Іменем України
06 квітня 2018 року
м. Київ
справа №806/646/17
адміністративне провадження №К/9901/33159/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 (суддя - Франковська К.С.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, ДФС) про визнання дій протиправними та скасування рішення,
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.04.2017 апеляційну скаргу позивача на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 залишив без руху як таку, що подана без дотримання вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинній на час подання апеляційної скарги), а саме: в апеляційній скарзі не зазначено, які норми матеріального чи процесуального права порушено судом першої інстанції; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Цією ж ухвалою суд встановив строк 10.05.2017 для усунення недоліку апеляційної скарги, вказавши спосіб їх усунення.
Позивач подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що вона є особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, тому суд неправильно прийняв рішення про сплату нею судового збору.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.05.2017 К/800/16192/17 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою позивача.
Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.03.2018 касаційну скаргу позивача прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги на момент подання апеляційної скарги були передбачені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги на рішення суду) в апеляційній скарзі зазначаються, зокрема обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Також до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору (частина шоста статті 187 Кодексу).
У разі звільнення від сплати судового збору, необхідно зазначити в апеляційній скарзі про це, з посиланням на відповідні норми законодавства та долучити до матеріалів скарги докази звільнення від сплати судового збору.
Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір (стаття 5 цього Закону).
Згідно з матеріалами справи позивач в апеляційній скарзі зазначила, що вона звільнена від сплати судового збору як інвалід ІІ групи та як особа, віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та долучила до матеріалів скарги копії пенсійного посвідчення та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має категорію 1.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, оскільки позивач є особою, яка має 1 категорію постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, то на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI вона звільнена від сплати судового збору, відповідно у суду апеляційної інстанції не було правових підстав вимагати його сплату.
Разом з тим, в апеляційній скарзі, як і в уточненнях до апеляційної скарги, поданих на вимогу суду апеляційної інстанції, позивач не наводить правове обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та/або застосування норм матеріального права, що призводить до невідповідності з положеннями пункту 4 частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, що встановив суд апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Відповідно частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Отже, ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 про залишення апеляційної скарги позивача без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 4 частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
У касаційній скарзі позивач не спростовує встановлені судом апеляційної скарги обставини щодо недотримання скаржником вимог пункту 4 частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України під час подання апеляційної скарги.
Обставина, що позивач звільнений від сплати судового збору, на яку суд апеляційної інстанції не звернув увагу, в даному випадку не впливає на висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування наслідків недотримання скаржником вимог пункту 4 частини другої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин підстав для скасування ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 немає.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна