Провадження № 11-кп/774/358/18 Справа № 176/2279/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
02 квітня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
при секретарях: ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
за участю прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, засудженого: 22 жовтня 2014 року Індустріальним районим судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, -
про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення
встановила:
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області 06 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_9 про його умовно-дострокове звільнення.
Рішення суду обґрунтовано наступним.
На час перебування ОСОБА_9 в Дніпропетровському СІ, режим ув'язнення не порушував, характеризувався посередньо, заохочень, стягнень не мав.
В Жовтоводській ВК №26 відбуває покарання з 06 грудня 2014 року.
Має одне суворе стягнення від 13 червня 2017 року у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора на десять діб за вилучені заборонені речі (самогон) накладене начальником колонії, також має п'ять заохочень, які були застосовані протягом 2015-2017 року. Після чого відносно останнього правами начальника колонії було застосоване стягнення у вигляді десяти діб ДІЗО за вилучені заборонені речі (самогон), яке в наступному було знято згідно наказу від 17 жовтня 2017 року.
Тривалий час був працевлаштований на виробництві установи в бригаді № 110, потім працевлаштований різноробочим ДСР.
Після накладання стягнення 13 червня 2017 року мав лише одне заохочення від 17 жовтня 2017 року.
У зв'язку із поведінкою яка погіршилась, засуджений ОСОБА_9 з 13 червня 2017 року переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації.
За цей час розглядався на адміністративних комісіях установи стосовно застосування ст. 101 КВК України 12 грудня 2016 року - переведений до ДСР, розглядався стосовно застосування ст. 82 КК України 17 травня 2017 р., 21 листопада 2017 р. відмовлено як такий, який не став на шлях виправлення. Відповідно до ст. 81 КК України на адміністративній комісії розглядався 07 січня 2017 року - відмовлено як такому який не довів своє виправлення.
Врахувавши викладане, суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_9 на шлях виправлення не став і своє виправлення не довів.
Засуджений не погодився з вказаним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою задовольнити його заяву та звільнити від відбування покарання умовно-достроково.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що протягом відбування покарання в ВК № 26 був працевлаштований, неодноразово заохочувався. Вважає, що своєю працею та поведінкою довів своє виправлення. Стягнення, накладене на нього начальником виправної колонії було достроково знято на законних підставах.
Засуджений ОСОБА_9 про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, проведення судового засідання в режимі відеоконференції не виявляється можливим через несправність мережі Інтернет. Заяв, клопотань про проведення судового засідання за його відсутністю засудженого не надходило. З урахуванням думки захисника та прокурора, колегія суддів прийшла до висновку, що за участю в судовому засіданні захисника, право засудженого на об'єктивний розгляд його клопотання буде реалізовано.
Під час апеляційного розгляду захисник підтримав апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 , просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення скарги, вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали свої позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, думки засудженого та прокурора, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, щодо апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, певного строку покарання.
Відповідно до роз'яснень, які викладено в п. 2 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження та технічного запису судового засідання суду першої інстанції, суд дослідивши всі обставини справи в повному обсязі, прийшов до законного та обґрунтованого висновку.
Так, ОСОБА_9 засуджено вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 15 жовтня 2014 року.
Кінець строку відбування покарання згідно ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, є 06 вересня 2018 року.
За час перебування в Дніпропетровському слідчому ізоляторі режим ув'язнення не порушував, характеризувався посередньо, заохочень, стягнень не мав.
З 06 грудня 2014 року ОСОБА_9 відбуває покарання в Жовтводській виправній колонії № 26.
Тривалий час засуджений був працевлаштований на виробництві установи в бригаді № 110 та різноробочим ДСР.
За період 2015-2017 років має п'ять заохочень.
13 червня 2017 року до ОСОБА_9 було застосоване стягнення у вигляді десяти діб ДІЗО за вилучені заборонені речі (самогон), яке в наступному було знято згідно наказу від 17 жовтня 2017 року.
В зв'язку із поведінкою, яка погіршилась, засуджений ОСОБА_9 з 13 червня 2017 року переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації.
За цей час розглядався на адміністративних комісіях установи стосовно застосування ст. 101 КВК України - 12 грудня 2016 року - переведений до ДСР, розглядався стосовно застосування ст. 82 КК України - 17 травня 2017 р., 21 листопада 2017 р. - відмовлено як такому, який не став на шлях виправлення. Відповідно до ст. 81 КК України на адміністративній комісії розглядався 07 січня 2017 року - відмовлено як такому який не довів своє виправлення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що поведінка засудженого ОСОБА_9 не може слугувати беззаперечним підтвердженням його виправдання, оскільки є нестабільною.
Доводи апеляційної скарги засудженого про те, що своєю працею та поведінкою довів виправлення, колегія суддів вважає надуманими.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що засуджений ОСОБА_9 став на шлях виправлення та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання останнього про його про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року про відмову в задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4