Справа № 755/18282/17
"05" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира належить на праві приватної спільної сумісної власності його матері, йому (позивачу) та ОСОБА_2 в рівних долях. 16.02.2011 року Десятою київською державною нотаріальною конторою була зведена спадкова справа № 50743798 щодо майна померлої ОСОБА_3 Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, він отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку тим, що ним пропущено строк звернення з такою заявою. Причину пропуску вважає поважною, так як він тривалий час перебував за кордоном з робочими візитами та не мав змоги вчасно звернутися до нотаріуса із завою про прийняття спадщини. Він є власником 1/3 частини квартири, інша 1/3 частина належить його сину, який не заперечує щодо прийняття ним (позивачем) спадщини після смерті матері. У зв'язку з чим просить суд визнати причину пропуску строку поважною та визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив суд ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та без його присутності.
Третя особа в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наспаного висновку.
Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2017 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду.
14.02.2018 року з Десятої київської державної нотаріальної контори на вимогу суду надійшла копія спадкової справи № 182/2011.
28.02.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3.
Відповідно до свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
З матеріалів спадкової справи № 182/2011 встановлено наступне.
Після смерті ОСОБА_3 16.02.2011 року до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 В цей же день до нотаріальної контори була подана заява від ОСОБА_4, який також являється сином ОСОБА_3, де вказано, що він після смерті матері спадщину він не прийняв, і на неї не претендує, до суду для визначення додаткового строку на прийняття спадщини звертатися не буде.
16.02.2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини, та роз'яснено його право звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
08.02.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва було розглянуто позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, яким позов задоволено, визначено позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері тривалістю три місяці.
Заява про прийняття спадщини ОСОБА_1 до Десятої київської державної нотаріальної контори подана 09.02.2015 року.
Листом від 09.02.2015 року Десята київська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви пр. прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Відповідно до ст. 1258 Ц України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст.ст. 1261, 1266 ЦК України у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
В суді було встановлено, що позивач вже звертався до суду з позовом про визначення додаткового строку, його позов був задоволений, 08.02.2012 року судом визначено три місяці з дня вступу рішення в законну силу для подачі заяви про прийняття спадщини. Проте, заява ним була подана лише в лютому 2015 року, майже через три роки.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.
Враховуючи те, що позивач вже скористався своїй правом на звернення до суду з позовом для визначення додаткового справу подачі заяви про прийняття спадщини, і повторне звернення не передбачено законом, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1258, 1261, 1266, 1268, 1270, 1272 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: