Іменем України
06 квітня 2018 року
Київ
справа №806/646/17
адміністративне провадження №К/9901/33163/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 (суддя - Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 (судді - Франовська К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, ДФС) про визнання дій протиправними та скасування рішення,
У лютому 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до ДФС, у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просила: визнати протиправними дії в.о. начальника Головного управління ДФС у Житомирській області Новоженіной Н.Є. щодо видання наказу від 03.02.2017 № 142, дії заступника начальника ГУ ДФС у Житомирській області Риженкової К.В. щодо видачі направлень на перевірку від 03.02.2017 № 161, № 162 та щодо прийняття рішення від 08.02.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків; скасувати рішення від 08.02.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відсутність у контролюючого органу підстави для проведення фактичної перевірки та відповідно застосування відповідальності у формі арешту майна за відмову платника податків у допуску до проведення перевірки.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 27.03.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, у задоволенні позову позивача відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанції, застосувавши норми статей 75, 80, 94 ПК України, дійшли висновку, що дії податкового органу щодо проведення перевірки вчинені правомірно, в межах та порядку, визначеному чинним законодавством, а доводи позивача про правомірність недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не знайшли свого підтвердження у судовому процесі та спростовуються наявними у справі доказами.
Позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на упереджене ставлення судами до вирішення справи, просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому скаржник зазначає, що: особисто її, як господарюючого суб'єкта, ніхто не повідомляв про проведення перевірки, під розписку направлення на перевірку не отримувала, а вимоги продавця магазину, що під час перевірки повинен бути присутній власник магазину та господарюючий суб'єкт - підприємець, посадові особо контролюючого органу проігнорували.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.06.2016 № К/800/22918/17 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.03.2018 касаційну скаргу позивача прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що передумовою видання наказу від 03.02.2017 № 142 про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку від 03.02.2017 № 161, № 162 господарської одиниці позивача магазині-кафе "Залізничник" стала інформація, отримана під час здійснення заходів податкового контролю (доперевірочний аналіз виторгів відповідно до бази АІС "Податковий блок" підсистеми "Моніторинговий центр" "Чеки РРО", здійснений з метою контролю за обігом підакцизних товарів), про можливі порушення позивачем внаслідок реалізації алкогольних напоїв (вино "Міцне червоне 1,0 л) нижче встановлених мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв (а.с. 72-74).
З метою проведення фактичної перевірки 07.02.2017 начальник відділу ліцензування та контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи III рангу, ОСОБА_8 та головний державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_9 здійснили виїзд за місцем здійснення позивачем господарської діяльності (магазині-кафе "Залізничник").
Продавцю ОСОБА_10 були пред'явлені службові посвідчення та направлення на перевірку від 03.02.2017 № 161, № 162, про що свідчить відповідний запис та підпис продавця у направленнях. Крім того, зазначені документи були пред'явлені позивачу, яка в направленнях зробила запис "Фактична перевірка не проводиться у зв'язку із наявністю обставин" та "До перевірки не допущені у зв'язку із наявністю обставин" (а.с. 64-65).
У зв'язку з відмовою позивача допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та підписати акт про відмову від допуску до фактичної перевірки службові особи контролюючого органу (ОСОБА_8, ОСОБА_9.) склали акт відмови від допуску до фактичної перевірки від 07.02.2017 та акт від 07.02.2017, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього (а.с. 66-67), а 08.02.2017 прийнято рішення про арешт майна, яке було надіслано на адресу позивача супровідним листом від 08.02.2017 № 98/14/06-30-40-02-16 (а.с. 11-12).
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Отже, для застосування адміністративного арешту майна передбачено обов'язковість наявності двох умов, а саме: наявність законних підстав для проведення перевірки та факт відмови платника податків від проведення такої перевірки або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок встановлені статтею 81 Податкового кодексу України.
За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 ПК України.
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За правилами пункту 80.2 зазначеної вище статті фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених цим пунктом. Однією з таких підстав є наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Таким чином, встановлене наведеними нормами ПК України правове регулювання визначає певні обов'язкові умови, за наявності яких перевірка вважається такою, що проведена належним чином.
Невиконання вимог наведених правових норм ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Встановивши у судовому процесі, що підставою для проведення фактичної перевірки стала інформації, отримана за результатами доперевірочного аналізу виторгів господарюючого суб'єкта відповідно до бази АІС "Податковий блок" підсистеми "Моніторинговий центр" "Чеки РРО" та службова записка управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів (а.с. 70-74), факт пред'явлення належним чином оформлених документів перед початком перевірки, передбачених положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України, та складання актів, якими було засвідчено факт відмови платника податків та його службових осіб допустити до перевірки та підписати складений акт про відмову від допуску до фактичної перевірки службові, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, не спростованого доводами касаційної скарги, про наявність підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача, і як наслідок, - арешт майна.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна