Справа № 214/6272/16-к
1-кп/214/129/18
11 квітня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження №12016040750002941відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білики, Кобеляцького району Полтавської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утримані трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ),
09.10.2016 року приблизно о 21 год. 35 хв., ОСОБА_3 , знаходячись біля 2-го під'їзду будинку №5 по вул. Космонавтів в м. Кривому Розі, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, здійснив напад на потерпілу ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ), шляхом нанесення останній 3-ох ударів підручним молотком в область голови, в результаті якого заволодів належною потерпілій сумкою чорного кольору із однією ручкою вартістю 481,36 грн., в якій знаходились: гроші у сумі 1400 грн. різними купюрами; ключі від квартири (матеріальної цінності для потерпілої не становить); паспорт громадянина України на ім'я потерпілої; ідентифікаційний код на ім'я потерпілої; банківські картки в кількості 4-х штук; дисконтні картки магазинів в кількості 5-ти штук (матеріальної цінності для потерпілої не становить); навушники гарнітура марки «Самсунг» білого кольору, вартістю 97,96 грн.; кільце біжутерія (матеріальної цінності для потерпілої не становить). Після чого, ОСОБА_3 покинув місце злочину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) матеріального збитку на загальну суму 1979,12 грн. Крім того, в результаті нападу потерпілій ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) були завдані тілесні ушкодження у виді забійної рани потиличної ділянки голови праворуч та в проекції правої надбрівної дуги, які виникли від ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я останньої, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні, згідно висновку судово-медичної експертизи №2018 від 26.10.2016 року.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 належить кваліфікувати за ч.1 ст.187 КК України за ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.
Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України визнав частково та пояснив, що восени 2016 року, приблизно о 18.00 год., точного часу не пам'ятає, він повертався додому за адресою: АДРЕСА_2 , від свого друга, який проживає в Жовтневому районі, з яким вживав спиртні напої, випив приблизно 200 г горілки, а отже перебув у стані легкого алкогольного сп'яніння. Він був засмучений у зв'язку з поганим станом здоров'я доньки та відсутністю коштів на її лікування. Рухаючись по вул. Космонавтів, що знаходиться в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, неподалік супермаркету «АТБ», він побачив раніше йому незнайому дівчину, яка в подальшому виявилась потерпілою ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ), на яку вирішив здійснити напад з метою заволодіння майном, що знаходилось при ній. При ньому в той момент була підручна сумка з інструментами, в якій також знаходився молоток, який він дістав з своєї суми, з метою використання при нападі на потерпілу. В подальшому він продовжив рух за потерпілою ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) та наздогнавши останню біля під'їзду будинку, номера яких не пам'ятає, напав на неї ззаду, завдавши молотком, що знаходився при ньому, два удари в область потилиці потерпілої. В обличчя потерпілу він не бив, причину виникнення на її обличчі шрамів він пояснити не може. Від отриманих ударів потерпіла ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) не впала, після чого, він ривком намагався зірвати сумку чорного кольору, яка знаходилась на лівому плечі потерпілої, від чого остання впала, вронивши сумку з рук, яку він забрав та побіг в сторону свого дому, залишивши місце події. В подальшому в сумці він виявив кошти потерпілої, в сумі приблизно 430 грн., а також інші речі: паспорт потерпілої; біжутерію, банківські картки та інші дрібні речі, перелік яких він точно не пам'ятає. Викрадені кошти він віддав своїй дружині, а сумку намагався спалити за домом, біля супермаркету «Епіцентр», під час чого і був затриманий працівниками міліції. Він розкаюється у вчиненому та просить його суворо не карати, при цьому врахувати наявність на його утриманні хворої малолітньої доньки. Ним потерпілій було повернуто кільце та навушники. З розміром матеріального збитку, зазначеним в обвинувальному акті, завданим його діями потерпілій повністю згоден. Уточнені позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) визнає в повному обсязі.
Окрім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 в інкримінованому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст.187 КК України, по справі існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому зазначеному кримінальному правопорушенні.
Так, потерпіла ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) суду показала, що приблизно о 21 год. 30 хв. 09.10.2016 року вона поверталась з роботи та вирішила зайти до знайомої, яка проживає в будинку АДРЕСА_3 . Підійшовши до другого під'їзду зазначеного будинку, вона набрала номер квартири знайомої на табло домофону. В цей момент до неї ззаду підійшов обвинувачений ОСОБА_3 та вдарив її двічі по потилиці. В момент нанесення останнім їй першого удару вона його не бачила. В подальшому обвинувачений ОСОБА_3 став знімати сумку з її плеча, однак вона намагалась утримати її, в результаті чого він вдарив її молотком по обличчю, у височну область голови справа, від чого вона впала, а він втік відкрито викравши її сумку. Оговтавшись від отриманих ударів, вона піднялась і пішла до подруги. У викраденій обвинуваченим ОСОБА_3 сумці були речі, що зазначені в обвинувальному акті, а також, паспорт, ідентифікаційний код, кошти в сумі 1400 грн., одна тисяча з яких лежала в її паспорті за обкладинкою, а також ключі від її квартири. ОСОБА_3 вона розгледіла в той момент, коли він вдарив її молотком по обличчю. При впізнанні вона впізнала обвинуваченого ОСОБА_3 по статурі, зросту і одягу. Вона не змогла розгледіти детально обличчя останнього, оскільки біля під'їзду було темно. В результаті нанесених обвинуваченим ОСОБА_3 ударів вона отримала забійні рани на потиличній частині голови та обличчі, у зв'язку з чим перебувала на лікуванні протягом 6 днів. Заявлений та в подальшому уточнений цивільний позов підтримує в повному обсязі, при цьому, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн., які вона просить стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_3 , просить врахувати отриману травму обличчя від якої залишився шрам довжиною три сантиметри, а отже вона відчуває постійний дискомфорт. Крім того, вона відчуває страх, змінився її спосіб життя, вона побоюється виходити на вулицю після 21 год. 00 год., у зв'язку з чим втратила роботу, графік якої був з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., де отримувала зарплату в розмірі 4500 грн. На теперішній час обвинувачений ОСОБА_3 добровільно не пропонував та не відшкодував їй завдані збитки. Вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям. В додаток вона вказала, що за час судового розгляду вказаного кримінального провадження вона змінила прізвище та ім'я з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , у зв'язку з чим надала суду відповідні документи та просила задовольнити позов на її нове ім'я.
Крім показань допитаної у судовому засіданні потерпілої, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.187 КК України, також підтверджується письмовими доказами, зібраними в період досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні, а саме:
-заявою ОСОБА_11 про добровільну видачу речових доказів по кримінальному провадженню, що належать її чоловікові ОСОБА_3 , а саме: чоловічих джинсів та чоловічого взуття з нашаруванням бруду, сумки салатового кольору з інструментами, грошові кошти в сумі 253 грн. (Т.1, а.с.29);
-протоколом огляду речей від 10.10.2016 року, з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто та вилучено чоловічі джинси та чоловіче взуття з нашаруванням бруду, грошові купюри, що становлять в сумі 253 грн., сумку салатового кольору, в якій знаходяться інструменти, а саме: молоток, показник напруги, ключі, гвинтовий ключ, навушники білого кольору, ніж кухонний, ключі шестигранні, викрутка, кільце із білого металу (Т.1, а.с.31-33);
-постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 10.10.2016 року, відповідно до змісту якої вилучені при огляді 10.10.2016 року: чоловічі джинси та чоловіче взуття; грошові кошти в сумі 253 грн.; сумка салатового кольору «Деніс», в якій знаходяться різноманітні інструменти; навушники-гарнітура білого кольору марки «Самсунг»; кільце біжутерія з камінцем білого кольору визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню, з яких навушники-гарнітура білого кольору марки «Самсунг» та кільце біжутерія з камінцем білого кольору повернуто потерпілій ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ), а інші речі передані на зберігання до камери схову Саксаганського ВП КВП (Т.1, а.с. 34);
-постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 11.10.2016 року, відповідно до змісту якої вилучені при огляді 09.10.2016 року тампони зі змивами та зразок марлевого тампону визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню та передано на зберігання до Саксаганського ВП КВП (Т.1, а.с.51);
-висновком судово-товарознавчої експертизи від 22.10.2016 року, відповідно до якого встановлено, що ринкова вартість жіночої сумки марки «Остін» чорного кольору становить 481,36 грн. та навушників марки «Самсунг» білого кольору - 97,76 грн. (Т.1, а.с.65-69);
-висновком судово-медичної експертизи від 26.10.2016 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а саме: забійні рани потиличної ділянки голови праворуч та в проекції правої надбрівної дуги, які виникли від ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею. Характер виявлених ушкоджень в наданих медичних документах потерпілої ОСОБА_7 свідчить, що термін їх виникнення відповідає 09.10.2016 року (Т.1, а.с.69а-70).
Зазначені письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими та належними, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілої по справі.
На підставі сукупності вказаних доказів, даних наведених в процесуальних документах, речових доказів, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.
Суд, керуючись ст.ст.85, 94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, та взаємозв'язку, з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого діяння.
Аналізуючи сукупність досліджених судом доказів, суд критично ставиться до доводів обвинуваченого ОСОБА_3 в частині невизнання кількості нанесених ударів потерпілій ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) в область обличчя, визнаючи нанесення останній тільки двох ударів в область потилиці, та сприймає таку версію, як бажання уникнути обвинуваченим відповідальності за скоєний злочин, виходячи з наступних підстав.
Зазначена вище версія обвинуваченого ОСОБА_3 викладена ним в своїх показах, наданих під час судового розгляду, повністю спростовується наданими в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ), яка показала, що 09.10.2016 року, біля під'їзду №2, будинку АДРЕСА_3 , а саме,в момент нападу обвинувачений ОСОБА_3 вдарив її молотком двічі по потилиці, а в подальшому останній, під час заволодіння її сумкою, яка знаходилась на її плечі та яку вона намагалась утримати, вдарив її молотком по обличчю, а саме у проекцію правої надбрівної дуги, від чого вона впала.
Вказані вище покази потерпілої ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) суд вважає правдивими та достовірними, враховуючи, що вони також повністю узгоджуються з дослідженим в судовому засіданні висновком судово-медичної експертизи від 26.10.2016 року, відповідно до якої у останньої виявлено тілесне ушкодження: забійні рани потиличної ділянки голови праворуч та проекції правої надбрівної дуги, термін виникнення яких відповідає 09.10.2016 року, даті вчинення нападу обвинуваченим ОСОБА_3 , а отже вказані вище обставини, зазначені потерпілою ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ), поза розумнів сумнівом відтворюють обставини подій, що встановлені судом та підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.ст.85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) та висновок судово-медичної експертизи від 26.10.2016 року, у суду відсутні підстави вважати, що ці докази є не належними або не допустимими.
Отже, оцінюючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_3 нанесено потерпілій ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 )три удари молотком в область голови, два з яких прийшлись в область потилиці, а один удар в область проекції правої надбрівної дуги потерпілої.
Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, не оспорювання учасниками судового провадження, в тому числі обвинуваченим ОСОБА_3 , інших обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст.85, 94 КПК України, показання обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) та зазначені вище письмові докази, суд вважає, що ці докази отримані у порядку встановленому КПК України, а тому є належними та допустимими, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений вчинив напад на потерпілу ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) з метою заволодіння її майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останньої, яка зазнала нападу (розбій).
Після з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених під час судового розгляду кримінального провадження, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) та зазначені вище письмові докази, які мають логічний та послідовний характер, узгоджуються між собою, суд поза розумним сумнівом приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст.187 КК України.
Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 визначається щире каяття.
Обставин, відповідно до ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України (Т.1, а.с.60).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що злочин вчинений останнім є тяжким, в тому числі його наслідки, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий (Т.1, а.с.61), на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» у лікаря психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (Т.1, а.с.59-60), одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т.1, а.с.25, 26, Т.2, а.с.102, 103).
Таким чином, суд, враховуючи всі вище викладені обставини у своїй сукупності вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 , повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах санкції, визначеної ч.1 ст. 187 КК України.
Суд, переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Витрати на проведення судових експертиз відсутні.
Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України судом не встановлено.
У справі потерпіла ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) заявила цивільний позов, який в подальшому уточнила в частині моральної шкоди в останній редакції від 07.09.2017 року, в якому просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь 1 832,67 грн. заподіяної матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди завданих в результаті злочину. В обґрунтування свої вимог потерпіла ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) вказала, що протиправними діями обвинувачено ОСОБА_3 їй завдано майнового збитку в сумі 1 832,67 грн., що підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, що містяться в матеріалах справи, а також їй завдано моральної шкоди, що виявилась в душевних переживаннях, пов'язаних з отриманою травмою обличчя від якої залишився шрам, у зв'язку з чим вона відчуває постійний дискомфорт. Крім того, вона відчуває страх, змінився її спосіб життя, вона побоюється виходить на вулицю в пізній час. Отже за таких обставин вона оцінює розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн., які просить стягнути з обвинуваченого.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що матеріальні витрати складаються з коштів, які вона понесла на лікування та відновлення викрадених документів на суму 1832 грн. 67 коп., а моральну шкоду вона оцінює в сумі 20000 грн. Крім того, просила суд задовольнити позовні вимоги на її нове прізвище та ім'я ОСОБА_8 , яке вона змінила за час розгляду даного кримінального провадження, що підтверджується наданими нею документами (Т.2, а.с. 109).
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі ст.ст.16, 1166 ЦК України, відповідно до ст.ст.128, 368 КПК України, позовні вимоги ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, а про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.
Так, суд приймає позицію обвинуваченого ОСОБА_3 про повне визнання позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1832 грн. 67 коп. та в розумінні ч.1 ст.206 ЦПК України приходить до висновку про його задоволення, враховуючи, що вказані обставини не суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
В свою чергу, відповідно до п.п.3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, аналізуючи досліджені при судовому розгляді докази, суд приходить до висновку про наявність у потерпілої ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) моральних страждань і переживань, пов'язаних з ушкодженням здоров'я котрі негативно позначилися на моральному стані останньої.
У зв'язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ), їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості суд вважає, що заявлена сума 20000 грн. в якості компенсації моральної шкоди явно завищена і з обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, відповідно до ст.ст.128, 368 КПК України, на користь потерпілої підлягає стягненню сума 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.349 ч. 3, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Позовні вимоги ОСОБА_7 (вона ж ОСОБА_8 ) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином 1832 (тисяча вісімсот тридцять дві) грн. 67 коп. та 5 000 (три тисячі) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Речові докази:
-продукти горіння, пляшка з під пива, освіжувач повітря, які знаходиться в камері зберігання речових доказів Криворізького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити (Т.1, а.с.16);
-гроші у сумі 253 грн., навушники гарнітура марки «Самсунг» білого кольору, кільце біжутерія із камінцем, що зберігаються у потерпілої ОСОБА_7 - залишити у розпорядженні останньої, дозволивши використовувати та розпоряджатися ними на власний розсуд (Т.1, а.с.34);
-чоботи чоловічі «Дельта», чоловічі джинсові штани «Куджі», сумка салатового кольору «Denim», в якій знаходяться інструменти різноманітні, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути ОСОБА_3 , окрім молотка (Т.1, а.с.34).
-молоток, який знаходяться серед інструментів в камері зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити (Т.1, а.с.34).
-паперовий конверт із змивом речовини бурого кольору та зразок марлевого тампону який знаходяться в камері зберігання речових доказів Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити (Т.1, а.с.51).
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1