Справа № 183/776/18
№ 1-кп/183/626/18
іменем України
11 квітня 2018 рокуНовомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12018040350000036 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівка, Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Попасне, Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, одруженого, РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
04 січня 2018 року приблизно о 03.00 годині ОСОБА_3 вступивши у злочинну змову з ОСОБА_4 , з метою скоєння злочину, приїхали на автомобілі марки "ВАЗ 2106", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на 171 км автодороги "Дніпро-Харків", в 3 км від смт. Губиниха в напрямку с. Голубівка, Новомосковського району Дніпропетровської області, де розташований пункт зберігання дизельного палива, що належить ОСОБА_6 , який охоронявся ОСОБА_7 , та реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в цей же день, тобто 04 січня 2018 року приблизно о 03.03 годині ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , розподіливши між собою злочинні ролі, вийшли з автомобілю та підійшли до підсобного приміщення, де відпочивав охоронець ОСОБА_7 .
Далі, ОСОБА_4 , постукав у вхідні двері підсобного приміщення, розташованого за вищевказаною адресою, які йому відчинив охоронець ОСОБА_7 , якого ОСОБА_4 , нічого йому не пояснюючи, діючи умисно, відкрито, заштовхнув всередину вказаного приміщення, після чого ОСОБА_3 , закрив охоронця ОСОБА_7 , підперши вхідні двері до нього палицею та притримуючи її. В цей час ОСОБА_4 , доводячи спільний злочинний умисел до кінця, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, відкрито викрав 23 пластмасові каністри, об'ємом по 20 літрів кожна, заповнені дизельним паливом, які склав до причепу, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_8 , який знаходився біля підсобного приміщення охоронця, після чого підігнав автомобіль марки "ВАЗ 2106" та підчепив причеп до нього.
Однак, в цей момент, умисні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були виявлені потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_9 , які приїхали на місце вчинення злочину на власному автомобілі, проте ОСОБА_4 намагаючись довести свій спільний злочинний умисел до кінця, сів за кермо автомобіля "ВАЗ 2106" до якого був причеплений причеп, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 22000,00 гривень, в якому знаходилися 23 пластмасові каністри, об'ємом по 20 літрів, вартістю 80,40 грн. кожна, заповнені дизельним паливом вартістю 26,33 грн. за 1 літр, та не дочекавшись ОСОБА_3 , який втік у невідомому напрямку, намагався втекти з місця скоєння злочину з викраденим майном, проте був затриманий потерпілим ОСОБА_6 , свідком ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що дійсно 04 січня 2018 року приблизно о 03.00 годині ОСОБА_4 запропонував йому поїхати на заправку, де викрасти дизельне паливо, на що він погодився. Після чого, на автомобілі, який належить ОСОБА_4 , вони разом приїхали на заправку, де зачинивши охоронця, відкрито викрали 23 каністри, які ОСОБА_4 грузив свій в автомобіль, поки він тримав двері. Однак, вивезти викрадене не змогли, оскільки приїхав потерпілий і вони втекли, залишивши дизельне паливо на місці скоєння злочину. У скоєному щиро кається.
Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні також визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що дійсно 04 січня 2018 року приблизно о 03.00 годині він запропонував ОСОБА_3 викрасти дизельне паливо, оскільки йому були потрібні гроші. Після чого, він разом з ОСОБА_3 заволоділи 23 каністрами з паливом, де його й затримав потерпілий. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає вину обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення встановленою і їх дії належить кваліфікувати за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України, як закінчений замах на вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання обвинуваченим суд враховує, що скоєний злочин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжких, однак обставин, що обтяжують їх покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.
Крім того, суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_3 є особою, що в силу закону раніше не судима, а ОСОБА_4 , є особою, що раніше не судима, вину вони визнали повністю, обвинувачені на обліках у лікарів фтизіатра, психіатра, нарколога, не перебувають (а.п.40,41,42,58,59,60), ОСОБА_4 , має постійне місце мешкання, за яким, як і за місцем служби характеризується позитивно (а.п.51,54,55,56), приймав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій (а.п.48), має на утриманні малолітню доньку, потерпілий претензій до них не має та на суровому покаранні не наполягає (а.п.28).
Щире каяття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд враховує, як обставину, що пом'якшує їх покарання
Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що їх виправлення можливе без ізоляції від суспільства, внаслідок чого суд вважає необхідним призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі, в межах передбаченої санкцією даної статті, із застосуванням ст.75 КК України, що буде співрозмірним та достатнім для досягнення мети покарання та запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню були проведені:
- одна судово-товарознавча експертиза № 27/18, 1х340 гривень (а.п.72),
- одна судово - трасологічна експертиза № 26/4.6/49 , 1х1144 гривень (а.п.78), на загальну суму 1484 гривні, які підлягають стягненню з обвинувачених солідарно, в силу вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені підлягає вирішенню, згідно з положенням ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, осіб винних, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Речові докази:
- автомобіль "ВАЗ 21061", білого кольору, д/н НОМЕР_2 , з причепом, без державного номеру, в якому знаходяться 23 пластмасові каністри, об'ємом по 20 літрів кожна, заповнені дизельним паливом - залишити потерпілому ОСОБА_6 ,
- гаманець чорного кольору, банківську картку № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , грошові кошти в сумі 8 гривень, посвідчення водія НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_4 , мобільний телефон "Lenovo A1000", з сім карткою оператора "МТС" НОМЕР_7 , ліхтар червоного кольору - залишити обвинуваченому ОСОБА_4 ,
- слід папілярного узору пальця руки розмірами 11х19 мм, який вилучений 04.01.2018 року в ході огляду місця автомобіля "ВАЗ 2106", д/н НОМЕР_2 , придатний для ідентифікації особи, чотири сліди папілярних узорів рук розмірами 6х24 см, 19х41 см, 10х18 мм, 7х15 мм, вилучені там же, які не придатні для ідентифікації особи - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта, у сумі 1484 гривні, солідарно.
Копію вироку вручити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , негайно.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1