Номер провадження 2/754/2801/18
Справа №754/16973/17
Іменем України
20 березня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Галась І.А.
при секретарі Дмитрієвій А.А.,
у відсутності сторін
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що з 07.05.2005 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
В шлюбі народилась двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.04.2017 р. шлюб розірвано (справа №754/287/17).
Відповідач не дотримується своїх обов'язків щодо утримання неповнолітніх дітей. Між нею та відповідачем на момент пред'явлення позову до суду не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дітей.
Заробітної плати, яку отримує позивач недостатньо для належного, необхідного та достатнього забезпечення і утримання їх спільних неповнолітніх дітей. Оскільки ОСОБА_2 неодноразово змінював місце своєї роботи, яка була некваліфікована, вид та сферу діяльності, що призвело до отримання відповідачем непостійних та нерегулярних доходів, які в значній частині становлять доходи від неофіційних джерел, розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей позивач просить визначити в твердій грошовій сумі, оскільки доходи ОСОБА_2 є мінливими та нерегулярними.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 3000 грн. з моменту звернення до суду та досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 27.12.2017 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення осіб, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу про відкриття спрощеного провадження від 27.12.2017 р. та копію позовної заяви з додатками відповідачеві було направлено за адресою місця реєстрації. Причини неявки суд не повідомляв.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Станом на 19.03.2018 р. відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 до суду не надійшов.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі ст. ст. 280 284 ЦПК України, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 07.05.2005 р. сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №490 (а.с.4).
Від шлюбу мають двох спільних неповнолітніх дітей:
-дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2021 (а.с.6);
-сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2510 (а.с.7).
Заочним рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07.04.2017 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано (а.с.5).
Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
Як зазначила позивач у позовній заяві, відповідач не має постійного місця роботи. Відповідач працездатний, але офіційно не працює, інших утриманців немає, має змогу надавати матеріальну допомогу, проте в добровільному порядку таку допомогу не надає, тому право позивачки порушено і підлягає захисту за судовим рішенням.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
В силу ст. 182 Сімейного кодексу України,при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України,).
За приписами ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судому твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно до вимог ст. 184 СК України суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем, оскільки доказів на підтвердження офіційного працевлаштування відповідачу суду не надано.
При визначенні величини аліментного платежу суд враховує матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Таким, чином, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, беручи до уваги те, що як вказує позивач відповідач офіційно не працює, разом з тим, він є працездатною особою та спроможний платити аліменти, інших утриманців, крім їх спільних дітей, у нього не має, а також із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та вимог позивача про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, суд вважає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дітей слід визначити у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн., щомісячно, починаючи з 21 грудня 2017 року до і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
На підставі ст. ст. 180-184 СК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 80, 81 89, 197-200, 263, 264, 265, 268, 274, 280-282 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН:НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, щомісячно, починаючи з 21 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН:НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, щомісячно, починаючи з 21 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН:НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: