Номер провадження: 22-ц/785/3392/18
Номер справи місцевого суду: 523/7548/17
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Сегеда С. М.
27.03.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Кононенко Н.А.,
Цюри Т.В.,
за участю:
секретаря Цихиселі Л.Р.,
представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
встановила:
Позивач Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі- ПАТ «Ощадбанк України») звернувся до суду з позовом та після його уточнень просив стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №3145-н від 25.03.2008 року у розмірі 39 212,71 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 25.03.2008 року між ПАТ «Ощадбанк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 3145-н, відповідно до якого він отримав споживчий кредит у розмірі 18 000 грн. Строк дії договору встановлено до 24.03.2011 року, з наданням графіку погашення боргу по кредиту та сплати відсотків в розмірі 24% на рік за користування ними (далі - Кредитний договір).
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3, між ПАТ «Ощадбанк України» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №1 від 25.03.2008 року, а також з ОСОБА_6 - договір поруки №2 від 25.03.2008 року.
Однак, з часу отримання кредиту ОСОБА_3 належним чином не виконував зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 39 212,71 грн.
Посилаючись на зазначені обставини та на умови договору, позивач просив його вимоги задовольнити та стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за Кредитним договором, відсотки та штрафні санкції.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.58).
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили (а.с.82-83, 84-85,89-90).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк України» були задоволені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення, із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи підставою виникнення взаємовідносин між сторонами є укладений Кредитний Договір № 3145-н від 25 березня 2008 року, у відповідності до якого Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 18 000,00 грн., а останній зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом.
Відповідно до п.5.1. Договору №3145-н за невиконання, або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах обумовлених в цьому Договорі та чинним законодавством України.
У відповідності до п. 7.8. Договору №3145-н сторони встановили строк позовної давності строком 3 роки для всіх грошових зобов'язань.
За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
З огляду на викладене,можна зробити однозначний висновок, що строк позовної давності починається із дати першого порушення обов'язків сплати кредитних коштів з боку відповідача, а саме із лютого 2010 року.
Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-738цс15 від 24 червня 2015 року, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 cт.267 ЦК). Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.3 cт. 267 ЦК як на загальну, так і спеціальну позовну давність.
Тобто, для застосування у спорі позовної давності необхідна заява сторони у спорі, оскільки ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин без такої заяви.
Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав суду відповідну заяву про застосування строку позовної давності, яка викладена в письмових запереченнях його представника (а.с.70-72).
Однак судом першої інстанції взагалі не надана оцінка вказаній заяві відповідача про збіг строку позовної давності до спірних правовідносин і необхідності застосування цього строку.
При цьому колегія суддів виходить із того, що позовні вимоги ПАТ «Ощадбанк України» є обрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, як то було вирішено оскаржуваним судовим рішенням, однак судом не було враховано, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити через збіг строку позовної давності.
Як встановлено Постановою Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року по справі №6-1926цс15 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті261 ЦК України). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з посиланням заявника апеляційної скарги на правову позицію Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), та який наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що з урахуванням відсутності обгрунтованої заяви позивача про поновлення строків позовної давності при подачі позовної заяви, в той час як представником відповідача письмово та в усній формі було заявлено про необхідність застосування строків позовної давності, суд першої інстанції був зобов'язаний відмовити у задоволенні позовних вимог через збіг строку позовної давності.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позовної заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі через збіг строку позовної давності.
Крім того, виходячи із вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 801 грн., а також стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у сумі 159 грн.
При цьому колегія суддів виходить із того, що за подання апеляційної скарги належало сплатити 960 грн., в той час як скаржником ОСОБА_3 було сплачено лише 801 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381- 384, 390 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2017 року скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 801 грн. (вісімсот одну гривню).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», на користь держави судовий збір у сумі 159 грн. (сто п'ятдесят дев'ять гривень) за наступними реквізитами:
Отримувач: УК у м. Одесі/Малиновськ. р-н/22030101, Код ЄДРПОУ 38016923, р/р 31214206780007, МФО 828011, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, призначення платежу: Судовий збір, пункт 1.6, КБК 22030101.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 06.04.2018р.
Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко
Т.В. Цюра