справа № 755/11743/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Астахова О.О.
05 квітня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Семенюк Т.А., Прокопчук Н.О.
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леончук Ірина Аркадіївна про визнання договору дарування удаваним та переведення прав і обов'язків покупця,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив визнати договір дарування 19/100 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 16.01.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ЛеончукІ.А. удаваним із застосуванням до договору правил, що регулюють договір купівлі-продажу;перевести на позивача права йобов'язки покупця за фактично укладеним зазначеним договором купівлі-продажу; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 визначену сторонами у п. 2 спірного договору вартість 19/100 частини зазначеної квартири грошову суму у розмірі 7 700 грн.
Також у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 19/100 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування частини квартири від 06.09.2006 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Телегою Т.М. та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №6852 від 28.09.2006; заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження частки вказаної квартири, а також передавати спірне майно в іпотеку чи закладати під заставу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2017 заяву повернуто заявнику.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2163/2018
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що при винесені оскаржуваної ухвали суд повинен був керуватися редакцією ЦПК України від 03.08.2017, яка діяла на день надходження справи до суду першої інстанції та розглянути заяву про забезпечення в день її надходження. Вказує, що судом Апеляційного суду м. Києва було передано на новий розгляд до суду першої інстанції лише питання забезпечення позову. Зазначив, що суд не має підстав вирішувати питання відповідності поданої заяви від 05.09.2017 вимогам ЦПК України в редакції від 15.12.2017.
Посилається на відсутність в матеріалах справи доказів наявності підстав для застосування зустрічного забезпечення та передчасного повернення заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що справа, в якій скаржник просить вжити заходи забезпечення позову на підставі поданої заяви позивача, залишена без розгляду та, не маючи позовних вимог до ОСОБА_4, просить накласти арешт на її майно.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, заяви про причини неявки суду не надали.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, а саме не зазначено пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.
На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на майно, як спосіб забезпечення позовних вимог, може бути застосовано судом не тільки у випадку існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а й за наявності реальної ймовірності такого відчуження.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив визнати договір дарування 19/100 частини квартири АДРЕСА_1, укладений 16.01.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ЛеончукІ.А. удаваним із застосуванням до договору правил, що регулюють договір купівлі-продажу;перевести на позивача права йобов'язки покупця за фактично укладеним зазначеним договором купівлі-продажу; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 визначену сторонами у п. 2 спірного договору вартість 19/100 частини зазначеної квартири грошову суму у розмірі 7 700 грн. (а. с. 56-59).
Також у вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 19/100 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування частини квартири від 06.09.2006 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Телегою Т.М. та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №6852 від 28.09.2006; заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження частки вказаної квартири, а також передавати спірне майно в іпотеку чи закладати під заставу (а. с. 30-31).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.09.2017 заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення (а. с. 32-33).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2017 ухвалу суду першої інстанції скасовано, а питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 92-94).
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що заява про забезпечення позову повинна відповідати формі та змісту встановленого ЦПК України, а у разі не додержання таких вимог, остання підлягає поверненню заявнику.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2017 заяву про забезпечення позову повернуто позивачу, в зв'язку з не зазначенням позивачем пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Суд вважав, що заяву подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.
Відповідно до п. 11 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, чинним ЦПК України передбачено неможливість повернення заяви поданої до набрання чинності цією редакцією Кодексу та з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що 05.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 19/100 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування частини квартири від 06.09.2006 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Телегою Т.М. та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №6852 від 28.09.2006; заборонити ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження частки вказаної квартири, а також передавати спірне майно в іпотеку чи закладати під заставу (а. с. 30-31).
Отже, заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 подав 05.09.2017, а тому вона не підлягає дослідженню на відповідність вимогам ст. 153 ЦПК України в новій редакції від 15.12.2017.
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків з порушенням норм процесуального права.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2017 ухвалу суду першої інстанції скасовано, а питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування ухвали суду першої інстанції скасувати та постановлення нової про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі не підлягають до задоволення, враховуючи, що оскаржувана ухвала стосується процесуальних питань, а не розгляду заяви позивача по суті.
За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 10.04.2018.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Семенюк