Справа № 688/1067/17
Провадження № 22-ц/792/493/18
02 квітня 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання - Гриньова А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/1067/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 грудня 2017 року (суддя Березова І.О.) у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики,
встановив :
У квітні 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість у сумі 46743,24 грн., а саме: за договором позики - 37574,67грн., 1692грн. - три проценти річних, 7475,99грн.- інфляційних втрат, та на користь ОСОБА_6 заборгованість у сумі 46743,24 грн., а саме: за договором позики - 37574,67грн., 1692грн. - три проценти річних, 7475,99грн.- інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 01 лютого 2014 року позивачі передали у борг відповідачу ОСОБА_4 гроші в сумі 3050 доларів США строком до 20 серпня 2014 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідачем надано розписку. За періоди 2015-2016 роки відповідач повернув кошти на загальну суму 6551грн. Тому, заборгованість ОСОБА_4 становить 75149,35грн. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також при проценти річних від простроченої суми. За період з 20.08.2015 року по 19.05.2017 року розмір трьох процентів річних становить 3385грн.17коп., а розмір інфляційних втрат за період з 01 вересня 2015 року по квітень 2017 року становить 14951,98грн.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 37574грн.67коп. боргу за договором позики; 1692грн. - три проценти річних від простроченої суми; 7475грн.99коп. - інфляційних витрат (збитків), а всього - 46743грн.24коп. боргу за договором позики від 01 лютого 2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 37574грн.67коп. боргу за договором позики; 1692грн. - три проценти річних від простроченої
Головуюча в першій інстанції - ОСОБА_7
Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 27
суми; 7475грн.99коп. - інфляційних витрат (збитків), а всього - 46743грн.24коп. боргу за договором позики від 01 лютого 2014 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 934грн.86коп. та за надання правової допомоги у сумі 4000грн, сплати грошових коштів за подання оголошення у пресу в сумі 990грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково застосував до даних грошових зобов'язань положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях. Зазначає, що коштів від позивачів не отримував, а розписку написав на прохання ОСОБА_5 Крім того, на користь позивачів стягнуто судові витрати за подання оголошення у пресу, хоча судом повістки про виклик йому направлено не було.
Представник позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6- ОСОБА_8 подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду залишити без змін. Зазначив, що жодних доказів про порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_5 відповідачем не надано. Позика відбулась у доларах США, які є однією із основних валют при розрахунках на території України. Крім того, відповідач не зазначив, який вид доларів він отримав у позику.
Апелянт ОСОБА_4 повідомлений належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності.
Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_4 прострочив свої грошові зобов'язання за договором позики, укладеному 01.02.2014 року з позивачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, а тому відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Встановлено, що01 лютого 2014 року ОСОБА_4 взяв в борг у позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 3050 доларів США, які зобов'язався повернути до 20 серпня 2015 року, що підтверджується розпискою ОСОБА_4
В обумовлений строк відповідач ОСОБА_4 кошти не повернув.
Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
На підтвердження укладення договору позики позивачі надали суду розписку від 01 лютого 2014 року, яка свідчить про отримання ОСОБА_4 у позику коштів в сумі 3050 доларів США.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів виконання ним зобов'язання за договором позики.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.12.2016 року №6-1672цс16.
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, що підтверджується також наявною у позивача розпискою, а тому на користь позивачів підлягає стягненню сума боргу, визначена в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти.
Також, правильним є висновок суду першої інстанції щодо надання позики позивачами в доларах США, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження іншої валюти отриманої ним позики.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період з 20.08.2015 року по 07.11.2015р. три проценти річних становить 3385,17грн.
Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, на користь позивачів підлягає стягненню три проценти річних по 1692грн.58коп. кожному.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 року №6-771цс15.
Між сторонами виникли правовідносини на підставі договору позики, відповідно до якого ОСОБА_4позичив у ОСОБА_5 та ОСОБА_6грошові кошти в іноземній валюті - 3050 доларів США, а тому помилковим є застосування до таких грошових зобов'язань положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат.
Як вбачається з матеріалів справи, у судове засідання, призначене на 07.12.2017 року відповідач був викликаний через оголошення у пресі.
Частинами 5 та 9 статті 74 ЦК України (в редакції станом на 07.12.2017р.) передбачено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Як вбачається із довідки адресно-довідкового підрозділу Шепетівського МВ УДМС України у Хмельницькій області станом на 04 квітня 2016 року місце проживання відповідача ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Враховуючи, що відповідач мав зареєстроване місце проживання, підстави для його виклику в суд через оголошення у пресі були відсутні.
На підставі викладеного, підстави для стягнення витрат у вигляді сплати грошових коштів за подання оголошення у пресу у сумі 990 грн. відсутні.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_5 при подачі позову та збільшенні позовних вимог було сплачено судовий збір у сумі 934,86грн. (766,00+168,86), що підтверджується квитанціями №ПН 1922995 від 20.04.2017 року та №15 від 19.05.2017 року. Також, позивачем ОСОБА_5 було сплачено витрати на правову допомогу у сумі 4000грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 20 квітня 2017 року.
Тому, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_5
Позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь кошти на загальну суму 93486грн.48коп., позовні вимоги задоволено та на користь позивачів стягнуто заборгованість на загальну суму 78534,50грн, що становить 84% від заявлених вимог (78534,50х100:93486,48). На підставі викладеного, на користь позивача ОСОБА_5з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 4145,28грн. (4934,86х84:100).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 грудня 2017 року в частині стягнення інфляційних втрат та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) заборгованість за договором позики у сумі 37574грн.67коп., три проценти річних у сумі 1692грн.58коп., а всього - 39267грн.25коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість за договором позики у сумі 37574грн.67коп., три проценти річних у сумі 1692грн.58коп., а всього - 39267грн.25коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судові витрати у сумі 4145грн.28коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року.
Судді: /підпис/ ОСОБА_1
/підпис/ ОСОБА_2
/підпис/ ОСОБА_3
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова