Справа №22-ц-5120/2010 р. Головуючий 1-ї інстанції:Бабенко Ю.П
Категорія: із соціальних виплат Доповідач: Бурлака І.В.
«10»червня 2010 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Пшенічної Л.В.,
Суддів: Бурлака І.В., Кругової С.С.,
при секретарі: Матвійчуку О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про поновлення пропущенного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,-
встановила:
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що він є дитиною війни і йому відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року з 01.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, така допомога йому у 2006-2007 році не виплачувалася. У зв'язку з чим просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених, прав, свобод та інтересів; зобов'язати відповідача нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 рік в сумі 2733,30 грн.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність відповідача; зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно; в іншій частині позову-відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. При цьому посилався на порушення норм матеріального права. Вважав, що суд не звернув увагу на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України; що величину мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни” на законодавчому рівні не встановлено і питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги не вирішено.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова - відхилити, постанову суду - залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з вимог закону та обставин справи, і розглядаючи справу в порядку письмового провадження, дотримувався процесуальних норм КАС України, діючих на час ухвалення постанови.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції на час виникнення спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, чинного з 01.01.2006 року, встановлено правовий статус дитини війни, і відповідно до ст. 6 цього Закону він має право на державну соціальну допомогу у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 цього Закону.
Проте, задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо отримання підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, суд першої інстанції правильно керувався рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, згідно якого положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У зв'язку з чим судова колегія зазначає, що право на підвищення до пенсії позивач мав з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і вважає висновок суду щодо цього правильним і обгрунтованим.
Доводи відповідача стосовно того, що розмір мінімальної пенсії на законодавчому рівні не вирішено судовою колегією не приймаються, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі і станом на 09.07.2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено лише ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону вважає судова колегія і висновок суду щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною, оскільки виходячи з змісту ч. 2 ст. 19 Основного Закону, ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року зі змінами та доповненнями на відповідача покладено обов'язок щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідач зобов'язаний здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Проте, на порушення зазначеної статті відповідач за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів судовою колегією не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Ці питання виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів, судовою колегією також не приймаються, оскільки суд не ухвалював постанову про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача.
Перевіряючи законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що постанова судом ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315,317,319 ЦПК України, судова колегія -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова- відхилити.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: