1
представника відповідача та третьої особи - Пісковенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа: Київська міська Рада про визнання директором ДКП «Лавра», визнання рішення Київради неправомірним в частині ДКП «Лавра», -
Позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою та просив визнати його директором Державного комунального підприємства «Лавра».
Неодноразово змінюючи та уточнюючи позовні вимоги, позивач остаточно просив: визнати його директором Державного комунального підприємства «Лавра»; визнати рішення Київради №112/1546 від 08.11.2001 року неправомірним в частині Державного комунального підприємства «Лавра». Мотивує вимоги позову тим, що з 1992 року згідно наказу МО Києво-Печерського історико-культурного заповідника №89-к від 14.09.1992 року. У 2002 році був звільнений у зв»язку з реорганізацією музею та Малого державного виробничого підприємства «Лавра» та призначений директором Державного КП «Лавра» згідно з Розпорядженням КМДА №826 від 14.09.1997 року. У 2005 році згідно Рішення Обухівського районного суду Київської області куди він був направлений постановою Маневицького районного суду Волинської області на роботу до ПП «ОСОБА_9» у 2003 році вироком Печерського районного суду м. Києва він не мав права займатися господарською діяльністю строком два роки. Крім того, у 1996 році нове керівництво МО Києво-Печерського Історико-культурного заповідника відмовилось від своїх засновницьких прав і він за домовленістю з начальником Головного управління культури ОСОБА_5 та директором Київської міської галереї мистецтв «Лавра» ОСОБА_6 перереєстрував Мале ДВП «Лавра» з державною формою власності згідно з Розпорядження №826 у 1997 році Київської міської державної адміністрації в ДКП «Лавра» з комунальною формою власності та змінили юридичну адресу з вул. Січневого повстання 25 корпус 54 на вул. Січневого повстання 17. У 2000 році він перевіз все майно та документацію за новою адресою, за взятий кредит виконав ремонт приміщення под. офіс, ремонт галереї після пожежі, а керівництво галереї по команді керівництва культури його вигнали і колектив підприємства з приміщень і він по сьогоднішній день не може потрапити на своє робоче місце як директор Державного коммунального підприємства «Лавра». В 2010 році його хотіли звинуватити за ст.ст. 353, 358,364, 365 КК України, однак Деснянським судом м. Києва та слідчим Деснянського УП ГУНП в м. Києві такі звинувачення були зняті та справи закриті. А от Рішення Київради та Розпорядження КМДА по відношенню до ДКП «Лавра» визнано сумнівним.
Ухвалою суду від 01.08.2017 року позовну заяву повернуто позивачу для її подання до належного суду.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.09.2017 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, питання про відкриття провадження передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалами суду від 21.09.2017 року та від 03.10.2017 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.10.2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач в повному обсязі підтримав вимоги позову та просив суд про їх задоволення з викладених в ній підстав.
Представник відповідача Київської міської державної адміністрації та третьої особи Київської міської Ради в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на таке: у відповідності до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 18 червня 1997 року «Про реорганізацію малого державного підприємства «Лавра», створено шляхом перетворення Державне комунальне підприємство «Лавра», підпорядковано Головному управлінню культури та зобов,язано призначати керівника. Наказом Головного управління культури від 02 квітня 1997 року номер 179-к позивача призначено на посаду директора ДКП «Лавра» за контрактом на три роки. Наказом номер 114-к від 10 червня 2002 року позивача звільнено з посади за одноразове грубе порушення трудової дисципліни. В трудовій книжці запис не було здійснено, оскільки позивач як директор ДКП «Лавра» тримав трудову книжку у себе. Вказаний наказ позивачем у передбачені законодавством строки не оскаржувався. Рішенням Київської міської ради номер 112/1546 від 08 листопада 2001 року «Про реорганізацію ДКРВП «Київреммонтажкультура» та ДКП «Лавра» на базі яких створено КП «Київкультурасервіс».
В 2011 році Головним управлінням культури було встановлено, що звільнившись в 2005 році з місць позбавлення волі, позивач маючи установчі документи, незаконно отримав нове Свідоцтво про державну реєстрацію Державного комунального підприємства «Лавра» серії АОО №034200. Тому для припинення ДКП «Лавра» у відповідності до чинного законодавства створено нову комісію з припинення ДКРП «Київреммонтажкультура» та ДКП «Лавра», головою якого призначено ОСОБА_7 Відповідно до вимог чинного законодавства та на виконання даного розпорядження, голова комісії здійснює управління з правами ДКРП «Київ реммонтажкультура» і ДКП «Лавра» та вживає всіх передбачених законодавством заходів, пов,язаних з припиненням підприємств як юридичних осіб. Крім того. згідно з Витягом державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з моменту реєстрації припинення ДКП «Лавра» право вчиняти будь-які юридичні дії без довіреності від імені ДКП «Лавра» має голова комісії ОСОБА_8 Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов.язків іншим юридичним особам - правонаступникам. Все майно, в тому числі і статутний фонд в розмірі 37548,37 гривень та борги, які має ДКП «Лавра» переходять до КП «Київкультурасервіс». Було проведено інвентаризацію майна ДКП «Лавра», яке згідно опису було передане КП «Київкультурасервіс», як правонаступнику.
Крім того, позивач звернувся до суду з часткою позовних вимог, а саме визнання особи директором ДКП «Лавра», які вже розглядались у судовому порядку, а саме: Печерським районним судом м. Києва справа №754/38887/16ц прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення суми та визнання особи директором; Шевченківським районним судом міста Києва справа номер 2-1831/11 прийнято рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, Деснянським районним судом міста Києва /справа номер 754/1187/14-ц/ залишено без задоволення вимоги Позивача про визнання особи директором, зобов,язання не чинити перешкоди відновленню господарської діяльності, надання автомобіля. Позивач у справі не обґрунтував свої вимоги в частині визнання рішення Київради №112/1546 від 08.11.2011 року неправомірним. Крім того, просила суд звернути увагу на строки позовної давності при подачі позивачем такого позову до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами, заслухавши пояснення позивача та заперечення на позов представника відповідача та третьої особи, прийшов до наступного.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов,язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної /немайнової/ шкоди тощо Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин 2 - 5 статті 13 цього Кодексу.
Як встановлено у судовому засіданні, наказом Головного управління культури від 02 квітня 1997 року номер 179-к позивача призначено на посаду директора ДКП «Лавра» за контрактом на три роки.
Згідно з наказом Головного управління культури і мистецтв номер 114-к від 10 червня 2002 року позивача звільнено з посади директора ДКП «Лавра» за одноразове грубе порушення трудових обов,язків з 10 червня 2002 року на підставі п.1 ст.41 КЗпП України. Вказаний наказ позивач не оскаржував у встановлений місячний термін з дня його видання або з дня, коли йому стало відомо про існування вказаного наказу.
У позовних вимогах позивач не зазначає на яких правових підставах він просить визнати його директором ДКП «Лавра», будь-яких доказів тому не наддав.Крім того, позовні вимоги про визнання позивача директором Державного комунального підприємства «Лавра» вже були предметом судового розгляду, проте в даних спорах відповідачами виступали Департамент культури м. Києва, Київська міська галерея мистецтв «Лавра», Департамент культури виконавчого органу КМР, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 липня 2014 року /справа номер 754/1187/14-ц йому було відмовлено у задоволенні його позовних вимог про визнання його директором ДКП «Лавра», крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2017 року серед інших вимог позову, позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання його директором ДКП «Лавра».
У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судом рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вимог ч.2-5 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем не було скасовано (оспорено в судовому порядку) наказ Головного управління культури і мистецтв від 10 червня 2002 року № 114К про його звільнення, суд позбавлений можливості дійти висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про визнання його директором ДКП "Лавра".
Підсумовуючи викладене, з урахуванням всіх обставин, викладених у позовній заяві та поясненнях сторін, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Клопотання представника відповідача та третьої особи у справі в судовому засіданні про звернення уваги суду на терміни позовної давності при подачі позивачем позову судом не приймається, оскільки представник відповідача та третьої особи по справі не просила суд про застосування таких строків при вирішенні спору, а просила відмовити в задоволенні позовних вимог по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,5, 80,81,263, 265 ЦПК України , суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа: Київська міська Рада про визнання директором ДКП «Лавра», визнання рішення Київради неправомірним в частині ДКП «Лавра»,- залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя