ОСОБА_1 окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про передачу адміністративної справи
06 квітня 2018 року м. Харків Справа № 820/2537/18
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м. Харкові, Інспектора роти №6 батальйону №4 УПП ДПП в Харківській області лейтенант ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м. Харкові, Інспектора роти №6 батальйону №4 УПП ДПП в Харківській області лейтенант ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області в якому просить суд:
- визнати дії Інспектора роти №6 батальйону №4 УПП ДПП в Харківській області лейтенантом ОСОБА_3 щодо тимчасового затримання транспортного засобу віл 05.02.2018 року, фактичне вилучення, евакуацію та зберігання на штрафному майданчику автомобіля марки Мерседес, держ. номер НОМЕР_1 - неправомірними;
- зобов'язати Управління Патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції повернути ОСОБА_2 його автомобіль марки Мерседес, держ. номер 100-84ХА, який був незаконно вилучений;
- стягнути у Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.;
- стягнути з Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 судові витрати: судовий збір в розмір 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять тисяч) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу адвоката в розмір 5000 (п'ять тисяч) грн.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивачем оскаржуються акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за порушення п. 16.3. Правил дорожнього руху затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме: «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.» та порушення п. 2.1., а саме п. а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; п. б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) та п. г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил, та щодо евакуації автомобіля у відповідності з вимогами ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено порядок тимчасового затримання транспортних засобів.
Статтею 267 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання.
Главою 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме ст. 109 - 148-5 встановлено перелік адміністративний правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку.
Статтею 221 глави 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено підвідомчість справ про адміністративні правопорушення районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам (суддям), а саме судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1, 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2,частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 90, 91, 91-5, 92-1, 98,101-103, 103-3, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112,частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4,122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127,статтею 127-1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 - 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, 164, 164-3, 164-5 - 164-18, 166-1 - 166-4, частинами першою, другою,дев'ятою та десятою статті 166-6, 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21, 166-22, 166-23, 166-24, 166-25, 171-2,172-4 - 172-20, 173 - 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, статтею 180-1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183-1 - 185-11, 185-13,186-5 - 186-7, 187, 188, 188-1, 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25,188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, 188-45, 188-46, 188-47, 188-48,188-49, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, статтями 204-1,204-2, 204-3, 206-1, 212-2 - 212-21 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
З аналізу ст. ст. 245, 252, 280, 283 КпАП України вбачається, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За приписами ч. 1 ст. 25 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України зазначена справа не підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду, а підсудна місцевому загальному суду за місцем проживання позивача, як адміністративному суду, так як адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, оскільки підсудність справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності віднесена до підсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів, зазначена справа підлягає передачі до Київського районного суду м. Харкова.
Керуючись ст.ст. 5, 20, 25, 248, 256 КАС України, суд, -
Адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м. Харкові, Інспектора роти №6 батальйону №4 УПП ДПП в Харківській області лейтенант ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - передати на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повна ухвала суду складена 06 квітня 2018 року.
Суддя Бадюков Ю.В.