03 квітня 2018 року справа № 823/125/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Паламаря П.Г.,
при секретарі Трегулові Б.Л.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Внутрішніх справ України, третя особа - управління МВС України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
12.01.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (18001, АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Міністерства Внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10), третя особа - управління МВС України в Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 21 листопада 2017 року № 15/2-4225 про повернення матеріалів з питання призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 через їх не відповідність вимогам законодавства.
-визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення до ліквідаційної комісії МВС України в Черкаській області документів, необхідних для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 вересня 2017 року про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію” та прийняти рішення про призначення за заявою ОСОБА_1 від 12 вересня 2017 року одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.
12.03.2018 закінчено підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. В обгрунтування своєї позиції зазначили, що позивач, наказом УМВС України в Черкаській області № 197 о/с від 26.12.2005 був звільнений з ОВС в запас, через обмежений стан здоров'я. Згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії № 1 від 01 вересня 2017 року йому встановлена 2 група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Таким чином, позивач вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, яке спричинило другу групу інвалідності, що була встановлена внаслідок отриманої травми, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ звернувся до відповідача з заявою на підставі статті 25 Закону України «Про міліцію» та п. 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року. Проте, всупереч вимогам Закону, Міністерство внутрішніх справ України повернуло дану заяву без розгляду, оскільки остання не відповідала вимогам п. 4 Порядку № 850. Позивач також зазначив, що посилання відповідача на пункт 4 Порядку не може обґрунтовувати його відмови у виплаті допомоги, а навпаки свідчить про те, що відповідач зобов'язаний здійснити таку виплату. Отже, рішення відповідача по даній справі про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги не відповідає вимогам закону, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, уповноваженого представника в судове засідання не направив, проте 02.03.2018 до суду подав відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що позивач на підставі пункту 4 Порядку № 850, не має права на отримання грошової допомоги.
Представник третьої особи в судове засідання 03.04.2018 не з'явився, однак в попередніх засіданнях щодо задоволення адміністративного позову заперечував з підстав викладених у відзиві. Зокрема наголошено, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, а тому за умовами пункту 4 Порядку № 850, не дає позивачу права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі. Зважаючи на викладене, рішення відповідача про повернення матеріалів ОСОБА_1 як таких, що не відповідають вимогам законодавства є обгрунтованим. З вказаних підстав у задоволенні позову просив відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
КАС України (п. 2 ч. 2 ст. 205) встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави першої неявка у судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Суд не визнає поважною причиною неявки у судове засідання з огляду на участь представника третьої особи у іншому судовому засіданні, оскільки орган публічно-владних повноважень (ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області) не надав докази, що позбавлений можливості направити у судове засідання іншого повноважного представника.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 з 14.07.1989 по 26.12.2005, проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме: в УМВС України в Черкаській області, на посаді експерта вибухо-технічного відділення НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, лейтенант міліції.
Згідно копії свідоцтва про хворобу № 992 від 23.12.2015 ВЛК УМВС України в Черкаській області, ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба, хронічний холецестид, хронічна люмбалгія, хронічний пієлонефрит, ДОА правового колінного суглобу. Крім того, визначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС та визнано позивача обмежено придатним до військової служби, при цьому останнє не містить відсотка втрати працездатності.
Судом також встановлено, що згідно відповіді КЗ "ЧОЦ МСЕ ЧОР" від 27.10.2017 за №949/0109/1 наданої ліквідаційній комісії УМВС України в Черкаській області, медичні документи ОСОБА_1 МСЕК № 3 знищені через пожежу, однак з довідки НСК "Оранта" - ОСОБА_1 28.01.2003 отримав страхову суму за 5% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою, отриманою в період проходження служби.
26.12.2005 наказом УМВС України в Черкаській області № 197 о/с, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішній справ в запас ЗСУ за п. 64 «В» (через обмежений стан здоров'я).
31.08.2017 у відповідності до виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 870377 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності та пов'язано причинно-наслідковий зв'язок з проходженням служби в ОВС.
Окрім того, у відповідності до довідки серії 12 ААА №023114 від 01.09.2017 ОСОБА_1 обласною МСЕК № 1 встановлено ступінь втрати прецездатності в розмірі 80 % і зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.
12.09.2017 позивач звернувся із заявою до ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області про здійснення йому виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови КМУ № 850.
Відповідач листом № 15/2-4225 від 21.11.2017 повідомив ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області, що згідно з умовами пункту 4 цього Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено, згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Згідно надісланих матеріалів ОСОБА_1 28.01.2003 отримав страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням за 5% втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою, отриманою в період проходження служби. Під час повторного огляду МСЕК з 31.08.2017 йому установлено 2-у групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності. Таким чином, з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, за умовами пункту 4 Порядку, не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, а тому матеріали ОСОБА_1 повернені, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
Листом від 08 грудня 2017 року № Х-64 управлінням МВС України в Черкаській області повідомлено позивача, що матеріали на призначення одноразової грошової допомоги, повернуті Міністерством внутрішніх справ України без виконання через їх невідповідність вимогам п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
Вважаючи, що відповідач порушив його право на виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ), чинного на час первинного огляду МСЕК, держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ визначає Порядок № 850.
Відповідно до п. 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Порядком № 850 (п. 8) передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п. 6 або п. 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Обов'язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області.
Отримавши відповідну заяву позивача та додані до неї документи, керуючись п. 8 Порядку № 850, ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області, направила висновок та інші документи, перелік яких визначений Порядком № 850, до МВС України для прийняття рішення.
Відповідно до п. 9 Порядку № 850 МВС у місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, після надходження передбачених Порядком документів на МВС України покладається обов'язок прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Судом встановлено, що відповідачем не прийнято за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, жодного із зазначених вище рішень, чим порушено п. 9 Порядку № 850, оскільки листом від 21.11.2017 № 15/2-4225 повернуто ліквідаційній комісії УМВС України в Черкаській області матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
Спосіб, у який МВС України розглянуто заяву та документи про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності та здійснено реагування (інформування, повернення матеріалів заявнику) Департаментом фінансово-облікової політики МВС України у відповідь на звернення позивача ні Законом №565-ХІІ, ні Порядком № 850 не передбачено.
Наказом МВС України від 22.12.2015 №1607 затверджено Положення про Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України. Серед основних завдань Департаменту є: організація фінансового забезпечення діяльності системи МВС, організація оплати праці та соціальних виплат, а серед функцій, зокрема - здійснення управління фінансовими ресурсами бюджетних установ та організацій системи МВС.
Згідно Порядку № 850 (п.14) призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. У разі відмови особа має бути повідомлена із зазначенням мотивів відмови.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування рішення МВС України від 21.11.2017 №15/2-4225 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України, а відмови протиправною задоволенню не належать, оскільки відповідачем рішення, у спосіб передбачений законом, щодо призначення чи відмови у призначенні виплати - одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідачем не приймалося.
З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач просить скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 21.11.2017 №15/2-4225, проте надано лист на адресу третьої особи з інформацією про повернення матеріалів ОСОБА_1 як таких, що не відповідають вимогам законодавства.
Актом державного чи іншого органу є юридична форма рішень органів - офіційний письмовий документ, що породжує наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів відносин. Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України правові акти індивідуальної дії - рішення суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Лист фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, не породжує певних правових наслідків, його висновки не мають обов'язкового характеру для позивача.
Листи не можна визначити як документи, що містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта, до якого вони адресовані. Листи не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час розгляду даної адміністративної справи суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність МВС України з неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 щодо нарахування одноразової грошової допомоги та зобов'язавши відповідача повторно розглянути документи ліквідаційної комісії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 і прийняти рішення (індивідуальний акт) за змістом і формою, передбаченого п. 9 Порядку № 850.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.
Суд дійшов висновку, що вимогу позивача про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності другої групи та здійснити призначення зазначеної допомоги, належить залишити без задоволення.
Як передбачено ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Судом встановлено, що МВС України і структурний підрозділ - Департамент фінансово-облікової політики, оформлюючи результати розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги листом від 21.11.2017 №15/2-4225 (без прийняття одного із визначених п. 9 Порядку № 850 рішення) діяли не у спосіб, що передбачений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, не використав повноваження з метою, з якою це повноваження надано: не врахував вимоги п. 9, п. 14 Порядку № 850, повертаючи ліквідаційній комісії матеріали за зверненням ОСОБА_1 як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності 2 групи та здійснити виплату зазначеної допомоги, суд зазначає про те, що такі вимоги без розгляду у встановленому порядку заяви позивача і документів ліквідаційної комісії щодо нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняття рішення (індивідуальний акт) є передчасними.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що є спроможним запобігти виникненню / продовженню порушенню та виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом/інтересом, особа може вважатися такою, яка має “законне сподівання”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Верховний Суд у рішенні від 30.01.2018 К/9901/2186/17 (71911150) за подібних обставин (відповідач не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850, листом від 19.05.2017 повернув ліквідаційній комісії УМВС України в Хмельницькій області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без розгляду) зазначив: спосіб, у який УМВС України розглянуто заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачений.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 3 ст. 139 КАС України унормовує, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає що між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір № 001-18/01ф-пд/ас(з) від 04.01.2018 про надання правової допомоги.
Частиною 4 договору передбачено, що виконавець отримує винагороду за надання послуг на умовах і в строки, що визначені договором.
Відповідно до даного договору та розрахунку судових витрат, надання послуг здійснюється у наступних формах а їх оплата здійснюється у відповідних розмірах:
1) складання позовної заяви - 477 грн.;
2) участь в засіданні суду першої інстанції - 382 грн. ;
3) складання відповіді на відзив - 689 грн.;
4) складння заяви про уточнення позовних вимог - 689 грн.;
На підтвердження наданих послуг надано квитанції про сплату позивачем вартості послуг та акти виконаних робіт у розмірі 2948 грн. 00 грн.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд бере до уваги , що позивач документально підтвердив, що він сплатив 2948 грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Водночас, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, позовну заяву та значення справи для сторони, а також часткове задоволення адміністративного позову, суд робить висновок, що справа не потребувала значних затрат часу на її підготовку, підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем в обгрунтування своєї вимоги документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн, що були сплачені позивачем адвокату ОСОБА_4 за надання правової допомоги у цій адміністративній справі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України про повернення листом від 21 листопада 2017 року № 15/2-4225 матеріалів з питання призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 через їх не відповідність вимогам законодавства.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (18001, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 12 вересня 2017 року про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію” та постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 (18001, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп., в стягненні решти суми витрат відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст рішення виготовлено 06.04.2018