вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"04" квітня 2018 р. Справа№ 911/2394/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Остапенка О.М.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.
та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 04.04.2018
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік"
на рішення господарського суду Київської області від 29.11.2017
у справі № 911/2394/17
за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" (позивач-2)
до Приватного підприємства "ОККО-НАФТОПРОДУКТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз"
про стягнення 96 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.11.2017 у справі № 911/2394/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 29.11.2017 у справі № 911/2394/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" на рішення господарського суду Київської області від 29.11.2017 у справі № 911/2394/17 та призначено розгляд апеляційної скарги на 21.03.2018.
19.03.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" від ПП "ОККО - Нафтопродукт" та від ПАТ "Концерн Галнафтогаз".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 04.04.2018.
04.04.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надійшла відповідь на відзиви від ПП "ОККО - Нафтопродукт" та від ПАТ "Концерн Галнафтогаз", про які зазначено вище.
У судовому засіданні 04.04.2018 представник ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача та представник третьої особи заперечили проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік" звернулася до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" компенсації за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт - музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_4" в мінімальному розмірі 32 000 грн. 00 коп. на користь позивача 1; компенсацію за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт - музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" в мінімальному розмірі 32 000 грн. 00 коп., та компенсацію за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт - музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" в мінімальному розмірі - 32 000 грн. 00 коп. на користь позивача 2.
Судова колегія, дослідивши матеріали даної справи та заслухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Згідно з підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст.ст. 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО "ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна"), а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 5 Договору встановлений вид (спосіб використання) щодо об'єктів переданих в управління - а саме публічне виконання.
Відповідно до пункту 9.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором в порядку, визначеному у цьому розділі.
Згідно з пунктом 9.2 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 у випадку виявлення порушення прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації здійснення своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (підпункт 9.2.1); вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (підпункт 9.2.2).
Договір від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє безстроково (пункт 12.1 Договору).
Відповідно до змісту наданих представником організації копії декларацій музичних творів до договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами 24.01.2014, видавник передав в управління організації, зокрема, управління майновими авторськими правами на твір "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ІНФОРМАЦІЯ_3".
У свою чергу, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.
Як вбачається з додатку №1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема, "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Отже, на підставі Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління відповідними майновими правами на музичні твори: "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ІНФОРМАЦІЯ_3".
Між ПО "ОКУАСП" (як організацією) і ТОВ "УМИГ Мьюзік" - Позивач-2 (як видавником) 01.01.2014 укладений договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого надані повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на Твори та Субвидані твори, що належать або протягом дії цього договору будуть належати Позивачу. До обсягу переданих прав входить: дозволяти або забороняти від імені Позивача використання об'єктів авторського права третіми особами (п. 2.1.) і право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав Позивача, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами (п. 8.З.).
Територія управління правами - Україна (п.2.4.). А відповідно п. 4.3. ПО "ОКУАСП" здійснює управління правами в межах території, на яку такі права були передані Позивачу.
Відповідно до умов п. 3.3. договору, декларування здійснюється з метою розподілення зібраної винагороди. А факт отримання ПО "ОКУАСП" переліку творів, щодо яких здійснюється управління пов'язаний із фактом набуття і підтвердженням Позивачем відповідних прав. (п.1.1.1 і п. 1.1.2.).
ПО "ОКУАСП" підтверджено наявність у позивача-2 відповідних виключних майнових прав на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_3 (до суду надано декларацію від 29.09.2016 № 27 і договір від 31.12.2014 № ПЛВ-054/15, укладений із ТОВ "Первое музыкальное издательство") та наявність у позивача-2 відповідних виключних майнових прав на твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_6 (до суду подано договір від 28.04.2016 № АС-327 та доповнення до Договору від 28.04.2016). ТОВ "Первое музыкальное издательство" підтвердило станом на 29.09.2016 факт передачі прав Позивачу-2, підписавши виписку із каталогу музичних творів. Факт передачі оформлений випискою в зв'язку із тим, що весь Каталог занадто об'ємний, містить тисячі музичних творів. Тому Позивач-2 підтвердив передання йому саме тих музичних творів, щодо яких було виявлено спірне порушення.
Договір від 31.12.2014 № ПЛВ-054/15, укладений в письмовій формі, передбачає отримання позивачем-2 відповідних виключних майнових прав, в тому числі щодо публічного виконання (п. 2.1.) а також право звернення до суду за захистом порушених прав (п. 3.3.2.) і територію на якій діють ці права - Україна (п. 1.8.).
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єктів авторського права.
Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Даної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 у справі № 925/895/16, при дослідженні Договору про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
Також у постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 у справі № 916/1666/16 при досліджені Договору про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та договору від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" зазначено, що «суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України презумпцію правомірності правочину та відсутність законодавчих приписів щодо нікчемності Договорів № 3 і № 4, встановивши: належність виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори позивачам; наявність у Організації права на звернення до господарського суду; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності; відсутність у Товариства необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірних творів; використання Товариством згаданих творів без сплати авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову».
В даному випадку при зверненні ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" з даним позовом до суду Організацією доведено обсяг її повноважень згідно з Договором про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеним між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та згідно договором про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014 № АУ003К укладений між ПО "ОКУАСП" і ТОВ "УМИГ Мьюзік". Повноваження ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтверджені договором від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Повноваження ТОВ "УМИГ Мьюзік" підтверджені договорами від 31.12.2014 № ПЛВ-054/15 та від 28.04.2016 № АС-327. Правомірність цих договорів презюмується відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України. В законодавстві відсутні приписи щодо нікчемності таких договорів. Ці договори також не визнавалися недійсними судом.
Як зазначає ПО "ОКУАСП", факт порушення майнових прав суб'єкта авторського права відповідачем-1 підтверджується: актом фіксації від 29.09.2016 № 29/09/16, складеним представниками ПО "ОКУАСП". В акті зазначено, що в приміщені кафе "Ноt Саfе", при АЗС ОККО, за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Ходосівка, вул. Старокиївська, б. 1, в якому господарську діяльність здійснює ПП "Окко-Нафтопродукт", публічно виконувались музичні твори за допомогою наявного в закладі обладнання. Серед використаних об'єктів майнових авторських прав публічно виконувались твори під назвою (іноземною мовою), в тому числі: "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ІНФОРМАЦІЯ_3", суб'єктом майнових авторських прав щодо якого є Позивач 1. А також твори під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні "ОСОБА_7" і "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні "ОСОБА_6", суб'єктом майнових авторських прав щодо яких є Позивач 2; відеозаписом фіксації використання музичних творів і розрахунковими документами, в яких зазначено, на думку ПО "ОКУАСП", про здійснення в закладі господарської діяльності саме відповідачем; використання відповідачем зазначених музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу належного правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушені відповідні авторські права, передбачені пунктом "а" статті 50 Закону.
Статтею 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав відповідачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Судом встановлено, що 29.09.2016 представником Організації складено вищевказаний Акт, відповідно до якого в приміщенні кафе "Ноt Саfе" (Київська обл., Обухівський р-н., с. Ходосівка, вул. Старокиївська, б. 1) було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів з текстом, зокрема, "ІНФОРМАЦІЯ_4" у виконанні "ІНФОРМАЦІЯ_3", а також твори під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні "ОСОБА_7" і "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні "ОСОБА_6"; не підтверджено факту публічного виконання спірних музичних творів надано відеозапис на DVD-диску.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 111, т. 1) зазначив про те, що вірною адресою АЗС ОККО, розміщеної у с. Ходосіївка, Київської області є: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вулиця Обухівське шосе 1, будинок 2-к, іншої АЗС ОККО у с.Ходосіївка, Київської області не існує.
Зазначена АЗС ОККО у с.Ходосіївка, Київської області належить на праві власності ПАТ "Концерн Галнафтогаз".
Представник ПО "ОКУАСП" не заперечував та не спростовував факту того, що публічне виконання спірних музичних творів було зафіксовано за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вулиця Обухівське шосе 1, будинок 2-к, а не за адресою, яка була зазначена в акті від 29.09.2016. Судовою колегією враховано й ту обставину, що представник ПО "ОКУАСП" зазначав про те, що ПАТ "Концерн Галнафтогаз" має бути залученим другим відповідачем у справі та разом з ПП "Окко-Нафтопродукт" відповідати за порушення прав позивачів.
Після залучення до участі у справі ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (власник приміщення, де зафіксовано порушення відповідно до витягу з ЄДРПОУ), в якості третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача, останнім було подано пояснення по суті спору.
В обґрунтування своїх заперечень на позов ПАТ "Концерн Галнафтогаз" посилається на те, що 31.10.2014 між ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (власник приміщення, орендодавець) та ФОП Дика Валентина Леонідівна (орендодарем) було укладено Договір оренди № 31/10/2014, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення кафе загальною площею 86,7 кв.м., з відповідним обладнанням, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вулиця Обухівське шосе 1, будинок 2-к згідно планування, зазначеного у технічному паспорті, а також розташоване на Об'єкті оренди обладнання.
Відповідно до п. 4.1. договору оренди строк оренди становить 6 (шість) місяців з моменту підписання Акта прийому-передачі Об'єкта оренди до цього Договору.
Пунктом 4.2. договору оренди передбачено, що якщо жодна із Сторін в 30 денний термін до закінчення строку оренди, визначеного п. 3.1. цього Договору не заявить про намір його припинити або змінити, цей Договір щоразу автоматично пролонговується на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Проте, в будь-якому випадку дія цього Договору не може перевищувати 30 календарних місяців з моменту його укладення.
Судом враховано, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначений вище договір оренди є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі об'єкту оренди ПАТ "Концерн Галнафтогаз" передав об'єкт оренди ФОП Дикій В.Л. 31.10.2014, який було повернуто орендодавцю 31.12.2016 згідно акту про повернення об'єкта оренди, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. Згідно з витягу з ЄДРПОУ ФОП Дика В.Л., крім іншого, здійснює відповідні види діяльності, у тому числі за кодом КВЕД 56.10: "діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний)".
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач безпідставно посилається на те, що у вказаному приміщенні, яке станом на 29.09.2016 орендувала ФОП Дика В.Л., здійснювалось незаконне використання об'єктів права інтелектуальної власності саме відповідачем, оскільки позивачем не доведено, що у приміщенні, у якому зафіксовано порушення, щодо якого виник даний спір, здійснював свою господарську діяльність саме відповідач станом на 29.09.2016.
Представник апелянта ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не спростував належними доказами наявності Договору оренди від 31.10.2014 № 31/10/2014 та не довів беззаперечними доказами того, що на момент фіксації відповідного порушення, саме відповідач здійснював свою господарську діяльність в приміщенні кафе, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вулиця Обухівське шосе 1, будинок 2-к.
Доводи апелянта стосовно того, що відповідальність за зафіксоване ним порушення лежить в рівних частинах на ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та ПП "Окко-Нафтопродукт", оскільки на документі (який не є розрахунковим в розумінні чинного законодавства), отриманому в ході перевірки, міститься відтиск штампу з найменуванням відповідача та зазначенням відповідної адреси, не беруться до уваги з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення станом на дату проведення даної перевірки в приміщенні, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вулиця Обухівське шосе 1, будинок 2-к, господарської діяльності ФОП Дикою В.Л., а не відповідачем та третьою особою у даній справі. В суді не доведено вчинення відповідного порушення відповідачем (чи за ініціативою останнього).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутня заява Організації про залучення ПАТ "Концерн Галнафтогаз" в якості другого відповідача. Судом першої інстанції ПАТ "Концерн Галнафтогаз" не залучалося до участі у справі в якості відповідача. У суді апеляційної інстанції представник апелянта зазначив про те, що клопотання про залучення ПАТ "Концерн Галнафтогаз" було ним заявлено в усній формі, підтверджень цього не надав. Судовою колегією встановлено відсутність в протоколах судових засідань зазначення про таке клопотання. Зауважень на протоколи судових засідань у суді першої інстанції зі сторони Організації не надходили.
З огляду на викладене, ПО "ОКУАСП", як особа на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), та ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), не подано доказів відповідного порушення майнового права позивачів та вчинення відповідного порушення саме відповідачем, що в сукупності свідчить про те, що Організацією не подано, а судом першої інстанції в процесі розгляду позову та судом апеляційної інстанції в процесі розгляду апеляційної скарги не встановлено наявність належних доказів вчинення саме відповідачем відповідного правопорушення, передбаченого п. а ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що виключає підстави для застосування судом першої інстанції до відповідача відповідальності за таке правопорушення, а тому згідно з п. г ч. 2 ст. 52 наведеного Закону відсутні підстави для задоволення даного позову та для стягнення з відповідача компенсації в заявленому Організацією розмірі.
У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, щодо доведеності неправомірного використання саме спірних музичних творів та саме відповідачем відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені у даній справі судом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 29.11.2017 у справі № 911/2394/17. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 29.11.2017 у справі № 911/2394/17 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/2394/17 направити до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови підписаний: 10.04.2018.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.М. Остапенко
В.О. Пантелієнко