Справа № 686/1920/17
Провадження № 22-ц/792/564/18
03 квітня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.
з участю: відповідача та його представника
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/1920/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року у складі судді Козак О.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
В січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він має статус ветерана Збройних Сил України і на теперішній час працює офіцером Територіального відділу контролю якості речового майна Західного регіону в військовому званні майор ЗСУ. З травня 2016 року на адресу його керівництва почали приходити письмові «звернення» від ОСОБА_6, в яких було заявлено, що він є людиною непрофесійною, брехливою, цинічною та підступною. Для підтвердження чи спростування зазначеної інформації в даних «зверненнях», керівництвом неодноразово проводились службові перевірки, в результаті яких всі наклепи, які були викладені в даних «зверненнях», спростовані в повному обсязі.
Позивач, посилався, що поширення окресленої інформації порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи - приниження його гідності. Також поширенням вказаної інформації ОСОБА_6 створив негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушивши його честь, а також принизив його соціальний авторитет як добропорядної людини. Тому, з врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та його ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_6 у «зверненнях» (письмове звернення від 11.05.2016 року, письмове звернення від 05.11.2016 року, письмове звернення від 21.12.2016 року) направлених на адресу керівництва ЗСУ, та зобов'язати ОСОБА_6, спростувати дану інформацію шляхом направлення рішення по даній справі на адресу керівництва «Територіального відділу контролю якості речового майна Західного регіону» (29006, м. Хмельницький, вул. Чорновола,39).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 не погодилися з таким рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неповне з'ясування обставин справи, невірну оцінку доказів та невірне застосування норм чинного законодавства. На думку представника апелянта, ними в ході розгляду справи було доведено факт поширення неправдивої інформації ОСОБА_6 щодо ОСОБА_4, зазначена інформація була неодноразово висвітлена в письмових зверненнях, які направлялися на
Головуюча у першій інстанції - ОСОБА_7 Провадження № 22-ц/792/564/18
Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 41
адресу керівництва ЗСУ і в ході неодноразових перевірок вона не відповідала дійсності. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до ОСОБА_4, що в свою чергу, впливає на зниження цінності особи позивача - приниження його гідності. Також, поширенням вказаної інформації відповідач, ОСОБА_6 створив негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушив його честь, а також принизив його соціальний авторитет як добропорядної людини.
За таких обставин, враховуючи положення Конституції України та ст. 270, 276, 277, 280 ЦК України і те що фізична особа громадянин, зокрема, має право на повагу до честі та гідності, представник апелянта просив скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.02.2018 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4
Перевіривши матеріали справи, заслухавши відповідача, його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що 11 травня 2016 року громадянин ОСОБА_6 направив до Міністерство Оборони України звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», в якому просив надати йому письмову інформацію щодо створення відділу контролю якості стандартизації речового майна в м. Хмельницькому та на яких підставах, за якими критеріями і за чиєю рекомендацією призначаються особи у даний відділ. При цьому у зверненні прізвище ОСОБА_4 не згадується.
5 листопада 2016 року, громадянин ОСОБА_6 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» звернувся з письмовим зверненням до начальника відділу контролю якості стандартизації речового майна в Хмельницькому регіоні м. Хмельницькому, в якому просив надати йому письмову інформацію щодо прийняття до відділу ОСОБА_4, за якими критеріями і за чиєю рекомендацією він був призначений. Вказав, що він знає ОСОБА_4 за попереднім місцем служби, тому вважає, що він за своїми людськими і професійними якостями на заслуговує призначення на посаду у вищевказаному відділі.
21 грудня 2016 року громадянин ОСОБА_6 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» звернувся з письмовим зверненням до начальника центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, відділу контролю якості стандартизації речового майна Міністерства оборони України в Хмельницькому регіоні м. Хмельницькому, в якому вказав, що на його думку ОСОБА_4 за своїми людськими і професійними якостями не заслуговує призначення на посаду у вищевказаному відділі.
Відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Згідно ст. 277 Цивільного кодексу України виникнення спірних правовідносин фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
За роз'ясненнями п.п. 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Крім того, відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
За роз'ясненнями п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» на підставі статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Проаналізувавши норми Конституції України, цивільного законодавства та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з врахуванням обставин справи та вимог позовної заяви слід прийти до висновку, що звернення ОСОБА_8 до посадових осіб Міністерства Оборони України, тобто компетентних органів щодо перевірки відповідності займаній посаді посадової особи відділу контролю якості стандартизації речового майна Міністерства оборони України в Хмельницькому регіоні м. Хмельницькому, надання оцінки отриманій інформації та реагування на цю інформацію, є реалізацією конституційного права кожної особи, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації відносно ОСОБА_4
Крім того, з врахуванням змісту самих звернень та вищевказаних вимог чинного законодавства слід прийти до висновку, що вказана у зверненнях інформація, є оціночним судженням, припущеннями відповідача, не містить фактичних даних щодо вчинення позивачем конкретних правопорушень, не висловлена в брутальній чи образливій формі, що принижує гідність, честь і ділову репутацію позивача, а отже не є недостовірною чи негативною інформацією відносно позивача, тому не підлягає спростуванню та доведенню на її правдивість.
При цьому у звернені від 11 травня 2016 року прізвище ОСОБА_4 взагалі не згадується.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позов ОСОБА_4 є безпідставним і не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції слід відхилити, оскільки дані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
В інформації у зверненнях не вказано конкретних фактів , що суперечать загальноприйнятим у суспільстві принципам моралі, етики, тощо, на що вказує апелянт, а є лише певні оціночні твердження відповідача щодо людських та професійних якостей позивача, які на думку відповідача не були враховані при його призначенні на відповідну посаду.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 6 квітня 2018 року.
Судді : (підпис) ОСОБА_1
(підпис) ОСОБА_2
(підпис) ОСОБА_3
Згідно з оригіналом ОСОБА_1