Окрема думка
Відповідно до положень ст.375 КПК України викладаю окрему думку по справі щодо ОСОБА_1 обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2017 року скасовано ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року, якою закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення.
З таким рішенням я не згоден, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений за усним договором підряду виконував будівельні роботи у потерпілої за грошову винагороду, тобто був найманим працівником.
Під час виконання робіт, він незаконно заволодів транспортним засобом, що належав потерпілої, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, а тому, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.477 КПК України, це кримінальне провадження має бути віднесено до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Оскільки потерпіла в відмовилась від обвинувачення, суд, керуючись п.7 ч.1 ст.284 КПК України, закрив кримінальне провадження.
Колегія суддів апеляційного суду не погодилась з таким висновком суду першої інстанції, оскільки на її думку поняття «найманий працівник» віднесено до осіб, які працюють за трудовою угодою, що законодавче визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», а також КЗпП України.
Такий висновок є помилковим, оскільки зазначені закони регулюють відносини власника і найнятого працівника у трудових відносинах, а поняття приватного обвинувачення визначено КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.9 КПК України, Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу.
На мою думку, поняття «найманий працівник» в розумінні положень ст.477 КПК України охоплює не тільки працівників, які працюють за трудовою угодою, а й тих які працюють за договором підряду.
До такого висновку можливо дійти, зокрема, проаналізувавши положення КК України.
Так, у ст.354 КК України вживається термін «одержання винагороди працівником», ст.ст.345, 342, 348 КК України «посягання на життя працівника», такий термін також вживається в ст.ст.172, 276, 280 КК України. Із змісту цих статей убачається, що законодавець вживає термін «працівник» до осіб, які працюють за трудовою угодою або проходять службу, а тому термін «найманий працівник» є більш широким і охоплює осіб, які працюють за цивільно-правовими угодами з потерпілими.
Звуження цього поняття тягне за собою безпідставне притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому вважаю, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована.
29 березня 2017 року
Суддя ОСОБА_3