Справа № 206/605/18
Провадження № 1-в/206/131/18
05.04.2018року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника ДУ ІВЦ: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро подання ДУ "ІВЦ № 133" стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високопілля Херсонської області, одруженого, маючого неповнолітню дитину, раніше судимого: 27.03.2012 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч.З ст. 15, ч.З ст. 185, ч.З ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки; засудженого: 30.03.2015 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна; згідно ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.06.2017 року невідбутий строк позбавлення волі замінено на обмеження волі згідно ст. 82 КК України,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
02.02.2018 року начальником державної установи Ігренського ВЦ (№133) до Самарського районного суду м. Дніпропетровська направлено подання стосовно засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні подання підтримав та просив задовольнити посилаючись на те, що він за час відбування покарання довів своє виправлення, крім того має дитину.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання.
Представник ДУ ІВЦ №133 в судовому засіданні подання підтримав та просив задовольнити.
Розглянувши матеріали подання, заслухавши думку прокурора, представника виправної установи та засудженого, суд вважає, що в задоволенні подання необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу ст. 81 КК України, особам, які відбувають покарання, у тому числі у виді обмеження волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною працею та зразковою поведінкою довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_7 засуджений 30.03.2015 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна;відбув 2/3 призначеного строку покарання. Відповідно до наданої адміністрацією установи довідки за час відбуття покарання у ДУ ІВЦ №133 має одне заохочення (у жовтні 2017 року), стягнення відсутні. Характеризується позитивно, працевлаштований в їдальні установи на добровільній основі без оплати праці. Згідно довідки про працевлаштування в ІВЦ № 133 засуджений ОСОБА_7 прибув до установи 04.07.2017 року: у липні знаходився у відділенні карантину, діагностики та розподілу, з серпня по грудень не працевлаштований.
Як вбачаться із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Відмовляючи у задоволенні подання суд виходить з того, що умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд враховує не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчинених ним кримінальних правопорушень, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.
Так, відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно з вимогами ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд повинен перевірити, в тому числі, і факт того, чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є об'єктивна доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд дійшов висновку, що подання стосовно засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є суто формальне. Разом з тим, сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов'язків, тобто відсутність стягнень, ще не підтверджує того, що він повністю став на шлях виправлення, така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого ОСОБА_7 зазнає позитивних змін. До того ж процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, до кінця строку відбуття покарання ще залишається досить тривалий проміжок часу, оскільки його кінець (згідно даних установи відбування покарання) припадає на 05.09.2019 року, а на даний час відбутий проміжок часу є недостатнім терміном для того, щоб твердо впевнитися, що засуджений довів своє виправлення та досяг такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення нових кримінальних правопорушень. А наявність одного заохочення у виправній установі не може бути безсумнівним підтвердженням його виправлення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_7 не довів своє виправлення, а тому не може бути звільнений умовно-достроково.
Керуючись ст. 81 Кримінального кодексу України ст. 537, 539, ч. 2 ст. 376 Кримінально процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні подання ДУ "ІВЦ № 133" стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в судову палату з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів.
Суддя: ОСОБА_1