10 квітня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1692/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Д'яков В.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренко Сергій Вікторович про визнання постанови протиправною,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною постанову заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренко Сергій Вікторович від 05.02.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП № 51606001.
Відповідно до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1, учасник виконавчого провадження, а саме стягувач, просить визнати незаконною постанову заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренко Сергій Вікторович від 05.02.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП № 51606001.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року №5 "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 (6-570цс16).
Із оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2018 вбачається, що виконавче провадження № 51606001 було відкрито на виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Чернігова № 750/237/15-а, виданого 29.12.2015.
Отже, відповідно до приписів статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" названа постанова має оскаржуватись до Деснянського районного суду міста Чернігова у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд звертає увагу, що чинним Кодексом адміністративного судочинства України не регламентовано дії суду у разі встановлення належності справи до предметної юрисдикції іншого адміністративного суду, у зв'язку з наведеним суд вважає за можливе застосувати аналгію закону.
Так, ч. 5 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на вищевикладені обставини для об'єктивного розгляду даного спору, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу № 825/1692/18 на розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова (адреса: 14038, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141).
Керуючись статтями 20, 29, 171, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Справу № 825/1692/18 за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Петренко Сергій Вікторович про визнання постанови протиправною - передати до Деснянського районного суду м. Чернігова (адреса: 14038, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141).
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану ухвалу.
Суддя В.І. Д'яков