83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.05.07 р. Справа № 39/101
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ, Луганської області
до відповідача 1: Державного підприємства Донецька залізниця м.Донецьк
до відповідача 2: Державного підприємства “Ровенькиантрацит» м.Ровеньки, Луганської області
про: стягнення 433 грн. 42 коп.
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ, Луганської області, звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів, Державного підприємства Донецька залізниця м.Донецьк та Державного підприємства “Ровенькиантрацит» м. Ровеньки, Луганської області, про стягнення 433 грн. 42 коп. вартості недостачі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 7-04у/3-17гп-015/154 від 09.01.2004р., претензію № 022/4891 від 02.01.2007 р., відповідь на претензію № ПД11 від 28.02.2007 р., залізничну накладну № 48572439, комерційний акт БА № 785111/35, рахунок постачальника, розрахунки.
Перший відповідач надав до суду відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на ст. 31 Статуту залізниць України.
Другий відповідач в судове засідання не з'явився, проте надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив, вважав, що відповідальність за нестачу вантажу має бути покладена на перевізника (першого відповідача).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
09.01.2004 р. між позивачем та другим відповідачем укладено договір № 7-04у/3-17гп-015/154, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
За умовами договору № 7-04у/3-17гп-015/154 від 09.01.04р. на адресу позивача 28.11.2006р. по залізничній накладній № 48572439 надійшов вагон № 63344527 з вугіллям марки АС., вантажовідправником якого був другий відповідач.
За даною залізничною накладною загальна маса вантажу складає: брутто 90500 кг., тара 21500 кг., нетто 69000кг.
Під час приймання вантажу у вагоні № 63344527 була виявлена недостача вугілля.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 129 Статуту залізниць України обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
У зв'язку з виявленою недостачею на станції Комунарськ 28.11.2006 р. було складено комерційний акт БА № 785111/35, з якого вбачається, що при комісійному перевантаженні вантажу, виявилось, що у вказаному вагоні вага брутто -88030 кг., тара 21500 кг., нетто 66530 кг., що на 2470 кг. менше, ніж вказано у залізничній накладній. При повторному перевантаженні нестача вантажу підтвердилася.
Позивачем на адресу відповідачів була направлена претензія за № 022/4891 від 02.01.2007 р. з вимогою відшкодувати вартість оплаченої, але не отриманої продукції.
Першим відповідачем надана відповідь на претензію, в якій проти вимог позивача заперечив за посиланням на ст. 31 Статуту залізниць України.
Другим відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.
Причиною утворення нестачі, згідно наведеного комерційного акту, є технічна несправність вагону.
Означений комерційний акт складений у відповідності з вимогами, пред'явленими до його складання Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.03р. №334, тому є належними засобами доказування.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Вимоги ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлюють, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Згідно п.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Такі ж саме положення законодавець закріпив і у статті 113 Статуту залізниць України.
Стаття 25 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження вантажу виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до ч.2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку сума недостачі з урахуванням норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто складає 433 грн. 42 коп.
Посилання відповідача на ст. 31 Статуту залізниць України, як на підставу звільнення від відповідальності за нестачу вантажу, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Норми наведеної статті визначають підстави відповідальності вантажовідправника лише у випадку вирішення питання щодо придатності рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.
Крім того, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, що відображене в протоколі судового засідання від 29.05.2007 р., вагон був поданий залізницею лише під одну операцію - завантаження, та знаходився у технічно справному стані.
Спірний вагон завантажений засобами відправника та прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, у тому числі і щодо його технічного стану, що підтверджується залізничною накладною № 48572439.
Таким чином, першим відповідачем, в розумінні ст.ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, що нестача вантажу виникла з причин незалежних від перевізника.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат» м. Алчевськ підлягають задоволенню за рахунок першого відповідача.
З огляду на наведене, ДП “Ровенькиантрацит» м.Ровеньки, Луганської області не є належним відповідачем по справі, а у задоволенні позовних вимог щодо нього слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на першого відповідача оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст.909, 920, 924, 925 Цивільного кодексу України, Законом України “Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України та на підставі ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ, Луганської області - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця» м. Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат» м.Алчевськ, Луганської області недостачу в сумі 433 грн. 42 коп., витрати за державним митом в сумі 102 грн. 00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя