Дата документу 06.04.2018
ЄУ № 420/423/18
Провадження №2-о/420/99/18
06 квітня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Проньки В.В.
за участю секретаря Колесник Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Довжанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,
ОСОБА_1 звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області із заявою, в якій просить встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Велікоцьк, Міловського району Луганської області, померла 15.02.2018 за адресою: АДРЕСА_1. Причина смерті - хронічна серцево - судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 15.02.2018 в м. Луганськ померла її мати - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. На підтвердження даного факту заявник отримала лікарське свідоцтво про смерть №158, видане «Государственным учреждением «Луганская городская многопрофильная больница №8» (російською мовою). Звернувшись до Довжанського міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_1 отримала відмову у реєстрації смерті своєї матері, так як вона померла на території, яка в даний час непідконтрольна Україні, та вона позбавлена можливості надати документи, встановленої законом форми, необхідні для реєстрації смерті громадянина в органі ДРАЦСу. В зв'язку з вищевикладеним заявнику необхідно встановити факт смерті матері, тому вона звертається до суду з даною заявою. Встановлення даного факту має для неї юридичне значення, так як вона зможе провести державну реєстрацію смерті матері відповідно до закону.
Заявник в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі на підставі наданих письмових доказів, на заявлених вимогах наполягає.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі документів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до листа Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 30.03.2018 за вих.№180/17.9-138 ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації смерті ОСОБА_2, яка померла 15.02.2018, у зв'язку з тим, що заявником не було надано документу встановленої форми про смерть особи, виданого закладом охорони здоров'я або судово - медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою (а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була матір'ю заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, серії І-АВ №367455, виданим Жовтневим районним бюро ЗАГС м. Луганська 03.07.1968, актовий запис №834 (а.с.10).
Відповідно до паспорту громадянина України серії ЕН № 037039, виданого 19.12.2001 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 19.12.2001, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Велікоцьк Міловського району Луганської області, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 17.02.2018 медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території - «Государственным учреждением «Луганская городская многопрофильная больница №8» (російською мовою) було видано лікарське свідоцтво про смерть №158. Згідно вказаного свідоцтва про смерть, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 15 лютого 2018 року в м. Луганськ. Причиною смерті стали хронічна серцево - судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця.
Також заявник на підтвердження факту смерті матері надала до суду квитанцію про оплату ритуального реквізиту від 16.02.2018, з якого вбачається, що було замовлено ритуальний реквізит на поховання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 15.02.2018 (а.с.15).
Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Таким чином, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2, яка померла 15.02.2018, підлягають задоволенню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» заявник звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із даною заявою.
За таких підстав, сума сплаченого заявником судового збору у розмірі 352,40 грн. відповідно до квитанції №3 від 03 квітня 2018 року підлягає поверненню заявнику.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у даній справі має бути компенсований за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Довжанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.
Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Велікоцьк, Міловського району Луганської області, яка була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, померла 15 лютого 2018 року у м. Луганськ. Причина смерті - хронічна серцево - судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця.
Заявник - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ЕМ №959382, виданий 22 листопада 2001 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Заінтересована особа - Довжанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який розташований за адресою: вул. Миру, буд. 38, смт. Мілове, Луганська область, код ЄДРПОУ 21757992.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Новопсковському районі Луганської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір, сплачений на рахунок №31218206700223 відповідно до квитанції № 3 від 03 квітня 2018 року у ТВБВ Луганського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Допустити рішення до негайного виконання.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя: В.В.Пронька