печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1099/18-к
16 лютого 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Нафтопродуктсервіс» на бездіяльність Генеральної прокуратури України, щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12015270210001578, -
У січні 2018 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Нафтопродуктсервіс» на бездіяльність Генеральної прокуратури України, щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12015270210001578, у якій просив зобов'язати уповноважену посадову особу Генеральної прокуратури України повернути тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року проведено обшук приміщень та сховищ ТОВ «Лебединський нафтопереробний завод», за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Гастело, 210, у ході якого виявлено та вилучено, серед іншого, нафтопродукти, рідину, схожу на нафту, загальним об'ємом 70 657л., яка знаходиться в підземній цистерні з написом «Є-25» та нафтопродукти, рідину схожу на нафту, загальним об'ємом 71631 л., яка знаходиться в підземній цистерні з написом «Є-31», дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого надано не було та в подальшому арешт, на які накладено, теж не було, а відтак вилучене майно підлягають поверненню його законному володільцю.
Володілець майна та його представник у судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином. Адвокат ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність осіб, які не з'явилися, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази в її обґрунтування та заперечення сторони обвинувачення, слідчий суддя приходить до наступного.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, шляхом оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015270210001578 від 28 грудня 2015 року, за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні, на прилеглій території у господарських приміщеннях і сховищах, що на ній розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві власності Лебединській міській раді Сумської області та перебувають у фактичному володінні ТОВ «Лебединський нафтопереробний завод», а також осібб, які причетні до вчинення даного кримінального правопорушення з метою виявлення, фіксації та вилучення предметів, що могли бути знаряддям вчинення злочину (інструменти та обланання, спеціально пристосоване для викрадення нафтопродуктів; транспортні засоби, що спеціально пристосовані для викрадення паливно - мастильних матеріалів, вогнепальну, в тому числі мисливську нарізну зброю та боєприпаси, радіостанція, мобільні телефони та інші засоби зв'язку; камуфльований одяг, розважувальні жилети, «балаклави») або зберегли на собі його сліди (брезентові покриття, тощо), були об'єктом кримінально протиправних дій (паливно - мастильні матеріали), а також носії інформації щодо обліку викраденої продукції (блокноти, записні книжки, чорнові диски, персональні та планшетні комп'ютери, ноутбуки).
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Варто зазначити, що слідчим суддею при постановленні вказаного судового рішення встановлено, що слідством перевірено походження майна та постановою слідчого від 10 листопада 2016 року визнано речовими доказами.
З матеріалів справи вбачається, вилучені нафтопродукти, у ході проведеного обшуку приміщень та сховищ ТОВ «Лебединський нафтопереробний завод», за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Гастело, 210 підпадають під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року (паливно- мастильні матеріали) на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ТОВ «Нафтопродуктсервіс» обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ТОВ «Нафтопродуктсервіс» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Нафтопродуктсервіс» на бездіяльність Генеральної прокуратури України, щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12015270210001578 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1