Справа № 11-cc/796/572/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
03 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 та накладено арешт на речі та документи, вилучені в ході проведення санкціонованих обшуків 12.10.2017 року за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , автомобіль Range Rower, д.н.з. НОМЕР_1 ; м. Київ, вул. Божова, буд. 9, офісне приміщення №1; м. Київ, вул. Божова, 12, оф.7; автомобіль Hyundai Santa FЕ д.н.з. НОМЕР_2 ; м. Київ, вул. А.Філатова, буд. 22 /8; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5 ; Київська область, с. Селище, будинок №.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 , вилучене 12 жовтня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 - з автомобіля марки Range Rover (д.н.з. НОМЕР_1 ), а саме: документи згідно переліку зазначеному у протоколі обшуку та кошти на загальну суму 283 800 грн. 00 коп.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вилучені документи не містять у собі жодних згадувань про суб'єктів господарювання зазначених у матеріалах клопотання, а тому, як вказує адвокат, не можуть мати значення для даного кримінального провадження.
Також апелянт зазначає, що вилучені кошти, належать саме ОСОБА_6 , який жодним чином не відноситься до даного кримінального провадження, не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Додає, що слідчим не доведено необхідності арешту майна ОСОБА_6 , через відсутність жодної особи, яка б мала процесуальний статус, відповідно до ч. 6 ст. 170 КК України.
Далі в апеляційній скарзі адвокат звертає увагу суду на те, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять відомості відносно ОСОБА_6 , як і не містять процесуальних документів на підтвердження вилучення або проведення обшуку 12.10.2017 року в автомобілі марки Range Rover (д.н.з. НОМЕР_3 ), що належить на праві власності ОСОБА_6 . Додає про відсутність у доданих до клопотання матеріалів, документів на підтвердження права власності на майно ОСОБА_6 , підтверджуючих підставу вилучення майна та протокол, в якому зафіксовані речі та кошти, які арештовані.
Крім того, апелянт зазначає, що органом досудового розслідування розпочато досудове розслідування та ініційовано питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , в той час, як в ЄРДР не внесено жодних відомостей про його особу.
Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування пропуску строку зазначає, що копію оскаржуваного судового рішення отримав 15 листопада 2017 року, апеляційна скарга подана до суду 22 грудня 2017 року.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваної ухвали апелянтом отримано 15 листопада 2017 року, апеляційна скарга подана до суду 22 грудня 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12017100010007651, відомості про яке 19.08.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України.
Слідчий СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 , звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на речі та документи, вилучені в ході проведення санкціонованих обшуків 12.10.2017 року за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , автомобіль Range Rower, д.н.з. НОМЕР_1 ; м. Київ, вул. Божова, буд. 9, офісне приміщення №1; м. Київ, вул. Божова, 12, оф.7; автомобіль Hyundai Santa FЕ д.н.з. НОМЕР_2 ; м. Київ, вул. А.Філатова, буд. 22 /8; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5 ; Київська область, с. Селище, будинок №, яке ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року задоволено, проте зтаким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Як вбачається з матеріалів провадження,слідчий СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.
Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.
Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув, як не звернув уваги і на відсутність у доданих до клопотання матеріалах процесуальних рішень, що надають право провести обшук автомобіля Range Rower, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу. Іншої мети клопотання слідчого не містить.
Таким чином, у зв'язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними, з огляду на стадію кримінального провадження, проте можуть бути предметом дослідження під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на речі та документи, вилучені в ході проведення санкціонованих обшуків 12.10.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 - з автомобіля марки Range Rover (д.н.з. НОМЕР_1 ), за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_9 та накладено арешт на речі та документи, вилучені в ході проведення санкціонованих обшуків 12.10.2017 року за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , автомобіль Range Rower, д.н.з. НОМЕР_1 , м. Київ, вул. Бажова, буд. 9, офісне приміщення №1, м. Київ, вул. Божова, 12, оф.7, автомобіль Hyundai Santa FЕ д.н.з. НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , - скасувати в частині накладення арешту на речі та документи, вилучені в ході проведення санкціонованих обшуків 12.10.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 - з автомобіля марки Range Rover (д.н.з. НОМЕР_1 ), а саме: документи згідно переліку зазначеному у протоколі обшуку та кошти на загальну суму 283 800 грн. 00 коп.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
___________________ __________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4