Справа № 206/615/18
Провадження № 1-в/206/138/18
05.04.2018року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника ДУ ІВЦ: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро подання начальника ДУ "ІВЦ № 133" стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, засудженого 21.01.2008 року Апеляційним судом Волинської області за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ст. 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2016 року зараховано період з 20.07.2007 року по 22.04.2008 року включно на підставі ч. 5 ст. 72 КК України; Згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.12.2016 року невідбутий строк позбавлення волі замінено на обмеження волі згідно ст. 82 КК України,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
02.02.2018 року начальником державної установи Ігренського ВЦ (№133) до Самарського районного суду м. Дніпропетровська направлено подання стосовно засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні подання підтримав та просив задовольнити посилаючись на те, що він за час відбування покарання довів своє виправлення, пояснив, що він як може відшкодовує шкоду потерпілій стороні, працює, у нього померла бабуся і є хвора мати, крім того має 6 заохочень.
Захисник-адвокат ОСОБА_8 також підтримав подання та просив звільнити ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування покарання.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання.
Представник ДУ ІВЦ №133 в судовому засіданні подання підтримав та просив задовольнити.
Розглянувши матеріали подання, заслухавши думку прокурора, представника виправної установи, засудженого та його захисника-адвоката, суд вважає, що в задоволенні подання необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу ст. 81 КК України, особам, які відбувають покарання, у тому числі у виді обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною працею та зразковою поведінкою довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_7 засуджений 21.01.2008 року Апеляційним судом Волинської області за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ст. 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю; згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2016 року зараховано період з 20.07.2007 року по 22.04.2008 року включно на підставі ч. 5 ст. 72 КК України; Згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.12.2016 року невідбутий строк позбавлення волі замінено на обмеження волі згідно ст. 82 КК України. ОСОБА_7 відбув 3/4 призначеного строку покарання. Відповідно до наданої адміністрацією установи довідки за час відбуття покарання у ДУ ІВЦ №133 має два заохочення (у квітні та липні 2017 року), стягнення погашені (а.с. 4). Згідно довідки за 2017 рік засуджений ОСОБА_7 прибув до установи 03.01.2017 року: у січні знаходився у відділенні карантину, діагностики та розподілу, з лютого по грудень - не працевлаштований (а.с. 6). Характеризується позитивно, працевлаштований в БПК установи на добровільній основі без оплати праці (а.с. 2).
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд виходить з того, що умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд враховує не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.
Так, відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно з вимогами ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд повинен перевірити, в тому числі, і факт того, чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є об'єктивна доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд дійшов висновку, що подання стосовно засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є суто формальне. Разом з тим, сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов'язків, тобто відсутність стягнень, ще не підтверджує того, що він повністю став на шлях виправлення, така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого ОСОБА_7 зазнає позитивних змін. До того ж процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, до кінця строку відбуття покарання ще залишається досить тривалий проміжок часу - 3 роки 5 місяців 19 днів, оскільки його кінець (згідно даних установи відбування покарання) припадає на 24.09.2021 року, а на даний час відбутий проміжок часу є недостатнім терміном для того, щоб твердо впевнитися, що засуджений довів своє виправлення та досяг такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, наявність у засудженого хворої матері не є підставою для звільнення особи в порядку ст. 81 КК України, а відшкодування шкоди потерпілій (чеки на суму 417, 50 грн та 217,20 грн.) представлені до суду є нічим іншим, а ніж підтвердженням часткового виконання зобов'язання, яке виникло внаслідок завдання потерпілому матеріальної та моральної шкоди і не стосується відбування кримінального покарання за вчинені злочини, до того ж сама по собі наявність двох заохочень у виправній установі не може бути безсумнівним підтвердженням його виправлення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_7 на даний час не довів своє виправлення, а тому не може бути звільнений умовно-достроково.
Керуючись ст. 81 Кримінального кодексу України ст. 537, 539, ч. 2 ст. 376 Кримінально процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні подання начальника ДУ "ІВЦ № 133" стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 діб до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя ОСОБА_1