Справа № 755/7632/17
"29" березня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарях - Томіленку В.В., Чуб Н.С., Сидоренку П.М., Сіренко Д.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заставної суми по договору найму житла від 19.07.2014 року та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач, ОСОБА_3, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму застави за договором оренди житлового приміщення від 19 липня 2014 року у розмірі 40 455 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачену суму судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 липня 2014 року між нею та ОСОБА_4 (наймодавець) укладено Договір найму житла, відповідно до умов якого наймодавець передав, а вона як наймач прийняла в строкове платне користування житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1. Строк дії Договору визначався до 19 грудня 2014 року, який в період з 19 грудня 2014 року по 18 березня 2017 року пролонгувався відповідно до чинного законодавства України та умов Договору. Згідно п. 3.1 Договору, розмір орендної плати складав 18 000 гривень на місяць. Орендна плата сплачувалась у формі передоплати до 19 числа поточного місяця за наступний згідно умов Договору. Виконуючи умови Договору, нею в момент його підписання було сплачено Відповідачу суму за перший місяць оренди, а також гарантійний платіж у розмірі 1500 доларів США, який згідно п. 3.2.1 Договору повертається наймачу після підписання акту прийому-передачі житлового приміщення. Відповідно до п. 4.2 Договору, договір може бути розірваний достроково за згодою сторін, за умови повідомлення однієї із сторін за місяць до розірвання договору. Виконуючи умови Договору, вона за місяць до дати розрахунку, яка відповідно Договору встановлена, як «не пізніша 19 числа поточного місяця» 10 березня 2017 року, повідомила відповідача про своє бажання розірвати Договір оренди та звільнити приміщення зазначеної квартири в квітні 2017 року, до дати розрахунку, тобто до 19 квітня 2017 року та запропонувала повернути гарантійний платіж в день складання акту прийому - передачі квартири. Однак, відповідач висунула незаконні вимоги щодо звільнення квартири в строк до 18 березня 2017 року та створила умови, які перешкоджали та унеможливлювали подальше користуванням квартирою та вимусила виконати свої неправомірні вимоги в порушення п. 4.2 Договору. Погодившись на вимоги відповідача, 18 березня 2017 року її представник за договором адвокат ОСОБА_1, разом з її батьком ОСОБА_5 зустрілись в приміщенні зазначеної квартири, де її представником було запропоновано відповідачу провести огляд квартири, після чого скласти акт прийому-передачі житлового приміщення. Після огляду приміщення квартири, відповідачем в присутності його представника та батька, було встановлено, що предмети побуту та меблі знаходились в справному стані. На підтвердження цього факту між її представником та відповідачем був складений акт прийому - передачі житлового приміщення. Підписуючи акт прийому-передачі, відповідач зазначив перелік речей, які на її думку потребують хімчистки, а саме: полотняна обшивка на 4 стільцях; ковдра на лужку; шість полотняних жалюзі; дві серветки; чотири подушки. Вважає, що вимоги відповідача щодо проведення хімчистки зазначених речей є безпідставними та такими, що суперечать умовам Договору, оскільки умовами Договору не передбачено проведення наймачем хімчистки речей перед підписанням акту прийому - передачі. Крім того, в Договорі чітко зазначено, що входить до її обов'язків відносно збереження майна яке знаходиться в квартирі (п.п. 2.2.1 - 2.2.7). Покладені на неї обов'язки вона виконала належним чином, що підтверджується актом прийому - передачі житлового приміщення. Погіршення стану речей виникає в процесі нормального зносу речі в процесі її експлуатації. Під нормальним зносом речі слід розуміти відповідний відсоток її амортизації за час дії договору при експлуатації речі за призначенням в тих конкретних умовах, в яких орендар повинен був користуватися нею. 18 березня 2017 року її представник перебуваючи в приміщенні квартири разом з її батьком, запропонував відповідачу повернути гарантійний платіж в тому ж розмірі та в тій же валюті, як зазначено в п. 3.2.1. Договору. Крім того, її представник намагався вручити відповідачу письмову вимогу щодо повернення суми гарантованого платежу, однак відповідач в категоричній формі відмовилась отримувати письмову вимогу та заявила, що повертати зазначені грошові кошти не збирається. Таким чином, відповідач, своїми протиправними діями порушила свої зобов'язання передбачені пунктами 3.2.1. та 4.1.2. Договору, в яких зазначено, що гарантійний платіж повертається наймачу після підписання акту прийому - передачі нерухомого майна. З метою досудового врегулювання спору щодо неповернення гарантованого платежу та відновлення її порушених прав, її представником, 27 березня 2017 року на адресу відповідача, яка зазначена в Договорі, була направлена письмова вимога щодо повернення гарантійного платежу (за Договором «депозитна сума») в розмірі 1500 доларів США. Згідно відомостей отриманих з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач 05 квітня 2017 року особисто отримала письмову вимогу, проте відповіді ані в письмовому, ані в усному вигляді до теперішнього часу отримано не було. Тому вважає, що Відповідачем належним чином не виконані зобов'язання покладені на неї Договором найму нерухомого майна від 19 липня 2014 року, чим порушено її права, оскільки ст. 526 ЦК передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При підписанні Договору сторони дійшли згоди проте, що залогова сума в розмірі 1500 доларів США, передається відповідачу в якості забезпечення зобов'язань за Договором оренди, а саме забезпечення збереження в належному стані речей та меблів, що здавались в оренду разом квартирою, тому залогова сума є заставою, відтак на правовідносини між сторонами поширюється режим застави, а не авансу та завдатку. З вищенаведеного можна зробити висновок, що кошти в розмірі 1500 шарів США передавались відповідачу не в якості авансу або завдатку, а в якості забезпечення виконання зобов'язань позивачем за Договором оренди. Відповідно до умов Договору оренди (п.п. 2.1.1., 2.2.1.), орендодавець відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в оренду квартиру, що орендується та майно на строк, починаючи з 19 липня 2014 року і закінчуючи 19 грудня 2014 року, але згідно п. 4.1.1. моментом закінчення фактичного використання об'єкту нерухомості по справжньому Договору є підписання сторонами акту здачі житлового приміщення, який був фактично підписаний 18 березня 2017 року, тобто з зазначеного числа дія Договору фактично припинена.
У зв'язку із переліченими неправомірними діями зі сторони відповідача вона зазнала значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних душевних стражданнях та хвилюваннях не тільки її, а і її близьких родичів, а саме батька ОСОБА_5, який був присутній під час складання та підписання акту прийому-передачі житлового приміщення (квартири) 18 березня 2017 року та який безпосередньо спілкувався з відповідачем щодо повернення їм грошових коштів. Після спілкування з Відповідачем стан здоров'я її батька значно погіршився, а саме підвищився артеріальний тиск, стали мучити постійні головні болі у зв'язку з переживанням проте, що їм не вернуть грошові кошти, оскільки вказана сума є для їхньої сім'ї значною, зв'язку зі станом здоров'я її батька вона постійно знаходилась у нервовому стані, що позначилось на стані її здоров'я. Своєю поведінкою відносно неї та її батька відповідач змусив її переживати і морально страждати. Внаслідок протиправної поведінки відповідача вона на деякий час була позбавлена можливості реалізувати свої уподобання та бажання, як звичайна людина, яка вела досить енергійний спосіб життя, що викликало у неї моральні страждання. В зв'язку з ситуацією, що склалася між нею та відповідачем, вона відчула себе ошуканою, що негативно позначилося на її психічному стані, змусило її сильно нервувати і переживати. Крім цього, протиправні дії відповідача спричинили порушення її звичного життєвого укладу, тому що у неї з'явилася необхідність відстоювати свої права у судовому порядку, витрачати на це багато свого часу. Відшкодування заподіяної їй моральної шкоди визначає у сумі 100000 гривень. Ця сума обумовлена глибиною її душевних страждань, значним погіршенням внаслідок цих страждань стану її здоров'я та необхідністю захищати свої права у судовому порядку. Вона була змушена прикладати додаткових зусиль для організації та налагодження звичайного режиму життя. Крім того, внаслідок злісного ухилення відповідача від повернення їй грошових коштів (застави), вона вимушена була звертатись за юридичною допомогою, що також позначилося на її душевному стані, внаслідок чого вона зазнала істотної моральної шкоди.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, просив відмовити у задоволенні позову. При цьому посилався на те, що завдаток був переданий в національній валюті, а не в доларах США. Також, після здачі квартири, майно яке в ній знаходилось було зношене та потребувало хімчистці.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2014 року між ОСОБА_4 (наймодавець) та ОСОБА_3 (наймач) уклали договір найму (оренди) нерухомого майна, предметом якого являється строкова здача в найм (оренду) на онові повернення належного наймодавцю житлового приміщення у вигляді двокімнатної квартири загальною площею 80,30 кв.м., житловою площею 39,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з усіма невід'ємними технічними обладнаннями та з/без предметів домашньої обстановки згідно Додатку № 1 до даного договору (а.с.14-16).
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно п. 3.1. Розділу 3, п.п. 3.1.1. п. 3.1. Розділу 3 укладеного між сторонами договору, за домовленістю сторін, щомісячна плата за використання об'єкту нерухомості - орендна плата вноситься наймачем у грошовій формі і складає 18 000 гривень. На момент укладення даного договору, щомісячна орендна плата еквівалентна 1500 доларів США по поточному курсу долара США, встановленому Національним банком України, що в цілях мінімізації можливих інфляційних процесів, являється орієнтиром для корекції суми щомісячної плати, вказаної в п. 3.1. даного договору.
Відповідно до п. 3.2. Розділу 3 договору, розрахунок по орендній платі за об'єкт нерухомості проводиться між наймодавцем та наймачем не пізніше 19 числа кожного місяця проживання, належного до оплати.
Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Згідно п. 4.1. Розділу 4 договору, строк дії даного договору встановлений з 19 липня 2014 року по 19 грудня 2014 року.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно п. 4.2. Розділу 4 договору, дострокове погашення даного договору, а також зміна його умов, можливі по ініціативи будь-якої зі сторін, з повідомленням про це іншу сторону не менше чим за 30 днів до можливої дати розірвання (зміни) договору.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом та не заперечувалося стороною позивача та відповідача, договір найму (оренди) нерухомого майна пролонговувався сторонами. В подальшому, 10 березня 2017 року позивач повідомила відповідача про бажання розірвати укладений договір в квітні 2017 року.
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
18 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було підписано акт приймання-передачі житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, за умовами якого обладнані загальна кімната, спальна кімната, кухня, ванна кімната, коридор квартири на час приймання-передачі перебували у справному стані (а.с.12-13).
Згідно акту здачі житлового приміщення від 18 березня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем щодо орендованої квартири, було виявлено майно, яке підлягає хімчистці: 4 стула (сидіння), жалюзі (6 штук), покривало на ліжко, матрац (одна сторона), серветки на тумби (2 штуки). Також, було виявлено нестачу 4 спальних подушок (а.с.11).
За умовами п.п. 3.2.1. п. 3.2. Розділу 3 договору, в момент підписання даного договору наймач сплатив, а наймодавець отримав суму за перший місяць оренди та заставну суму в розмірі суми за місяць оренди - 1500 доларів США, яка підлягає поверненню наймачу після акту-передачі нерухомого майна.
Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Таким чином, заставна грошова суму у розмірі 1500 доларів США, визначена п.п. 3.2.1. п. 3.2. Розділу 3 договору, підлягає поверненню орендарю після підписання акту приймання-передачі житлового приміщення, який був підписаний сторонами 18 березня 2017 року.
Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що являється батьком позивача. В липні 2014 року він переїхав проживати до доньки з м. Луганськ. Через два місяці з Луганська також виїхала і друга його донька разом з онуком. Всі вони проживали в однокімнатній квартирі позивача АДРЕСА_2. Так як, їх проживало у квартирі багато, позивач почала підшукувати квартиру для оренди. Вибір зупинився на квартирі відповідача. Вони зустрілися з донькою відповідача ОСОБА_7. Була досягнута домовленість на рівні орендної плати у розмірі 1500 доларів США. 19 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір. Вони сплатили 1500 доларів США за оренду та заставну суму у розмірі 1500 доларів США. ОСОБА_7 сказала, що буде 18 числа щомісяця приїздити за орендною платою. В подальшому, у зв'язку із збільшенням курсу долара США, ніж ними та ОСОБА_7, яка була представником ОСОБА_4, була досягнута домовленість про сплату орендної плати в гривневому еквіваленті. Проте, через пару місяців вона подзвонила та сказала, щоб вони сплачували по 20 000 гривень, на що вони також погодилися та сплачували дані кошти до березня 2017 року щомісячно. Крім того, вони також сплачували кошти за комунальні послуги. Після того, як договір було припинено, було проведено здачу орендної квартири. Вся побутова техніка працювала, постіль, штори були не новими, проте чистими. Перед здачею квартири, вони все помили, почистили. Під час здачі квартири була присутня відповідач, яка відмовилися повернути заставну суму, з підстав того, що майно прийшло в непридатність. Проте, це не відповідає дійсності, так як вони нічого не зламали та не порвали. Зазначив, що орендну плату завжди вносив він і майже завжди доньці відповідача.
Крім того, судом встановлено, що 22 березня 2017 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_4 (АДРЕСА_3) було направлено письмову вимогу щодо повернення заставної суми за договором оренди житла, яка була отримана відповідачем 05 квітня 2017 року (а.с.20-21). В той же час, заставна сума не була повернута позивачу, що не заперечувалося стороною відповідача в судовому засіданні.
З огляду на вказані обставини, враховуючи припинення договору найму (оренди) нерухомого майна, заставна сума за договором у розмірі 1500 доларів США підлягає поверненню позивачу зі сторони відповідача. Суд критично відноситься до пояснень представника відповідача про те, що заставна сума за договором оренди житла була передана позивачем відповідачу в гривневому еквіваленті, відповідно до розміру орендної плати, оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження таких тверджень, стороною відповідача суду не надано, та в свою чергу спростовується як умовами договору найму (оренди) нерухомого майна, так і поясненнями свідка ОСОБА_5
Згідно ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого Національним банком України, станом на 29 березня 2018 року курс долара США встановлений на рівні 2640,5249 за 100 доларів США по відношенню до гривні.
Таким чином, оцінюючи надані суду докази з позиції належності та допустимості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму застави за договором найму (оренди) нерухомого майна від 19 липня 2014 року у розмірі 1500 доларів США, що на день ухвалення рішення становить 39 607 гривень 80 копійок.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, то вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
В той же час, позивачем не було надано суду належних доказів в підтвердження понесених душевних переживань, які були спричиненими саме неповерненнями заставної суми за договором. При цьому, посилання позивача на погіршення стану здоров'я її батька, у зв'язку із вказаними події, не можуть слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заставної суми по договору найму житла від 19.07.2014 року та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір у розмірі 1600 гривень.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 23, 526, 533, 572, 611, 629, 759, 762-74, 1167 Цивільного кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 2, 10, 48, 49, 76, 77-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заставної суми по договору найму житла від 19.07.2014 року та відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2), суму застави за договором оренди житлового приміщення від 19.07.2014р. в розмірі 1500 доларів США, що станом на день ухвалення рішення становить 39 607 гривень 80 копійок, судовий збір в сумі 1 600 гривень, а всього 41 207 (сорок одну тисячу двісті сім) гривень 80 (вісімдесят) копійки.
В решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року.
Суддя: