Постанова від 04.04.2018 по справі 910/3262/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Справа№ 910/3262/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 04.04.2018

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2017

за позовом ОСОБА_2

до приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"

про стягнення заробітної плати

в межах справи № 910/3262/16 ( суддя Пасько М.В.)

за заявою приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська Сталеплавільна Компанія"

до приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16 заяву ОСОБА_2 в межах справи № 910/3262/16 задоволено частково; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1; ідентифікаційний код 13504334) користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) грошові кошти на загальну суму 147.869 (сто сорок сім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 96 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16, постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на користь ОСОБА_2 заборгованість з заробітної плати в сумі 13 333, 20 грн., компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків його виплати в сумі 2 762, 36 грн., в задоволенні інших вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16; задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16; поновлено Приватному акціонерному товариству "Азовзагальмаш" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16; встановлено сторонам строк з дня отримання даної ухвали задля надання відзиву на апеляційну скаргу та призначено розгляд апеляційної скарги на 04.04.2018 о 10 год. 30 хв..

У зв'язку з перебуванням судді Верховця А.А. у відпустці, відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/3262/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 прийнято апеляційну справу до розгляду в новому складі суду.

19.03.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання 04.04.2018 учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про день та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 8 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3262/16 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шистопала П.М.

05.07.2016 до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з 06.10.2015 по день постановлення рішення, компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції, задовольнив частково позовні вимоги та стягнув з приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на користь ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 147 869,96 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

З даним судовим рішенням апелянт частково не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним дослідженням матеріалів справи та є такою, що не відповідає вимогам законодавства у відповідній частині з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову вказав, що працював у ПАТ «Азовзагальмаш», після чого його було звільнено. Після звільнення остаточний розрахунок з ним проведений не був, заборгованість по заробітній платі виплачена не була. Сума заборгованості по заробітній платі після утримання податків складає 13 333,20 грн. Також вказав, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідач відповідно до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» має сплатити додатково передбачену законом компенсацію, розмір якої за розрахунком позивача складає 2 762,36 грн. У зв'язку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України просить стягнути середній заробіток за весь час затримки з 06.10.2015 по день винесення рішення по справі. Також зазначає, що у зв'язку із порушенням його права на заробітну плату йому була завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює у 1 000,00 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 13 333,20 грн., компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 2 762,36 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 06.10.2015 по день постановлення рішення, моральну шкоду у сумі 1 000,00 грн.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обов'язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог законодавства дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася позивачу та остаточний розрахунок при його звільненні не був проведений, що підтверджується розпорядником майна у відзиві на позов, та сам апелянт визнає зазначене. Внаслідок цього на час винесення оскаржуваного судового рішення у відповідача існувала заявлена позивачем заборгованість по заробітній платі в розмірі 13333,20 грн. Вказана сума заборгованості підлягає стягненню з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_2 в судовому порядку, що вірно було зроблено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

У випадку порушення встановлених законодавством строків виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу статтями 1 та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» встановлено обов'язок підприємства будь-якої форми власності здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів. Така компенсація громадянам провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Приймаючи до уваги вказані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» та факт несвоєчасної виплати ПАТ «Азовзагальмаш» заробітної плати ОСОБА_2, відповідач має обов'язок відшкодувати позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати».

При розрахунку сум компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, судовою колегіє було враховано наступне.

Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (надалі за текстом - Порядок).

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку сума такої компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Із повідомлень від 18.10.2016 № 02-09/1458, представлених розпорядником майна боржника у даній справі, загальна сума такої компенсації складає 2 762,36 грн. та розпорядником майна погоджується з її виплатою. Також, в апеляційній скарзі апелянт не заперечує проти стягнення вказаної суми такої компенсації. На думку суду розмір вказаної суми компенсації визначений у відповідності до існуючого Порядку та встановленої в ньому методики та підлягає до стягнення, як належно обґрунтований.

Таким чином судом першої інстанції було вірно встановлено, що внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати позивачу останньому має бути виплачена компенсація в сумі 2 762,36 грн.

В своєму позові позивач наполягає на стягненні заборгованості по заробітній платі в розмірі 13 333,20 грн. та компенсації в розмірі 2 762,36 грн., а розпорядник майна та апелянт повністю визнає вказану заборгованість, тому відповідні обставини щодо наявності цієї заборгованості не потребують додаткового доведення; заборгованість по заробітній платі вірно стягнута в розмірі 13 333,20 грн. та компенсація - в розмірі 2 762,36 грн.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин з урахуванням положень ст.ст.116, 117 КЗпП України, позивачка має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06.10.2015 по день ухвалення оскаржуваного судового рішення, оскільки станом на час винесення оскаржуваної ухвали та розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про сплату заборгованості по заробітній платі позивачеві.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, прийнявши рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_2 грошові кошти щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на загальну суму 105 436,98 грн. належним чином не обґрунтувавши.

Як вже зазначалося вище, заявник звернувся до суду першої інстанції, крім іншого, з вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.10.2015 по день винесення рішення.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, щодо розрахунку сум середнього заробітку вважає за необхідне зазначити наступне.

За частиною 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч. 3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розпорядником майна боржника у даній справі був наданий до суду власний розрахунок середньоденної заробітної плати за останні два календарних місяці роботи, що передували дню звільнення позивачки (а.с. 22-24, матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у даній справі).

Згідно цього розрахунку середньоденна заробітна плата позивача становить 51,34 грн.

Зважаючи на вказані обставини, на те, що відповідач визнав вказаний розмір середнього заробітку та позивачем цього не заперечувалося, вказана обставина не підлягає доведенню іншими доказами, та вважається судом встановленою у зазначеному розмірі - 51,34 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 06.10.2015 по 14.12.2017 складає - 26 337,42 грн. (513 день х 51,34 грн.).

За таких обставин, та враховуючи положення чинного законодавства, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з ПАТ «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_2 в даному випадку складає 26 337,42 грн.

В частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що ця вимога заявника не обґрунтована належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Змінити п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16, виклавши цей пункт регулятивної частини оскаржуваної ухвали наступним чином: «Стягнути з приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1; ідентифікаційний код 13504334) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) грошові кошти на загальну суму 26 337 (двадцять шість тисяч триста тридцять сім) грн. 42 коп.». В іншій частині ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16 залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 269, 276, 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" задовольнити частково.

2. Змінити п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16, виклавши цей пункт резолютивної частини оскаржуваної ухвали наступним чином: «Стягнути з приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1; ідентифікаційний код 13504334) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) грошові кошти на загальну суму 26 337 (двадцять шість тисяч триста тридцять сім) грн. 42 коп.».

3. В решті ухвалу господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16 залишити без змін.

4. Матеріали оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 910/3262/16 направити до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 10.04.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко