Провадження № 22-ц/774/1934/18 Справа № 183/6186/16 Головуючий у 1 й інстанції - Парфьонов Д. О. Доповідач - Варенко О.П.
Категорія 2
04 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря - Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Територіальний сервісний центр 1246 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_5, про визнання права власності на спільне сумісне майно, витребування майна та скасування державної реєстрації права власності,
В листопаді 2016 року позивач звернулась з вищезазначеним позовом до суду, який уточнила в ході слухання справи, посилаючись на те, що 23 листопада 2002 року між нею та ОСОБА_3 укладено шлюб. Під час шлюбу та за спільні кошти подружжям придбано майно, що є спільною сумісною власністю, в тому числі і автомобіль марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску. Придбане спільно із відповідачем-1 майно оформлене на ім'я відповідача-1. Так, згідно з кредитним договором № 35.3/АА-0016.08.02, укладеним між відповідачем-1 та ВАТ «РодовідБанк» 14 серпня 2008 року відповідач-1 отримав кредит у сумі 49970,00 грн. на придбання автомобіля марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Автомобіль набувається відповідачем-1 по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу № 181108 від 12 серпня 2008 року. Згідно з договором поруки № 35.3/АА-00016.08.2-3/ІІ від 14 серпня 2008 року позивач виступила поручителем за виконання зобов'язань відповідача-1 по кредитному договору № 35.3/АА-0016.08.02 від 14 серпня 2008 року та несла із відповідачем-1 солідарну відповідальність за виконання останнім зобов'язань. Зобов'язання за кредитним договором № 35.3/АА-0016.08.02 від 14 серпня 2008 року достроково погашені 09 квітня 2013 року. Вказує про те, що через непорозуміння та сварки в сім'ї з листопада 2012 року вона переїхала в нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Свердлова б.6. Після цього стосунки з відповідачем повністю припинились і їй стало невідоме місцезнаходження спільно придбаного автомобіля. В 2016 році, бажаючи поділити спільне сумісне майно вона звернулася з запитом до органу, що здійснює державну реєстрацію права власності на транспортні засоби та дізналася, що 02 липня 2008 року автомобіль був знятий з обліку для реалізації у ВРЕР 1209 (м. Новомосковськ) та 06 липня 2013 року зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку ААВ № 490492, державний номер НОМЕР_3. Зазначає, що на її переконання така реєстрація автомобіля була суто формальною, відповідач-1 продовжував користуватися цим автомобілем. В подальшому вона дізналася, що автомобіль 11 листопада 2016 року було знов відчужено на користь ОСОБА_4, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру МВС України від 07 липня 2017 року та на цей час реєстраційний номер автомобіля змінений на НОМЕР_4. Будь-якої згоди на відчуження автомобіля, який на її думку є спільним сумісним майном відповідачу-1 не давала, а тому автомобіль вибув з її володіння не з її волі іншим шляхом. За таких обставин просила суд визнати право власності на спільне сумісне майно подружжя, а саме на 1/2 частину автомобіля марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_4 за позивачем - ОСОБА_2; витребувати автомобіль марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_4 з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_4; скасувати реєстрацію автомобіля марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_4 за відповідачем - ОСОБА_4.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що законом не заборонено поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності за одним з подружжя на частку у спільному майні, тому враховуючи, що ОСОБА_3 протиправним шляхом відчужив спірне майно на користь ОСОБА_4А, вона має право витребувати майно у недобросовісного набувача, який незаконно ним заволодів.
ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що жодних доказів на підтвердження недобросовісності сторін при укладенні договору купівлі-продажу спірного автомобіля позивач не надала. Відповідач також зазначає, що спірний автомобіль є його особистою власністю, оскільки кредит, який був отриманий на його придбання, постійно сплачувався ним особисто.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 листопада 2002 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2 (т.1 а.с.9).
13 серпня 2008 року за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на автомобіль марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.14).
14 серпня 2008 року згідно з кредитним договором № 35.3/АА-0016.08.02, укладеним між відповідачем-1 та ВАТ «РодовідБанк» відповідач-1 отримано кредит у сумі 49970,00 грн. Цільове призначення кредиту - на купівлю автомобіля за договором № 1811/08. Забезпеченням виконання зобов'язань за договором вказано - заставу марки «DAEWOO» за договором застави (т.1 а.с.11-12).
Згідно з договором поруки № 35.3/АА-00016.08.2-3/ІІ від 14 серпня 2008 року позивач виступила поручителем за виконання зобов'язань відповідача-1 по кредитному договору № 35.3/АА-0016.08.02 від 14 серпня 2008 року (т.1 а.с.13).
Як позивач, так і відповідач-1 вказують, що зобов'язання за кредитним договором № 35.3/АА-0016.08.02 від 14 серпня 2008 року достроково погашені 09 квітня 2013 року. При цьому матеріали справи свідчать, що в період з 07 вересня 2008 року по 07 листопада 2012 року сплачена сума в розмірі 66296,25 грн., в період з 07 грудня 2012 року по 09 квітня 2013 року - 10584,18 грн. (т.1 а.с.53-83). Платником за платіжними документами вказано ОСОБА_3
02 липня 2013 року автомобіль марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 знятий з обліку для реалізації у ВРЕР 1209 м.Новомосоквськ та 06 липня 2013 року зареєстрований на підставі довідки-рахунку за ОСОБА_5 (т.1 а.с.14).
28 липня 2014 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 08 серпня 2014 року шлюб між позивачем та відповідачем-1 розірвано. Судом встановлено, в тому числі і те, що подружжя остаточно припинило сімейно-шлюбні відносини з листопада 2012 року (т.1 а.с.8).
11 листопада 2016 року автомобіль марки «DAEWOO Lanos» 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3 перереєстрований на нового власника на підставі договору № 1246/2016/183561 від 11 листопада 2016 року, укладеного в ТСЦ 1246 на гр. ОСОБА_4 (т.1 а.с.220). Під час продажу транспортного засобу сторонами визначено його ціну в розмірі 20000,00 грн. (т.1 а.с.229). Реєстраційний номер транспортного засобу змінено на НОМЕР_4 (т.1 а.с.222).
З матеріалів справи вбачається, що на час набуття спірного майна - автомобіля, позивач та відповідач-1 перебували між собою у шлюбі, працювали. Відповідачем-1 не заперечується, що під час шлюбу до фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин сторони мали спільний бюджет, позивач займалася, окрім роботи і хатнім господарством, доглядала за сином. Доказів на підтвердження того, що кредитний договір, кошти отримані від укладення якого витрачені на придбання автомобіля, укладений не в інтересах сім'ї матеріали справи не містять. Докази на підтвердження того, що під час погашення кредитних зобов'язань за договором відповідачем-1 використано кошти, які є його особистою власністю також відсутні, а отже спірний автомобіль на час його придбання належав до об'єкту спільної сумісної власності подружжя.
Однак, позивач, звертаючись з позовом до суду, вказуючи що не надавала згоди відповідачу-1 на відчуження спільного сумісного майна на користь інших осіб просить застосувати механізм захисту її права, визначений ст.ст.387, 388 ЦК України.
При цьому, жодних доказів на підтвердження того, що на час відчуження відповідачем спірного майна на користь ОСОБА_5, контрагент за договором діяла недобросовісно, знала, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що відповідач-1 не отримав згоди на це другого з подружжя суду не доведено. Доказів на підтвердження цього не надано, як не надано доказів і на підтвердження того, що наступний контрагент, який володіє спірним майном на час розгляду справи - ОСОБА_4 діяв також недобросовісно, був обізнаний щодо наявності спору щодо майна, належності майна на праві спільної сумісної власності подружжя.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.60, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст.368, 369, 387, 388 ЦК України, обґрунтовано виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що ОСОБА_3 уклав договори купівлі прожу спірного автомобілю для того щоб позбавити позивача прав на спільне майно, про що знали сторони договору та діяли недобросовісно, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з вимогами про визнання таких договорів недійсними позивач не зверталась.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що наявні всі підстави для витребування майна, яке протиправно вибуло з її володіння та належить їй на праві спільної сумісної власості, відхиляються колегією суддів, оскільки заявлючи вимоги про визнання за нею права власності на ? частину спірного автомобіля, позивач фактично вказує на порядок розподілу спільного сумісного майна подружжя, який передбачає інший, відмінний від ст.ст. 387, 388 ЦК України спосіб захисту порушеного права та яким є право на отримання грошової компенсації вартості спільного сумісного майна, протиправно відчуженого іншим з подружжя на користь третіх осіб з урахуванням загальної маси спільного сумісного майна та спільних боргових зобов'язань.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Таким чином передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова