ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
10 квітня 2018 року, м. Херсон, справа № 923/232/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу
за позовом фізичної особи - підприємця Мачули Тимофія Олександровича
до Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради
про стягнення 660242,43 грн,
без участі представників сторін,
29.03.2018 до суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Мачули Тимофія Олександровича з вимогами, спрямованими до Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради, про стягнення 660242,43 грн, з яких: 495000 грн основної заборгованості, 95755,943 грн пені, 15082,27 грн річних та 54404,22 інфляційних; які ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобов'язань за договором зберігання з посиланням на положення статей 626, 667, 936 Цивільного Кодексу України. Зокрема, позивач вказує, що у зв'язку з відмовою відповідача від отримання товару за договором поставки № 1312-2/П5-16 від 23.12.2016, ним були вжиті заходи щодо збереження товару шляхом укладення з Харківським орендним заводом «Спортінвентар» 25.12.2017 договору відповідального зберігання № 2312-1-2/П5-16, у зв'язку з чим понесені витрати на суму 495000 грн, а також у зв'язку з несплатою вартості зберігання йому нарахована пеня та річні. Позивач вказує, що відповідач повинен сплатити понесені витрати, оскільки у відповідності до статті 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення, а необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві.
З тексту відзиву на позов слідує, що позовні вимоги відповідачем не визнаються з посиланням на відсутність договірних відносин між сторонами щодо зберігання товару, а також недоведеність позивачем факту передачі товару на зберігання, оскільки акт приймання-передачі за договором відповідального зберігання від 25.12.2016 не містить індивідуальних ознак майна, переданого на зберігання.
Ухвалою суду від 30.03.2017 відкрите провадження у справі та її розгляд за клопотанням позивача призначений за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
05.04.2018 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, яке задоволенню не підлягає, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання.
Крім викладеного судом встановлено, що 19.07.2017 Господарським судом Харківської області у справі № 922/1957/17 за позовом Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради до фізичної особи - підприємця Мачули Тимофія Олександровича про стягнення 338328 грн прийняте рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Згідно з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 вказане рішення залишене без змін.
За змістом вказаного рішення суду встановлені обставини, які не потребують повторного доказування у відповідності до приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, цим рішення встановлено, що 23.12.2016 між фізичною особою - підприємцем Мачулою Тимофієм Олександровичем, як продавцем, та Херсонським вищим училищем фізичної культури Херсонської обласної ради, як покупцем, укладений договір № 1312-2/П5-16, предметом якого є спортивні товари та інвентар, який повинен бути поставлений продавцем покупцю протягом 24 робочих днів з моменту отримання сторонами оригіналу даного договору за місцем поставки: вул. Чекістів 2А, м. Херсон.
На виконання умов договору покупцем згідно з платіжним дорученням № 10 від 23.12.2016 перераховано продавцю 314820 грн у якості оплати за товар, а продавцем, у свою чергу, за видатковою накладною № 1312-2/П5-16 від 23.12.2016 поставлений відповідний товар.
Таким чином, судом встановлений факт виконання сторонами договірних умов за договором поставки, проте без фактичної передачі товару покупцю.
Водночас, за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 судом встановлено факт того, що договір поставки є діючим, але на час вирішення справи він остаточно не виконаний через несумлінні дії покупця, якій відмовився отримувати поставлений йому товар.
25.12.2016 позивачем укладений договір відповідального зберігання № 2312-1-2/П5-16 з Харківським орендним заводом «Спортінвентар», за умовами якого він передав на зберігання до 25.12.2017 майно та зобов'язався сплачувати вартість такого зберігання у розмірі 45000 грн на місяць, при цьому перші три місяці зберігання є безкоштовними.
Як слідує з акту приймання-передачі майна від 25.12.2016, складеного за названим договором зберігання, позивач передав зберігачу акробатну доріжку, гімнастичний місток та комплект елементів фіксації покриття гімнастичного килиму, а тому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо недоведеності факту передачі майна на зберігання.
За розрахунками позивача, у зв'язку з укладенням цього договору, з метою збереження майна він поніс витрати станом на 01.03.2018 у розмірі 660242,43 грн, з яких: 495000 грн вартості зберігання, 95755,943 грн пені та 15082,27 грн річних, які нараховані ним на цю суму.
Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки. Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому відповідно до частини 2 статті 712 до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Зокрема, статтею 667 ЦК України встановлено правило, за яким якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення, а необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, для аналізу положень названої статті 667 ЦК України потребується додаткове наведення безпосередніх підстав набуття права власності та моменту його набуття.
Так, відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, а у відповідності до статті 334 того ж Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, в контексті положень наведеної статті 667, перехід права власності на майно за договором купівлі-продажу (поставки), у випадку такого переходу до передачі товару, повинен бути обумовлений договором (або законом).
Проте, сторонами в укладеному договорі поставки не узгоджувалися умови переходу права власності на товар до моменту його передачі, а тому на відносини сторін не можуть розповсюджуватися положення статті 667 ЦК України щодо відшкодування продавцеві витрат на зберігання майна. Суд також зазначає, що зміст названої статті 667 передбачає обов'язкову наявність таких витрат, тобто їх сплату, яка в даному випадку відсутня.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту відсутності договірних умов щодо переходу права власності на товар до моменту його передачі, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки спір виник з вини позивача, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 9903,64 грн відноситься на нього.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10.04.2018
Суддя М.К. Закурін