10 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/12292/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М., судді Іванов О.Г., Широбокова Л.П.) та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 (суддя Петрова В.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр.Спец.Переробка"
про стягнення 43 515,00 грн.
Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр.Спец.Переробка" (далі - відповідач) 43 515,00 грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправильно визначив вантаж у накладній, чим порушив Правила перевезення вантажу та Статут залізниць України, у зв'язку з чим на відповідача покладається відповідальність у вигляді штрафу.
Оскарженим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2017, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки актам загальної форми від 30.06.2016 № 1402, від 03.07.2016 № 658 та комерційному акту від 03.07.2016 БА № 783229/804, яким засвідчено неправильне визначення відповідачем маси вантажу, що призвело до помилкових висновків судів у справі. При цьому позивач вважає, що вина відповідача є доведеною, оскільки саме він заповнював накладну від 29.06.2016 № 45193067 та не зазначив у ній жодних специфічних умов перевезення вантажу та його вологості.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.06.2016 зі станції Дніпропетровськ Придніпровської залізниці на станцію Сартана Донецької області згідно залізничної накладної № 45193067 відповідачем було здійснено відправлення групи вагонів, зокрема вагону № 66565672 з вантажем, а саме: брикети титаномагнетитової руди, масою 67130 кг, яка була визначена відповідачем без участі представників позивача.
03.07.2016 на станції Сартана Донецької залізниці позивачем було проведено перевірку маси вантажу у вагоні №66565672 та виявлено, що маса вантажу у даному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми №658.
Також, 03.07.2016 позивачем складений комерційний акт БА№783229/804, яким встановлено, що під час контрольного зважування вагону №66565672 на 150-тонних вагонних вагах вантажооотримувача, виявилось, що фактично брутто складає 90650 кг, тара 22400 кг, нетто 68250 кг, що розходиться на 1120 кг з масою вантажу яка зазначена відповідачем у накладній 67130 кг, тобто 68250 кг - 67130 кг=1120 кг.
Судами встановлено, що позивач керуючись статтями 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, нарахував відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної плати за всю відстань перевезення, а саме: провізна плата по накладній № 45193067 за вагон № 66565672 складає 8703,00 грн., тому штраф становить: 8703,00 грн. х 5 = 43515,00 грн.
При цьому встановлено, що відповідно до акта загальної форми №1402 від 30.06.2016 про переваження вагону №66565672 різниця між масою вантажу, зазначеною відповідачем у накладній №45193067, та фактично виявленою при переваженні станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, складає 170 кг.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що згідно абзаців 3, 4 пункту 27 Правил видачі вантажів, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною відповідачем у накладній, не перевищував норму, так як він не виходив за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%, оскільки вантаж, прийнятий позивачем до перевезення був сипучим та перевозився у вагоні навалом, без тари й додаткового пакування, а тому норма гранично допустимого надлишку вантажу розраховувалась від маси нетто вантажу та складала 0,2%, що виключало вину відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу у визначеному позивачем розмірі.
Залишаючи без змін вказане рішення суду, апеляційний суд послався на те, що неможливо встановити дійсну масу вантажу через його зволоження внаслідок несприятливих погодних умов, що свідчить про недоведеність позивачем вини відповідача у неправильному зазначені у накладній маси вантажу, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.
Згідно частин першої та другої статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Пунктом 4 статті 52 наведеного Статуту встановлено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Статтею 122 вказаного Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Апеляційним судом встановлено, що згідно Технічних умов ТУ У 23.9-34681151-002:2016, вантаж у вигляді брикетів титаномагнетитової руди має високу гідрофобність, тобто має схильність до зміни ваги, як в більшу сторону, так і в меншу, з урахуванням погодних умов.
Також встановлено, що згідно висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати від 26.04.2017 № ГО-1134/2 та довідки Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 06.03.2017 №04.27/138 у період перевезення вантажу з 29.06.2016 по 03.07.2016, брикети титаномагнетитової руди знаходились під впливом дощів і шквалів і таким чином, могли збільшити вагу на 9% від перевезеної загальної маси, тобто до 6041,70 кг (67130 кг (маса вантажу) х 9% = 6041,70 кг).
Встановивши, що вантаж під час його перевезення знаходився під впливом дощів і шквалів, що унеможливлювало під час складання комерційного акту визначити масу вантажу через його зволоження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу.
Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що вантаж під час перевезення перебував під впливом негативних погодних умов, тобто об'єктивних обставин, які незалежали від відповідача, що виключало його вину у неправильному зазначені у накладній масі вантажу, як підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу.
Заявник касаційної скарги цих висновків не спростував.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржених судових рішень.
Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки актам загальної форми від 30.06.2016 № 1402, від 03.07.2016 № 658 та комерційному акту від 03.07.2016 БА № 783229/804, яким засвідчено неправильне визначення відповідачем маси вантажу, відхиляються, так як судами встановлено, що вантаж під час перевезення перебував під впливом негативних погодних умов, тобто об'єктивних обставин, які незалежали від відповідача, що виключало його вину у неправильному зазначені у накладній масі вантажу, як підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.
Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/12292/16, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов