Справа №489/6212/16-ц 11.04.2018
Провадження №22-ц/784/500/18
Справа 489/6212/16-ц Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.
Провадження № 22-ц/784/500/18 Суддя-доповідач апеляційного суду: Колосовський С.Ю.
Категорія: 27
Постанова
Іменем України
11 квітня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючий - Колосовський С.Ю.,
судді: Ямкова О.О., Царюк Л.М.,
секретар судового засідання - Тищенко Л.С.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року
за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
В грудні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк " пред'явило позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 29 січня 2013 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір № б/н, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 12800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 30 листопада 2016 року склала 21504,63 грн. (11674,59 грн. - заборгованість за кредитом, 7829,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1000,22 грн. - штраф (процентна складова)), Банк просив суд стягнути з ОСОБА_3
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав доказів наявність кредитних правовідносин із відповідачем.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та відсотки.
За змістом ст. ст. 525, 526, 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений сторонами строк, відповідно до вказівок договору та вимог Цивільного Кодексу, одностороння відмова від виконання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2008 року за заявою ОСОБА_3 було укладено письмовий договір про надання банківських послуг шляхом встановлення кредитного ліміту у розмірі 1500 грн. на кредитну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач погодилася, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами про надання банківських послуг (надалі - Умови) та Тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач користувалась коштами на підставі первинної та перевипущених 22 червня 2012р., 04 грудня 2013р., 25 квітня 2014р., 27 червня 2014р. карток зі строком їх дії відповідно до березня 2016р, жовтня 2017р., квітня 2018р., серпня 2017р., що підтверджується випискою за рахунком, витягом з програмного комплексу банку та фото позичальника з перевипушеними картками.
Останнє зняття коштів за рахунок кредитного ліміту відповідач здійснила 27 лютого 2015р. в сумі 45 грн. 18 коп., а останнє погашення частини кредиту - 28 липня 2016р. в сумі 331 грн. 88 коп.
Станом на 30 листопада 2016 року Банком розрахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка складає 21504,63 грн. (11674,59 грн. - основний борг, 7829,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1000,22 грн. - штраф (процентна складова)).
За таких обставин висновок суду про недоведеність кредитних правовідносин між сторонами є помилковим.
Однак позовні вимоги про стягнення основного боргу, процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, а вимоги про стягнення пені у повному обсязі.
Так, розрахунок заборгованості здійснювався позивачем за різними відсотковими ставками, в тому числі починаючи з 01 квітня 2015р. за ставкою 42%, хоча згідно даних про тарифи, які були узгоджені сторонами процентна ставка становить 36%.
Зміни до договору можливі лише за згодою сторін і повинна вчинятись в такій самій формі, що й договір (ст.ст.651, 654 ЦК). А доказів, які б підтверджували узгодження в належній формі зміни відсоткової ставки з відповідачем відсутні. Наявний в матеріалах справи договір від 29 січня 2013р. не містить відповідних даних, а на листі, який містить інформацію про тарифи за договором на відміну від первісною домовленості відсутній підпис відповідача (а.с.8,9).
Таким чином, позивач неправомірно не зарахував погашення відповідачем 327 грн. 99 коп. основного боргу з 01 квітня 2015р., а тому розмір основного боргу повинен складати 11346 грн. 60 коп., а процентів за початковою договірною ставкою починаючи з 27 червня 2014р. у розмірі 1402 грн. 34 коп.
Вимоги ж про стягнення 500 грн. пені за ставкою 1% від суми основного боргу за період з липня по листопад 2016р. узгоджуються з вимогами договору, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вимоги про стягнення штрафу (фіксована частина та процентна складова) задоволенню не підлягають, так як цей вид неустойки передбачений за порушення строків виконання грошового зобов'язання, тобто за те ж діяння, що і пеня, а подвійна юридична відповідальність за одне і теж діяння недопустима (ст.61 Конституції).
З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню.
Ухвалення рішення про часткове задоволення позову (61,61%) згідно зі ст.141 ЦПК є підставою для пропорційного відшкодування позивачу судових витрат.
Керуючись ст.ст.367,374,376,382 ЦПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року
скасувати і ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 13248 грн. 94 коп. заборгованості за кредитом з яких: 11346 грн. 60 коп. - основний борг, 1402 грн. 34 коп. - проценти за користування кредитом, 500 грн. - пеня., а також 2122 грн. 46 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи в судах першої і апеляційної інстанцій.
У задоволенні вимог про стягнення штрафу відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.
Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2018р.
Головуючий: Судді: