18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 квітня 2018 року справа № 925/107/18
Господарський суд Черкаськоїобласті в складі :
Головуючий суддя - Єфіменко В.В.,
з секретарем судового засідання - Горбатюк С.В.
представники сторін :
від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;
від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області в м. Черкаси, матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до Комунального підприємства теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаськоїміської ради”, м. Черкаси,
про стягнення господарських санкцій, -
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі-Позивач), посилаючись на ст. ст. 11, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України заявив позов з вимогами:
- стягнути з відповідача - Комунального підприємства теплових мереж ( далі - КПТМ ) “Черкаситеплокомуненерго” Черкаськоїміської ради” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 2 600 859,93 грн., у тому числі: 1 039 074,09 грн. пені; 87 927,41 грн. 3% річних; 1 473 858,43 грн. втрат внаслідок інфляції та 39 012 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору .
Заявлені вимоги Позивач обґрунтовує тим, що на виконання п.2.1 Договору Позивач поставив протягом 2014 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 30 295 118,90грн., що підтверджує актами приймання - передачі природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Стягнути втрати внаслідок інфляції, три відсотки річних та штрафні санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання січня-грудня 2014р. Позивач просить за період з 15.02.2014 по дату остаточного розрахунку 29.05.2015:
- загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 87 927,41грн;
- сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 1 473 858,43грн;
- розмір нарахованої пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 1 039 074,09грн.
Позивач стверджує, що «загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно заявленого позову складає 2 600 859,93 грн.» (а.с.8).
02.03.2018 до суду надійшов відзив на позов із доданими документами в якому Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з тих мотивів, що господарська діяльність КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» з виробництва та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями від 14.04.2011 № 630. У розумінні статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" сторони по даній справі є суб'єктами його дії. Враховуючи те, що заборгованість КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» перед НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі - продажу природного газу від 25.12.2013 № 1969/14-БО-36 була сплачена в повному обсязі підприємством до 1.01.2016 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідач вважає, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу Закону в силу є неправомірним.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступних висновків.
Предметом спору є відповідальність покупця за невиконання грошових зобов'язань перед продавцем за договором купівлі-продажу природного газу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
- договори та інші правочини;
- цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства;
- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
25.12.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Компанія, Продавець) Комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу№1969/14-БО-36 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, надалі - газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк дії Договору до 31 грудня 2014р. (а. с.15-20 ).
У встановленому порядку сторони вносили зміни до предмету та ціни Договору, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні Додатковими угодами №№ 1 - 7 (а. с. 21-27).
На виконання п.2.1 Договору Позивач протягом 2014 року поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 30 295 118, 90 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні актами приймання - передачі природного газу за січень - грудень місяці 2014 року ( а. с. 35 -46 ).
Ст. 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
За частиною 1 статті 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За нормою статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що плату за отриманий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.
Відповідач факти несвоєчасних розрахунків з Позивачем по Договору не оспорює. Але зазначає, що заборгованість КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» перед НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі - продажу природного газу від 25.12.2013 № 1969/14-БО-36 була сплачена в повному обсязі до 01 січня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відповідач вважає, що нарахування пені, трьох процентів річних та втрат внаслідок інфляції після вступу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу є неправомірним.
Факт здійснення Відповідачем розрахунків по оплаті за придбаний газ до 01.01.2016, Позивач не оспорює. Доказів, які б спростовували вищенаведені твердження представника Відповідача, Позивач до суду не надав.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.
Аналізуючи доводи сторін, суд враховуючи положення статей 11 і 611 ЦК України, виходить з наступного.
За приписами ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
30.11.2016 набрав чинності Закон України « Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730 - VIII(далі - Закон ). Законом, зокрема, визначено комплекс організаційних та економічних заходів спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 N 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
В судовому засіданні з'ясовано, що станом на день набрання чинності Законом, Відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий газ, придбаний за Договором; відповідач є теплогенеруючою організацією і на нього поширюється дія Закону; застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, у зв'язку з чим здійснення захисту прав позивача на нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних за наявності імперативної норми Закону, яка обмежує позивача в цьому праві та задоволення такого позову, суперечитиме як наведеній нормі Закону, так і принципам розумності, справедливості та належного урядування. Суд приходить до переконання, що зобов'язання Відповідача щодо сплати господарських санкцій за Договором припинені в силу Закону.
Суд приходить до переконання, що Позивач не довів заявлених вимог і у позові необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 123,219, 220,232 - 240 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку визначеному ГПК України.
Рішення складено 11.04.2018.
СУДДЯ В.В.Єфіменко