Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/173/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
04.04.2018 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому кримінальне провадження № 12016120110000393 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року.
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Володимирівка Знам'янського району, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
неповнолітнього ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Володимирівка Знам'янського району, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , учня 3-го класу Знам'янського професійного ліцею № 3, з базовою загальною середньою освітою, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
Відповідно до ст.75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки, з покладенням відповідних обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Вирішено питання про обчислення строків відбування покарання, судові витрати та речові докази у провадженні.
Кримінальне провадження розглянуто з участю:
прокурора - ОСОБА_10
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
Вироком суду першої інстанції неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за те, що вони вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, за таких обставинах.
На початку липня 2016 року неповнолітній ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою заволодіння чужим майном спільно домовились про вчинення нападу на ОСОБА_12 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , у період з початку липня, точних дат досудовим розслідуванням не встановлено, по 11.07.2016 року тричі приїздили у м. Бобринець Кіровоградської області для стеження за ОСОБА_12 з метою встановлення його способу життя та часу приїзду останнього додому.
Встановивши спосіб життя та час приїзду додому потерпілого ОСОБА_12 , неповнолітній ОСОБА_6 12 липня 2016 року близько 09 год. 30 хв., діючи за попередньою змовою та разом з ОСОБА_8 , маючи прямий умисел та корисливий мотив на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, на автомобілі ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , прибув у м. Бобринець, Кіровоградської області, для реалізації злочинного наміру на заволодіння майном ОСОБА_12 ..
У період з 09 год. 30 хв. до 11 год. 00 хв. 12.07.2016 року ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_8 , візуально спостерігали за потерпілим ОСОБА_12 , котрий перебував на території ринку м. Бобринець по вул. Базарна Площа, та достовірно знали про наявність у останнього чоловічої барсетки з грошима.
Близько 11 год. 00 хв. 12.07.2016 р. потерпілий ОСОБА_12 виїхав з території ринку на автомобілі, після чого ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 з метою подальшої реалізації злочинного наміру направились в сторону місця проживання потерпілого.
За попередньою домовленістю, ОСОБА_8 на автомобілі ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 привіз неповнолітнього ОСОБА_6 до домоволодіння АДРЕСА_5 , та надав останньому власний пневматичний пістолет МР-654К калібру 4,5 мм., з серійним номером НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_6 також взявши в руки металевий прут, направився до місця проживання потерпілого ОСОБА_12 , а ОСОБА_8 на вищезазначеному автомобілі проїхав до домоволодіння АДРЕСА_6 та зупинився у заздалегідь домовленому місці, для очікування ОСОБА_6 , котрий після скоєння злочину мав туди прийти.
У свою чергу, неповнолітній ОСОБА_6 по АДРЕСА_7 пройшов до території домоволодіння потерпілого ОСОБА_12 , розташованого по АДРЕСА_7 , де став чекати на останнього.
Близько 12 год. 00 хв. потерпілий ОСОБА_12 на автомобілі «Тоуоtа Rav 4» реєстраційний номер НОМЕР_3 під'їхав до двору свого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_7 та вийшов з автомобіля. У цей момент, неповнолітній ОСОБА_6 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_8 злочинний намір, з прискоренням наблизився до потерпілого ОСОБА_12 та тримаючи у руці металевого прута, діючи умисно та маючи на меті подолання опору потерпілого, з метою безперешкодного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи можливість заподіяння тілесних ушкоджень заздалегідь підготовленим предметом, а саме металевим прутом, почав наносити останньому удари в область голови, при цьому потерпілий ОСОБА_12 , намагаючись уникнути насильства щодо себе, почав тікати від неповнолітнього ОСОБА_6 та звати на допомогу сторонніх осіб. Внаслідок протиправних насильницьких дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню, рани в потиличній області голови, які згідно висновку експерта №1344 від 26.08.2016 року КЗ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» ДОЗ Кіровоградської облдержадміністрації відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
У свою чергу, неповнолітній ОСОБА_6 , бажаючи доведення до кінця свого злочинного наміру направленого на заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, почав наздоганяти потерпілого ОСОБА_12 та продовжив наносити йому удари металевим прутом в область голови, унаслідок чого потерпілий ОСОБА_12 впав на землю та неповнолітній ОСОБА_6 , намагаючись протиправно заволодіти його майном, а саме чоловічою барсеткою, яку потерпілий тримав у руці, почав її виривати, сподіваючись, що в ній знаходяться гроші.
Під час вказаних подій, з території домоволодіння потерпілого вийшли ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , котрі побачили неповнолітнього ОСОБА_6 , що вчиняв напад на потерпілого ОСОБА_12 , та відреагувавши на прохання про допомогу, припинили протиправні дії неповнолітнього ОСОБА_6 та утримували його до приїзду працівників поліції.
В цей час ОСОБА_8 залишаючись в автомобілі у заздалегідь домовленому місці, а саме біля домоволодіння АДРЕСА_6 , не дочекався ОСОБА_6 та усвідомивши, що їхні сплановані дії не реалізовано до кінця, з метою уникнення викриття і затримання, поїхав з м. Бобринець в напрямку м. Кропивницький.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.187 КК України, за якою призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.
В обґрунтування вимог посилається на те, що судом першої інстанції при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не виокремлено докази, які підтверджують вину кожного з них, а вказано лише на їх сукупність по відношенню до обох обвинувачених, що позбавляє можливості зрозуміти, які ж саме докази доводять факт причетності ОСОБА_8 до вчинення нападу на ОСОБА_12 .
Вказує, що за висновками суду першої інстанції вина ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину саме за співучасті, підтверджується протоколом слідчого експерименту від 13.07.2016 за участі ОСОБА_6 , протоколом слідчого експеримента від 14.07.2016 року за участю ОСОБА_8 , показаннями свідка ОСОБА_15 , який був присутній при проведенні слідчого експерименту 14.07.2016 року за участю ОСОБА_8 .
Таким чином, на думку апелянта, висновок суду про причетність ОСОБА_8 до вчинення нападу на потерпілого грунтується на показаннях обвинувачених, які надані ними слідчому на досудовому розслідуванні.
При цьому, зауважує, щосудом першої інстанції безпідставно не взято до уваги протоколи слідчих експериментів від 06.09.2016 року, за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , в ході яких органом досудового розслідування отримано повністю протилежні показання обвинувачених стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, не надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_16 , про те, що напад на нього вчинив ОСОБА_6 одноособово, ОСОБА_8 він ні в день нападу, ні раніше не бачив.
Вказує на те, що посилаючись на показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 суд першої інстанції зазначає, що покази даних свідків не підтверджують факт участі ОСОБА_8 у вчиненні нападу, але безпідставно робить висновок, що вони підтверджують спільність дій обвинувачених.
Тому, на думку апелянта, оскільки показання вказаних свідків не підтверджують участь ОСОБА_8 у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, вони не можуть підтверджувати спільність дій обвинувачених у вчиненні правопорушення, оскільки це фактично одне й те саме.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вимоги своєї апеляційної скарги обґрунтовує аналогічними доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали доводи апеляційної скарги захисника, просили вирок суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника, просили вирок районного суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 187 КК України, думку прокурора, який проти апеляційних скарг сторін захисту заперечив, пояснення законного представника ОСОБА_11 , яка підтримала апеляційні скарги захисників. Перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, щоапеляційні скарги сторони захисту обвинувачених - адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_9 задоволеннюне підлягають з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, за обставин, встановлених вироком під час судового розгляду, є правильним, оскільки ґрунтується на об'єктивному, повному і всебічному досліджені доказів, зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та правильно оцінених судом.
Так, допитаний в суді першої інстанції обвинувачений неповнолітній ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково і пояснив, що одного дня, в м. Бобринець на території ринку він помітив потерпілого ОСОБА_12 , який скуповував валюту, рахував кошти й клав їх до барсетки, тоді він вирішив спланувати викрадення вказаних коштів у потерпілого та з цією метою за два тижні до дня події 3-4 рази приїздив на автобусі до м. Бобринець, де на території ринку слідкував за потерпілим та бачив, як кожного разу той сідав до свого автомобіля «Тоуоtа Rav 4» червоного кольору та покидав територію ринку. Зазначив, що для того, щоб вислідити, де проживає потерпілий, він ішов у сторону руху автомобіля та дивився по вулиці, де автомобіль. Одного разу помітив цей автомобіль біля будинку, зрозумів, що саме там живе потерпілий. Тоді він вирішив заволодіти коштами потерпілого, для чого одного дня таємно без дозволу взяв у свого брата ОСОБА_8 з будинку в с.Каніж Новомиргородського району Кіровоградської області спортивний пістолет, який мав намір використати для залякування потерпілого, а в день події взяв із власного дому металевий прут, довжиною близько 40 см., ці речі він помістив до поліетиленового пакету, який поклав до багажнику братового автомобіля ВАЗ 2109, який в ті дні був у с. Сорочанове Бобринецького району. В день події він узяв пістолет та тримав його під кофтою, а металевий прут у рукав кофти та разом з братом ОСОБА_8 , який їхав до м. Кіровограда, поїхав до міста Боринець. Коли заїхали в м. Бобринець, сказав брату, що має справи та попросив його зачекати деякий час, при цьому вказав на місце, де брат мав чекати, а саме на сусідній вулиці неподалік від дому потерпілого. Після чого попросив брата відвезти його до іншої вулиці. Про свої наміри не повідомляв, а ОСОБА_8 сказав, що може зачекати близько години. Далі він пішов до будинку потерпілого та почав його там чекати на вулиці. Через певний час на автомобілі приїхав потерпілий і коли той вийшов з автомобіля, він підбіг та почав наносити удари прутом по голові та тулубу та намагався вирвати з рук барсетку. Потерпілий закривався від ударів руками, тому удари припали по плечах. Він не встиг вирвати з рук барсетку, оскільки на крик потерпілого з будинку вибігли люди та зупинили його. Зазначив, що злочин вчиняв самостійно, брату нічого не повідомляв. Щодо надання викривальних показань на досудовому розслідуванні щодо вчинення злочину спільно з братом пояснив, що на нього чинився психологічний тиск працівниками поліції, тому він його обмовив. Під час проведення слідчого експерименту, на якому відтворювалися події вчинення нападу, також перебував під психологічним тиском, тому навіть захиснику не наважувався повідомити про непричетність брата до злочину.
Допитаний в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що обвинувачений ОСОБА_6 є його братом по матері, в с. Сорочанове Бобринецького району проживає його батько і за два дні до подій був у селі в гостях у батька, там з ним був і брат. Коли повертався у с. Каніж, брат попросив його підвезти до м. Кіровограда, на що він погодився. Він має у власності автомобіль ВАЗ 2109, на якому і приїжджав у гості. Коли вони заїхали у м . Бобринець, брат сказав, що має якісь справи у місті та спитав, чи може він його почекати. Обвинувачений відповів, що може чекати годину. Брат погодився та вказав йому на місце, де він повинен був чекати, а потім попросив відвезти на іншу вулицю. Він висадив брата та поїхав на те місце, де мав чекати. Чекав близько години, потім зателефонував, брат не відповідав, тому він вирішив не чекати та їхати далі. Про це також у них була домовленість. Він поїхав до м. Кіровограда, потім в с. Каніж. Того ж дня його затримали працівники поліції та, погрожуючи і застосовуючи фізичне насилля, змусили надати викривальні показання щодо вчинення злочину за співучасті з ОСОБА_6 . Зазначив, що в м.Бобринець інколи бував декілька разів, на ринку одного разу продавав іноземну валюту потерпілому, однак про наміри брата не знав. До злочину не причетний. Не бачив, які речі брав з собою ОСОБА_6 . Пістолет дійсно належить йому, він завжди був дома в с. Каніж та зберігався під ліжком. Брат бачив, де він зберігається, а про те, що він його взяв таємно, дізнався лише коли в поліції повідомили про використання братом пістолета. Участь у слідчому експерименті та надання викривальних показань щодо обставин вчинення злочину пояснює також вчиненням психологічного тиску, побоюванням застосування фізичного насилля, направлення, куди їхати та що показувати вказували працівники поліції. Він мав змогу повідомити про це захиснику, однак боявся. Лише згодом, перебуваючи у слідчому ізоляторі та зрозумівши, що йому нічого не загрожує, вирішив надати правдиві показання та стверджувати про свою непричетність до нападу. Звертався зі скаргою на дії працівників поліції, однак протиправності їх дій не було встановлено.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на свій захист, дав їм належну оцінку, як необґрунтованим, і таким, що повністю спростовуються зібраними у справі належними і допустимими доказами, на підставі яких зроблено правильний висновок про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, зокрема:
Показаннями потерпілого ОСОБА_12 який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що на ринку міста Бобринець він інколи купує у населення іноземну валюту для власних потреб. 12.07.2016 року близько 12 години дня він повертався з ринку на власному автомобілі «Тоуоtа Rav 4» додому за адресою: АДРЕСА_7 . Біля будинку він вийшов з автомобіля та помітив, що до нього швидко іде незнайомий хлопець, як було встановлено - обвинувачений ОСОБА_6 . Коли обвинувачений наблизився до нього, то раптово витягнув з рукава своєї куртки металевий прут та почав наносити удари по голові удари та кричати: «Давай гроші». Захищаючись від ударів, він закривав голову руками та почав втікати та кликати на допомогу, але обвинувачений не припинив дій, наздогнав та вириваючи з рук барсетку, продовжував бити металевим прутом по всім частинам тіла. В цей момент з двору вибігли дружина, мама та працівники-будівельники, що працювали у дворі. Чоловіки затримали обвинуваченого, викликали поліцію. Він лежав біля автомобіля, на деякий час втратив свідомість, дружина надавала йому допомогу, викликала швидку допомогу. Під час затримання обвинувачений щось говорив, проте змісту розмов він не чув. Мати обвинуваченого ОСОБА_6 відшкодувала йому шкоду, тому претензій матеріального характеру не має. Зазначив, що вибачив обвинувачених, проте призначення покарання відніс на розсуд суду.
Показаннями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 12 липня 2016 року близько 12.00 год. він був у домоволодінні потерпілого по АДРЕСА_8 , де також були дружина потерпілого, його мати та їх родич на ім'я ОСОБА_18 , коли всі почули якийсь шум біля воріт та крики потерпілого. Спочатку вибігла з двору дружина потерпілого, ОСОБА_14 , а потім і він та побачили потерпілого ОСОБА_19 , який присів біля свого автомобіля та був весь у крові, а поруч з ним був обвинувачений ОСОБА_6 , який тримав у руці залізний прут. Він допоміг ОСОБА_14 утримати обвинуваченого до приїзду поліції, оскільки він виривався.
Показаннями свідка ОСОБА_14 , який у судовому засіданні суду першої інстанції, пояснив, що 12.07.2016 року близько 12.00 год. він перебував по АДРЕСА_8 у домоволодінні потерпілого, який доводиться йому родичем, де також був ОСОБА_13 , дружина та мати потерпілого, коли почув крики біля воріт. Спочатку вибігла з двору дружина потерпілого, а потім і він слідом за нею. Коли вони вийшли за ворота, він побачив, що біля свого автомобіля сидить потерпілий весь у крові, а поруч обвинувачений ОСОБА_6 та б'є потерпілого металевим прутом та іншою рукою вириває барсетку. Тоді дружина потерпілого почала відштовхувати нападника від чоловіка, а він у цей час схопив обвинуваченого ОСОБА_6 та повалив на землю, ОСОБА_13 підбіг та допомагав утримувати обвинуваченого до приїзду працівників поліції. Також він помітив під кофтою пістолет, який відкинув убік, щоб обвинувачений не зміг ним скористатися. Коли приїхали працівники поліції то продовжували його утримувати та допитувати, на що ОСОБА_6 розповідав їм, що він приїхав до м.Бобринця разом із своїм братом, який чекає на нього на іншій вулиці та вказав, що три дні разом з братом висліджували потерпілого, знали, що у нього є гроші та вирішили напасти і відібрати їх.
Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона є дружиною потерпілого, в день події близько 12.00 год. вона разом із свекрухою, ОСОБА_14 , знаходилася на подвір'ї свого домоволодіння по АДРЕСА_8 коли почула крики на вулиці біля будинку, вибігла за ворота та побачила, що біля автомобіля невідомий їй молодий чоловік у чорному одязі, яким виявився ОСОБА_6 , металевим прутом б'є чоловіка та намагається вирвати з рук барсетку. Чоловік стояв на колінах та закривав голову руками. Вона підбігла та відштовхнула ОСОБА_6 , а ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які вибігли слідом, його схопили та утримували. Вона надавала чоловіку першу допомогу, оскільки той був у крові та мав тілесні ушкодження.
Показаннями свідка ОСОБА_17 , яка у судовому засідані суду першої інстанції пояснила, що вона є матір'ю потерпілого. В день події 12.07.2016 року вона разом із невісткою, та ще одним чоловіком, який знайомий її сина, знаходилися вдома по АДРЕСА_7 , коли почула якийсь шум біля будинку на вулиці, спочатку на цей шум вибігла ОСОБА_20 , ОСОБА_14 та інший чоловік, а потім і вона сама. Коли вийшла, побачила свого сина, який сидів біля автомобіля та був весь у крові. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 тримали нападника, поваливши його на купу піску. Зрозумівши, що був вчинений напад, вона підійшла до нападника, який був молодим хлопцем, щоб з'ясувати хто він і для чого вчинив ці дії. Хлопець спочатку відповідав плутано про наркоманів, потім про родичів, далі, заспокоївшись, сказав, що приїхав з братом, разом слідували за потерпілим чотири дні, а потів вирішили напасти, щоб викрасти гроші, які йому потрібні були на святкування 31 липня дня народження. Просився відпустити. Говорив, що брат чекає за рогом на іншій вулиці.
Показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які у судовому засідані суду першої інстанції пояснили, що були понятими при проведенні слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , де той без тиску та примусу добровільно показав про обставини вчинення разом із своїм братом розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_12 . Обвинувачений показав на вул. Дзержинського в м.Бобринець де саме вони з братом залишили свій автомобіль в день події та пішли на ринок, де брат показав йому потерпілого, потім вони повернулися через парк до свого автомобіля, поїхали по вул.Кірова де обвинувачений вказав якому місці він залишиться чекати потерпілого щоб здійснити на нього напад, а його брат висадивши його неподалік поїхав у домовлене інше місце чекати. Обвинувачений розповів та показав про обставини скоєння злочину, як саме та де він намагався вирвати у потерпілого сумку з грошима та завдавав йому удари прутом.
Крім того, винуватість обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України, об'єктивно підтверджується наданими стороною обвинувачення належними, допустимими, достовірними доказами, які всебічно перевірені судом першої інстанції, а саме:
- протоколом огляду місця події від 12.07.2016 року, яким оглянуте місце вчинення злочину, а саме прилеглу територію до будинку АДРЕСА_7 , де проживає потерпілий. В ході огляду місця події визначено місце розташування автомобіля «Тоуоtа Rav 4», виявлені на землі предмети, а саме металевий прут, предмет, схожий на пістолет Макарова разом з предметом, схожим на магазин до пістолету, сонцезахисні окуляри, кепка, на капоті автомобіля мобільний телефон. Також були виявлені на стіні будинку слід речовини бурого кольору. В ході огляду місця події вилучені виявлені предмети (т.2 а.п.5);
- висновком судово-медичної експертизи № 1344 від 26.08.2016 року, згідно якого у ОСОБА_12 згідно наданої медичної документації малися тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку легкого ступеня, рани в потиличній області голови. Вищезазначені тілесні ушкодження утворилися від травматичного контакту з тупим об'єктом (об'єктами), говорити точніше про предмет яким було заподіяно ушкодження у вигляді рани не представилося можливим в зв'язку з відсутністю опису рани, глибини, її країв, могли виникнути в строк вказаний в постанові і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвело до короткочасного розладу здоров'я. Ушкодження могли виникнути при різних обставинах, в тому числі й у вказаних в постанові. Локалізація пошкоджень на потиличній області голови у виді рани не характерна для падіння з положення стоячи з висоти власного зросту, а також для завдання власною рукою (т. 2 а.п. 53-54);
- протоколом слідчого експерименту за участі неповнолітнього ОСОБА_6 з фототаблицею до нього від 13.07.2016 року, де останній добровільно без тиску та примусу в присутності захисника та в присутності понятих вказав про обставини організації та скоєння ним спільно з братом ОСОБА_8 нападу на потерпілого, зокрема самостійно запропонував поїхати на місце, де залишили автомобіль та пішли в напрямку базарної площі, слідкували за потерпілим, на якого показав брат, вказав на місце, куди поїхали автомобілем і де ОСОБА_8 його висадив та місце, де лишився чекати, вказав на місце, де він чекав потерпілого біля будинку, а після його приїзду розповів детально про обставини нападу (т. 2 а.п. 80-87);
- протоколом слідчого експерименту за участі ОСОБА_8 з фототаблицею до нього від 14.07.2016 року, де останній добровільно без тиску та примусу в присутності захисника та в присутності понятих, зокрема вказав на місце, де залишили автомобіль по вул Джержинського, пройшов по алеї до базарної площі та вказав на місце, з якого спостерігав за потерпілим та місце, де пізніше вказав братові на потерпілого, за яким слідкував, показав на місце, де висадив ОСОБА_6 та на місце, де залишився його чекати. Також вказав на будинок, в якому проживав потерпілий. (т.2 а.п. 128-132);
- показаннями свідка ОСОБА_23 , який 14.07.2016 року був присутній в якості понятого на проведенні слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_8 . Згідно цих показань ОСОБА_8 розказав та показав на місце по вул.Джержинського біля гуртожитку, куди вони разом з братом приїхали на автомобілі і де його залишили, потім вказав, куди пішли з братом в напрямку ринку. Всі учасники експерименту ішли в тому напрямку, куди показував обвинувачений. Далі він вказав на місце, куди самостійно пішов від брата спостерігати за потерпілим і на місце, де повернувшись та зустрівшись із братом показав йому потерпілого і вони повернулися до магазину "Надія " до гуртожитку. Далі обвинувачений вказав на місце по вул.Кірова, де висадив брата, а сам поїхав в інше місце, де мав його чекати. Зазначив, що обвинувачений самостійно без примусу погодився показувати всі місця, адреси не називав, проте орієнтувався по вулицях на місці.
Оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази і доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, доведена, а суд першої інстанції розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.187 КК України, так як вони вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Доводи сторони захисту, що протокол слідчого експерименту є по суті показаннями обвинувачених, що отримані на досудовому слідстві, колегія суддів вважає безпідставними.
Слідчий експеримент не є допитом особи, за змістом ст. 240 КПК України - це слідча дія метою якої є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Результати такої слідчої дії підлягає оцінці, як джерело процесуального доказу, передбаченого ст.84 КПК України, в сукупності з іншими доказами у справі, що і зроблено судом першої інстанції.
Твердження сторони захисту, що показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 не підтверджують участь ОСОБА_8 у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тому вони не можуть підтверджувати спільність дій обвинувачених у вчиненні правопорушення, оскільки це фактично одне й те саме, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 при затриманні ОСОБА_6 , останній зізнався їм, що він приїхав до м.Бобринця разом з братом, який чекає його на іншій вулиці. Він та його брат ОСОБА_8 разом слідкували за потерпілим декілька днів, знали, що у нього є гроші, тому вирішили вчинити напад, щоб відібрати їх.
З показань вказаних свідків слідує, що дії ОСОБА_8 об'єктивно були спільними з ОСОБА_6 , який безпосередньо застосував насильство під час нападу на потерпілого, кожен із них безпосередньо виконував діяння, щодо досягнення злочинного результату шляхом спільних дій.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано поклав свідчення свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 в основу обвинувального вироку у сукупності і взаємозв'язку з іншими викладеними у вироку доказами, зокрема із наведеними вище результатами слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 від 13.07.2016 року та за участю ОСОБА_8 від 14.07.2016 року, якими було встановлено, що дії кожного з обвинувачених по досягненню їх цілі у заволодінні майном потерпілого були узгоджені, підготовлені та попередньо оговорені.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив протоколи слідчих експериментів проведених за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від 06.09.2016 року, під час яких обвинувачені змінили показання та заперечували причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, оскільки вони протирічять сукупності доказів досліджених в судовому засіданні.
Безпідставними колегія суддів вважає твердження апелянтів, що судом першої інстанції не дана належна оцінка показанням потерпілого в частині того, що напад на нього здійснив лише ОСОБА_6 .
Ці показання потерпілого самі по собі висновків суду про вчинення ОСОБА_6 розбою у змові з ОСОБА_8 не спростовують.
Тоді як сукупність безпосередньо досліджених судом першої інстанції інших, крім показань потерпілого, належних і допустимих доказів свідчить про співучасть у вчиненні розбою ОСОБА_8 , умисні дії якого, за встановленими судом першої інстанції обставинами, складають об'єктивні і суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Колегія суддів вважає, що всупереч посиланням сторони захисту у апеляційних скаргах, суд першої інстанції оцінив покладені в основу вироку суду докази з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне, у апеляційних скаргах не наведено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судовий розгляд кримінального провадження проведено з дотримання вимог кримінального процесуального закону, істотних порушень цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі і тих, на які посилається сторона захисту, не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , місцевий суд в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, які закріплені у ст. 65 КК України.
При призначенні обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , суд прийняв до уваги, що він раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, рівень його розвитку, стан здоров'я, умови проживання та виховання неповнолітнього, який проживає з матір'ю, висновок органу пробації стосовно неповнолітнього, яким була надана соціально-психологічна характеристика неповнолітнього обвинуваченого, зокрема наявність позитивних характеристик по місцю навчання, злагодженість у стосунках з однолітками та вияв поваги до старших. Ставлення до вчиненого правопорушення негативна та наявне бажання виправитися. Оцінено низький ризик повторного кримінального правопорушення.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд першої інстанції визнав вчинення злочину у неповнолітньому віці, розкаяння, відшкодування шкоди потерпілому. Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_8 , суд прийняв до уваги, що він раніше не судимий, характеризується за місцем проживання посередньо, не одружений, не працює.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при призначенні обвинуваченим покарання, суд першої інстанції в повній мірі врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу кожного обвинуваченого та дійшов правильного висновку, що з урахуванням пом'якушуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання більш м'якого ніж передбачене законом, із застосуванням іспитового строку відповідно до ст.ст.75, 104 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням без конфіскації майна, а виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
За своїм видом і розміром призначене обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ними самими, так і іншими особами.
Підстав, для пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , в тому числі із застосуванням ст.ст.69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції захисника-адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляції захисника-адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому залишає їх без задоволення,а вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.12.2017 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника - адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.12.2017 року стосовно ОСОБА_8 та неповнолітнього ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України, без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії ухвали.
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2