12 березня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року,-
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення, за правилами ст.36 цього Кодексу, у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що його дійсно зупинили працівники поліції за керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, оскільки він напередодні вживав пиво. При цьому, зупинився він добровільно, а не шляхом переслідування, як зазначено в протоколі. Однак суд першої інстанції не взяв до уваги те, що сісти за кермо його змусила крайня необхідність терміново доставити ліки хворій матері в лікарню.
Крім цього, просить врахувати, що автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення його права керувати ним ставить його у скрутне матеріальне становище.
За результатами апеляційного перегляду просить оскаржувану постанову суду скасувати і направити справу на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційні доводи ОСОБА_1, заслухавши його пояснення, допитавши свідка, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 10.12.2017 року о 22 год. 57 хв. по вул. Ватутіна, 88 в с. Лісники Києво-Святошинського р-ну Київської області керував автомобілем «Вольво», н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України.
Крім цього, ОСОБА_1 10.12.2017 року о 22 год. 57 хв. по вул. Ватутіна, 88 в с. Лісники Києво-Святошинського р-ну Київської області, керуючи автомобілем «Вольво», н.з. НОМЕР_1, не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась світловим жезлом та проблисковими маячками синього та червоного кольору, чим порушив п.2.4 ПДР України.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.п.2.9а, 2.4 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.122-2 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними протоколів про адміністративні правопорушення, результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння та актом цього огляду, поясненнями свідків. При цьому, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкогольні напої перед тим, як сісти за кермо автомобіля.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суддя, діючи у відповідності до положень ст.33 КУпАП, врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. На підставі встановлених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнень в межах санкцій ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП та, з урахуванням положень ст.36 КУпАП, остаточне стягнення правомірно визначив у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що відповідає межам санкції ч.1 ст.130 КУпАП та є безальтернативним адміністративним стягненням, а тому не може бути пом'якшеним навіть за підтвердження тих обставин, на які посилається ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи про те, що накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення суперечить вимогам закону.
Не надано ОСОБА_1 також доказів того, що він добровільно зупинив автомобіль на вимогу працівників поліції, а тому у суду немає підстав ставити під сумнів правильність складеного щодо нього протоколу за порушення п.2.4 ПДР України.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення, за правилами ст.36 цього Кодексу, у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз