Номер провадження: 22-ц/785/3145/18
Номер справи місцевого суду: 1512/3099/2012
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.
Доповідач Комлева О. С.
04.04.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.
з участю секретаря Ліснік Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та генеральної кредитної угоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року, ухвалене суддею Калашніковою О.І.
У лютому 2012 року ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ПАТ «Фідобанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та генеральної кредитної угоди, посилаючись на те, що ОСОБА_3 від його імені за довіреністю представляв його інтереси, в тому числі, ним були укладанні договори з ПАТ «Ерсте Банк», однак він не уповноважував довіреністю ОСОБА_3 представляти його інтереси, в тому числі і при укладанні договорів з ПАТ «Ерсте Банк».
Також ОСОБА_2 на підставу визнання договорів недійсними зазначив про неналежне оформлення довіреності від 07.12.2007 року, а саме на відсутні докази посвідчення нотаріусом цієї довіреності, форму довіреності, яка не відповідає вимогам закону: всі аркуші довіреності не прошити і не пронумеровані, відсутні номер та дата реєстрації документа, підпис особи, яка складала документ, відсутній відбиток печатки, яким має скріплюватися документ, довіреність і апостиль не оформлені як єдиний документ. Крім того, відсутні належні докази виконання Банком зобов'язань за кредитним договором щодо видачі кредитних коштів. Банком не надано його заяви на видачу кредиту, меморіальний ордер (або інший платіжний документ щодо перерахунку кредитних коштів на особистий рахунок позивача), первинні облікові документи на підтвердження отримання їм кредиту в сумі 610 000,00 дол. США.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсними кредитний договір №011\0321\10\08460 та Генеральну кредитну угоду №10.01-40\289, що були укладені 25.12.2007 року між ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, і ПАТ «Ерсте Банк».
Сторони в судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «Фідобанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та генеральної кредитної угоди залишений без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_2зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи в повному обсязі, а саме не встановлювалось, не з'ясовувалось і не досліджувалось обставини, що пов'язані з підтвердженням укладених кредитного договору та генеральної кредитної угоди, також суд помилково визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які взагалі не підтверджуються матеріалами справи, а наявні матеріалах справи копії іноземного текстового документу, не можуть вважатися беззаперечним доказом вільного здійснення позивачем волевиявлення щодо вчинення від його імені та за його дорученням оскаржуваних правочинів, а тому вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 (в особі його представника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 07.12.2007 року) було укладено 25.12.2007 року Генеральну Кредитну Угоду №10.01-40/289 та в її рамках Кредитний договір №011/0321/10/08460, відповідно до умов яких позивачу надавався кредит у сумі 610 000,00 дол. США. для рефінансування залишку заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником в ТзОВ «СоцКомБанк» (кредитний договір №014//1-795 від 20.08.2007р.) Дані документи з боку позивача були підписані ОСОБА_3 на підставі довіреності від 07/12/2007р., посвідченої нотаріусом в Австрії.
25 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та позивачем укладено додаткова угода №1 до Кредитного договору №011/0321/10/08460 в частині визначення порядку погашення заборгованості. Дана угода укладалась і підписувалась позичальником ОСОБА_4 особисто.
24 грудня 2008 року між Банком та позивачем укладено Додаткову угоду №1 до Генеральної кредитної угоди №1001-40/289, якою зменшено ліміт кредитування. Цю додаткову угоду укладав і підписував особисто ОСОБА_4
Додатковою угодою №3 до Кредитного договору №011/0321/10/08460, укладеною 13 січня 2010 року між ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності, посвідченої 04.12.2009 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т.Ю., та ПАТ «Ерсте Банк» внесено зміни до кредитного договору в частині визначення строку його дії та розміру ліміту заборгованості.
Додатковою угодою №2 до Генеральної кредитної угоди №10.01-40/289, укладеною 14 січня 2010 року між ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_5, що діяв на підставі довіреності, посвідченої 04.12.2009 р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т.Ю., та ПАТ «Ерсте Банк» внесено зміни до Генеральної кредитної угоди про дострокове припинення строку дії Генеральної кредитної угоди в зв'язку з зміною позичальника по кредитному договору.
Додатковою угодою №4 до Кредитного договору №011/0321/10/08460 укладеною 14 січня 2010 року між ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_5, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04.12.2009р., ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_7 змінено сторону в зобов'язанні, на підставі чого ОСОБА_4 був виведений як сторона з кредитного договору, а позичальником стала ОСОБА_8
Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та генеральної кредитної угоди, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.11.2015 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Фідобанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Решетнікової С.І. про визнання недійсним договору іпотеки (справа № 520/10566/14-ц) було встановлено, що довіреність ОСОБА_4 від 07.12.2007 року оформлена у відповідності до вимог діючого на той час законодавства: а саме ст.98, 100 ЗУ «Про нотаріат», ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України від 10 січня 2002 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів».
Крім того рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухваленим 19.06.2013 року і залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.10.2013 року встановлено, що довіреності на ім'я ОСОБА_5 04.12.2009 року підписано самим ОСОБА_4
Також судом вірно зазначено, що під час розгляду справи позивачем неодноразово були змінені підстави позову, в якому позивач вимагав визнати договори недійсними з тих підстав, що на момент оформлення довіреності і укладання договорів ОСОБА_4 за станом здоров» я не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати.
Судом за клопотання позивача була витребувана медична документація щодо стану здоров'я ОСОБА_4 у період з жовтня 2007 року по січень 2008 року.
Також судом у справі була призначена судово-психіатрична експертиза, з направленням усіх матеріалів справи до експертної установи, відповідно до висновку експертів також надані додаткові документи (в оригіналах) щодо стану здоров'я ОСОБА_2, та суд вдруге направив ухвалу суду до експертної установи для виконання. 30.01.2017 року ухвала суду про призначення експертизи була повернута без виконання з тих підстав, що ОСОБА_4 не з'явився на амбулаторну судово-психіатричну експертизу.
Тобто, суд не отримав належних доказів що на момент складання і підписання довіреності позивач за станом здоров'я не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Ч.1 ст.203 ЦК України визначає «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам».
На підставі вищевикладеного, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання кредитних договорів є недійсними і не доведеними, а тому на законних підставах позов був залишений без задоволення.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що він не уповноважував ОСОБА_3 на вчинення будь-яких дій від імені позивача, а також не посвідчував у грудні 2007 року будь яких довіреностей на розпорядження його майном та/або майновими правами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме рішенням апеляційного суду Одеської області від 03.11.2015 року, яким встановлено, що довіреність, яка видана ОСОБА_4 від 07.12.2007 року оформлена у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, а також рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.06.2013 року, яким встановлено, що довіреність, яка видана на ім'я ОСОБА_5 04.12.2009 року підписана особисто ОСОБА_4, тобто Генеральна Кредитна Угода 10.01-40/289 та Кредитний договір №011/0321/10/08460, що укладались в період з 2008 року по 2010 рік, як за участю самого позивача ОСОБА_4 так і за участю його довірителя ОСОБА_5 є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов
______________________________________ Ю.І. Кравець
Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2018 року