Справа № 188/309/18
Провадження № 2/188/228/2018
11 квітня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі Брагін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про повернення дитини після відібрання без позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до органу опіки та піклування Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач) про повернення дитини після відібрання без позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради в позивачки було відібрано малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення її батьківських прав, в зв'язку з тим, що вона створила неналежні умови для проживання та виховання доньки, не працювала, залишала дитину без нагляду, не приділяла належної уваги дитині, не піклувалась про неї, не виконувала щодо неї батьківських обов'язків, не піклувалась та не дбала про її здоров'я, належний фізичний, духовний та моральний розвиток.
За вказаним рішенням доньку позивача передали органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області. Розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - РДА) від 27.01.2017р. № Р-33/0/350-17 «Про створення прийомної сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та влаштування на спільне проживання і виховання малолітньої дитини» доньку позивача ОСОБА_2 влаштували на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Позивач зазначає, що вона на даний час налагодила своє життя, влаштувалась на роботу, з чоловіком разом не проживає, створила нову сім'ю та відповідні умови для життя та розвитку дитини. Вона постійно відвідувала доньку в прийомній сім'ї, також спілкувалась з нею по телефону, відвідувала службу у справах дітей Петропавлівської РДА. Має твердий намір повернути доньку для виховання.
04 грудня 2017 року позивач звернулась до органу опіки та піклування Петропавлівської РДА із заявою про поновлення її в батьківських правах та повернення їй відібраної дитини. Заява була розглянута 30.01.2018року комісією з питань захисту прав дитини при Петропавлівській РДА і винесено висновок №167/0/349-18 про доцільність поновлення її батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилаючись на викладене та керуючись статтями 163, 170 СК України, позивач просить повернути їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, її малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була відібрана у неї за рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги збільшила та просила звільнити її від сплати аліментів, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.
Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд вбачає наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НО № 470214, виданим 22.08.2012 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області батьками ОСОБА_2 записані ОСОБА_5 та позивач (а.с. 11).
На підставі рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області у позивача та ОСОБА_5 відібрано малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення її батьківських прав. Стягнуто з позивача та ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_2 на користь особи або закладу де вона буде проживати в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) (а.с. 6-8).
Розпорядженням Петропавлівської РДА від 27.01.2017р. № Р-33/0/350-17 «Про створення прийомної сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та влаштування на спільне проживання і виховання малолітньої дитини» доньку позивачки ОСОБА_2 влаштували на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 9-10).
У своєму рішенні від 16.07.2015р. у справі «Мамчур проти України» за заявою № 10383/09 Європейський суд з прав людини зазначив, що встановлення опіки над дитиною, як правило, має бути тимчасовим заходом, який має бути припинено, як тільки дозволять обставини. Тому встановлення опіки не може бути виправдано без попереднього розгляду можливих варіантів та має бути оцінено в контексті позитивного обов'язку держави докладати серйозні та тривалі зусилля для сприяння возз'єднанню дітей з їх біологічними батьками, та до цього часу уможливлювати регулярне спілкування між ними.
З довідки ТОВ «АТБ - Маркет» від 22.02.2018 року вбачається, що позивач працює в ТОВ «АТБ - Маркет» м. Першотравенськ на посаді продавець- консультант (а.с. 17).
Згідно з актом обстеження умов проживання позивача від 03.11.2017 року, складеним головним спеціалістом служби у справах дітей Першотравенської міської ради, позивач проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, в однокімнатній квартирі. Умови проживання задовільні, є газопостачання, водопостачання та електропостачання, необхідні меблі та побутова техніка в наявності, продукти харчування в асортименті. Для дитини є спальне місце, шафа для одягу, куточок для навчання. За цією адресою проживають позивач, її співмешканець ОСОБА_6 та мати співмешканця ОСОБА_6 (а.с. 18).
Актом № 754 від 01.11.2017 року, складеним ПП «Комунальщик-1» підтверджується, що позивач проживає без реєстрації за адресою вул. Шахтарської Слави, 24/17 м. Першотравенськ (а.с. 15).
За місцем проживання скарг на позивача не надходило, що підтверджується характеристикою з місця проживання від 01.11.2017 року (а.с. 16).
З висновку про стан здоров'я позивача видно, що на обліку у лікарів дерматовенеролога, психіатра, фтизіатра, нарколога вона не перебуває (а.с. 20).
Згідно з висновком Петропавлівської РДА від 30.01.2018 року № 167/0/349-18 Петропавлівська РДА як орган опіки та піклування вважає за доцільне поновити батьківські права ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_2 (а.с. 19).
Правовідносини між сторонами регулюються Сімейним кодексом (далі - СК) України.
Статтею 150 СК України встановлено низку обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати дитину до самостійного життя.
Відповідно до ч.1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно з ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та має право на піклування батьків.
Виховання в сім'ї, відповідно до ч.1ст.12 цього Закону, є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
Згідно з ч.3 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
У п. 49-50 рішення у справі «Савіни проти України» (CASE OF SAVINY v. UKRAINE) за заявою №39948/06 Європейський суд з прав людини наголосив на такому: хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (дивіться, наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v.France), заява № 40031/98, п. 59, ECHR2000 - IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава - відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (дивіться, наприклад, справу «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії» (Scozzari&Giuntav.Italy), [GC], заяви №№ 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ2000 -VIII).
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (дивіться, mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v.Germany), № 11057/02, п. 99,ЄСПЛ2004 -III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (дивіться справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки»(Wallova and Walla v.the Czech Republic), № 23848/04, п. 72, рішення від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки»(Havelka and Others v.the Czech Republic), № 23499/06, п. 57, рішення від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (дивіться, наприклад, справу «К. А. проти Фінляндії» (K.A.v.Finland), заява № 27751/95, п. 92, ЄСПЛ2003 - I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (дивіться, наприклад, справу «Мозер проти Австрії» (Moser v.Austria), заява № 12643/02, п. 68, рішення від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі «Валлова і Валла проти Чеської Республіки», пп. 73- 76, та у справі «Гавелка та інші проти Чеської Республіки», п. 61).
Враховуючи викладені обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що малолітній ОСОБА_2 буде краще проживати зі своєю матір'ю. Позивач за один рік, на який доньку було влаштовано до прийомної сім'ї, довела що вона не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не порушує норми чинного законодавства, створила всі належні умови для проживання та розвитку дитини, не має хвороб, які б перешкоджали вихованню доньки, працевлаштувалася, що у подальшому дасть їй можливість утримувати доньку. Суд вбачає наявність підстав для задоволення позову, бо причини, які перешкоджали належному вихованню дитини у сім'ї, відпали, і тому дитину слід повернути матері.
Такий висновок суду відповідає наведеній практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи те, що дитина передана її біологічній матері, опіка над малолітньою ОСОБА_2 фактично припинена, з метою недопущення порушення прав та свобод позивача та її малолітньої доньки, суд вважає необхідним звільнити позивача від сплати аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_2, задовольнивши таким чином позовні вимоги в цій частині.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Відповідно до п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
На підставі викладеного, ст. ст. 150, 151, 163, 170 СК України, 11 Закону України «Про охорону дитинства, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 176, 206, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 52800, вулиця Шахтарської Слави, 24/17, м. Першотравенськ Дніпропетровської області, до органу опіки та піклування Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052347, місце знаходження: 52700, вул.. Героїв України, 62 смт. Петропавлівка Петропавлівський район Дніпропетровська область, про повернення дитини після відібрання без позбавлення батьківських прав задовольнити.
Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була відібрана у неї за рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь особи або закладу, де вона знаходилася, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допустити негайне виконання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя ОСОБА_7