Провадження: 33/790/259/18 Головуючий І інстанції -
Справа № 644/7529/17 Зяброва О.Г.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
28 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області - Бездітко В.М.,
за участю секретаря - Михайлюка А.В.,
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_3до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Працівниками поліції 15.11.2017 року складений протокол відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БР № 201909, 15.11.2017 року о 14-50 год. в м. Харкові по проспекту Архітектора Альошина, 19 водій ОСОБА_3 керував автомобілем «ЗАЗ-DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager» та в медичному закладі за адресою вул. Шевченка, 26 у присутності двох свідків відмовився.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 352, 40 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне.
Постанова районного суду незаконна, необґрунтована, не відповідає вимогам законодавства і суперечить фактичним обставинам справи, винесена з грубим порушенням матеріального і процесуального права.
Зазначає, що 15.11.2017 року довірив керування своїм автомобілем знайомому ОСОБА_5 під час руху в автомобілі зламалась коробка передач, автомобіль втратив можливість здійснювати рух, звернувши з головної дороги доїхали буд № 17 по проспекту Архітектора Альошина де зупинились біля офісних приміщень.
Переконавшись, що автомобіль рухатись не може, ОСОБА_5 поїхав за допомогою, щоб відбуксирувати автомобіль до станції технічного обслуговування.
Зазначає, що патрульні запропонували пройти алкотест «Drager», на що він відмовився, оскільки за кермом не перебував та працівники поліції відмовились довести, що їх прилад належним чином сертифікований.
Посилається, що працівниками поліції складений протокол про адміністративне правопорушення з порушеннями, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнані потерпілими, а не свідками.
В порушення вимог ст. 268 КУпАП районний суд не витребував з органу поліції відеозапис з нагрудних камер поліцейських, постановивши рішення без дослідження цього доказу.
Просить постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року скасувати, провадження у справі закрити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, його захисника адвоката ОСОБА_4, які апеляційну скаргу підтримали, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
У розумінні вимог ст. 266 КУпАП, п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 201909 від 15.11.2017 року складений саме за відмову водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Відмова водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, крім протоколу, також підтверджується:
- поясненнями гр. ОСОБА_8 з яких видно, що 15.11.2017 року о 13-00 год. за адресою проспект Архітектора Альошина, 17 ЗАЗ - Ланос д.н.з. НОМЕР_1, який порушив вимоги правил та здійснив паркування на тротуар.
Водій транспортного засобу на зауваження не реагував, поводив себе дивно, мав ознаки алкогольного сп'яніння. Після чого викликано поліцію.
По приїзду поліції водій ОСОБА_3 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою «Drager», а також в закладі охорони здоров'я (а.с. 4);
- поясненнями гр. ОСОБА_6 з яких видно, що 15.11.2017 року о 14-00 год. за адресою проспект Архітектора Альошина, 17, ОСОБА_6 йшла до офісу та побачила як з автомобіля ЗАЗ - Ланос д.н.з. НОМЕР_1, який був припаркований на тротуарі та перегородив вхід до офісу вийшов чолові, який був у стані алкогольного сп'яніння.
Також, в своїх поясненнях ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_3 в її присутності відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою «Drager», а також в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_3 повідомив, що в автомобілі має зброю, на яку не має дозволу (а.с. 5);
- рапортом лейтенанта поліції Шульженка О.О. в якому поліцейський зазначив, що 15.11.2017 року прибули на виклик за адресою проспект Архітектора Альошина, 17 за фактом конфлікту з водієм автомобіля, який неправильно припаркований.
Прибувши на місце виявлено автомобіль ЗАЗ-DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1, який був припаркований таким чином, що суттєво перешкоджав рухові транспортних засобів.
Поряд автомобіля виявлено водія ОСОБА_3, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння. В присутності патрульних ОСОБА_3 перепаркував авто.
Заявник і свідки підтвердили, що бачили ОСОБА_3 який керував автомобілем (а.с. 3);
- відомостями про тимчасове затримання транспортного засобу, яке здійснено в порядку передбаченому ст. 265-2 КУпАП - відповідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу автомобіль «ЗАЗ-DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_1, доставлено на спеціальний майданчик за адресою вул. Пушкінська, 107 (а.с. 6).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_3 таким правом не скористався, протокол підписувати відмовився, надати пояснення відмовився, заперечень, зауважень при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу, неналежність залучених свідків не заявляв (а.с. 1).
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_3 зі сторони працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_4 суду не надали.
Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 201909 від 15.11.2017 року відносно ОСОБА_3 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно, у районного суду та суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
При апеляційному перегляді постанови районного суду ОСОБА_3 пояснив, що 15.11.2017 автомобілем не керував, оскільки того дня вжив алкогольні напої, керування своїм транспортним засобом передав знайомому ОСОБА_5 Після поломки автомобіля ОСОБА_5 поїхав додому, оскільки останньому було терміново відвезти ноутбук.
Апеляційний суд відноситься критично до наданих пояснень та розцінює як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вони суперечать обставинам викладених в апеляційній скарзі та суперечать дослідженим матеріалам справи.
ОСОБА_3 апеляційному суду також пояснив, що свідків або інших доказів, які б підтверджували керування автомобілем ОСОБА_5 в нього відсутні. Чому відмовився надати поліцейським пояснення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення пояснити не зміг.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 268 КУпАП районний суд не витребував з органу поліції відеозапис з нагрудних камер поліцейських не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відмовляючи в витребуванні відеозапису районний суд в мотивувальній частині постанови зазначив «необхідність переглянути відеозапис з нагрудного відеорегістратора інспектора поліції, суд не приймає до уваги, оскільки факт знаходження за кермом автомобіля та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння водій не оспорює» (а.с. 28).
Доводи апеляційної скарги що працівниками поліції складений протокол про адміністративне правопорушення з порушеннями, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнані потерпілими, а не свідками спростовуються матеріалами справи.
Дані про ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до протоколу про адміністративне правопорушення внесенні саме як свідків (а.с. 1).
Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, умисно вчинив адміністративне правопорушення та з метою уникнення адміністративної відповідальності відмовився від походження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.
Підстав для скасування або зміни постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року не встановлено.
Керуючись ст.ст. 278, 280, 283, 294, 295, 298, 317 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишитибез задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Харківської області В.М. Бездітко