Справа № 760/9694/17-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/3089/2018
Головуючий у суді першої інстанції: УсатоваІ.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.
10 квітня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: ПрокопчукН.О.,
суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,
розглянувши у порядку ст.369 ЦПК України апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» про зміну формулювання причин звільнення,-
У червні 2017 року позивач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача. Посилалася на те, що відповідач, не зважаючи на її заяви, не зазначив поважну причину звільнення в наказі про її звільнення та трудовій книжці, чим грубо порушив норми трудового законодавства. Просила суд змінити формулювання причини свого звільнення зі «звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП» на «звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку»; зобов'язати Генерального директора ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» винести Наказ, яким внести зміни в Наказ №89-к від 22.05.2017 року про звільнення з роботи ОСОБА_3, де вказати поважну причину звільнення: по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку; зобов'язати Генерального директора ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» виправити запис у трудовій книжці ОСОБА_3 як помилковий та зробити новий запис, де вказати поважну причину звільнення: по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.11.2017 року даний позов задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_3 зі ст. 38 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а саме: із «звільнена за власним бажанням» на «звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку». Зобов'язано ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_3 відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» зазначити: «запис №24 є недійсним, звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» на користь держави судовий збір у розмірі 1 280,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції невірно тлумачить норми матеріального права, що викладені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. Вказує, що варіанти причин звільнення, що вказуються в трудовій книжці, лишають за роботодавцем право обирати причину звільнення, яка є найбільш прийнятною. Тому вважає, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» не порушив права позивача, оскільки вона була звільнена у порядку ст. 38 КЗпП України, зміст якої містить формулювання причини звільнення позивача, визначеної в заяві про її звільнення. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України щодо строків складання повного тексту рішення.
15.03.2018 року на адресу Апеляційного суду м. Києва надійшов відзив від позивача, в якому вона не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача. Вважає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню, судом першої інстанції повно викладено зміст трудових правовідносин.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного .
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 01.02.2012 року позивач була прийнята на роботу на посаду юрисконсульта юридичного відділу ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» на підставі наказу №31-к (а.с. 7).
19.05.2017 року позивач подала до ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з поважної причини у зв'язку із неможливістю продовжувати роботу по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку: ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2) (а.с. 8).
Наказом №89-к від 22.05.2017 року ОСОБА_3 була звільнена з посади юрисконсульта юридичного відділу за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі її заяви від 19.05.2017 року (а.с. 4).
У трудову книжку ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 було внесено відповідний запис за № 24: «звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно з ст. 38 КЗпП України» (а.с. 7).
Позивач не погодилася зі змістом наказу про її звільнення та записом у трудовій книжці і 22.05.2017 року та 23.05.2017 року повторно подала заяви про звільнення з посади юрисконсульта за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку. У заявах просила зробити запис у трудовій книжці та наказі про звільнення у відповідності до причини звільнення, вказаної в заяві, а саме: «по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку» (а.с. 9-11).
Задовольняючи позовні вимоги в частині зміни формулювання підстав і причини звільнення ОСОБА_3 шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до наказу та трудової книжки із зазначенням про те, що вона звільнена з підстав визначених ч.1 ст.38 КЗпП України по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку», суд першої інстанції вважав встановленим порушення відповідачем КЗпП України та п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Колегія суддів з таким висновком суду погоджується.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Підстави розірвання трудового строкового договору та укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника визначені ст. 38, 39 КЗпП України.
Частиною 1 ст. 38 КЗпП України передбачено підстави розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, а саме працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просила суд змінити формулювання причини та підставу звільнення зі «звільнена за власним бажанням» на «звільнена за власним бажанням по причині догляду за дітьми по досягненню ними чотирнадцятирічного віку».
Вказана позивачем причина звільнення за власним бажанням передбачена ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Даною нормою також визначено, що у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Буквальне тлумачення ч. 1 ст. 38 КЗпП України свідчить про те, що вказані в цій частині причини звільнення з ініціативи працівника є піставами для розірвання трудового договору з дати написання заяви про звільнення без відпрацювання двох тижнів, оскільки розірвання трудового договору обумовлено певними причинами які позбавляють працівника можливості продовжувати роботу.
Відповідач погодився із заявою позивачки та звільнив її з роботи з дати вказаної нею у заяві без відпрацювання двох тижнів у зв'язку з доглядом нею за дітьми до 14 років.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 48 КЗпП України).
Згідно з п.п.2.3., 2.4, 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, записи в трудовiй книжцi при звiльненнi або переведеннi на iншу роботу повиннi провадитись у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законодавства i з посиланням на вiдповiдну статтю, пункт закону. Усi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видання наказу (розпорядження), але не пiзнiше тижневого строку, а в разi звiльнення - у день звiльнення i повиннi точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження). При розiрваннi трудового договору з iнiцiативи працiвника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пiльг i переваг, запис про звiльнення вноситься до трудової книжки iз зазначенням цих причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Встановивши, що наказ про звільнення позивачки та запис у трудовій книжці не відподають вказаним положенням КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині .
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та не урахування того, що роботодавець на власний розсуд формулює причини звільнення у наказі, є безпідставними .
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України , суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач :
Судді :