Справа № 219/4121/17
Провадження № 2/219/95/2018
2 квітня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Павленко О.М.,
при секретарі Скорубо Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, згідно якої він просить зменшити розмір аліментів, який стягується на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частини з усіх видів його заробітку на 1/6 частину з усіх видів його заробітку, але не нижче встановленого законом мінімального розміру аліментів, до досягнення донькою повноліття, з дня подачі заяви в суд.
В обґрунтування позову вказує, що відповідач ОСОБА_2 є його колишньою дружиною, у шлюбі з якою у них народилася дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 13.01.2012 року з нього стягуються на користь відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини з усіх його доходів щомісячно. На даний час у нього змінилося сімейний становище, у нього нова сім'я, 8.09.2012 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 У другому шлюбі у позивача народилися дві доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Зазначає, що він не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, його щомісячний дохід становить приблизно 3 000 грн. Сума аліментів, яка підлягає сплаті на користь колишньої дружини, визначається ДВС та на сьогоднішній день складає 950 грн. У зв'язку із вказаними обставинами, позивач не має можливості сплачувати аліменти на користь відповідача у розмірі ? частини його щомісячного доходу, через що вимушений звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
23.01.2018 року відповідач надала заперечення на позов, в якому вказує, що вона дійсно з 2007 року перебувала у шлюбі з позивачем, з яким у них є спільна дитина. Шлюб між ними за рішенням суду від 8.09.2011 року був розірваний. Також рішенням Артемівського мівськрайонного суду від 13.01.2012 року було призначено до стягнення з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини у розмірі ? частини його заробітку щомісячно. Відповідач вважає, що сума аліментів стягнута на утримання доньки не є завищеною в нинішніх умовах проживання, з урахуванням її віку, вартості життя та необхідності здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб, розвитку, навчання, здоров'я дитини, та не є такою, що створює позивачу додаткові труднощі матеріального характеру. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 12.12.2016 року позивачем ОСОБА_1, згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, серія та номер: 2-356, виданим 12.12.2016 Першою Бахмутською державною нотаріальною конторою Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області, отримано у власність житловий будинок загальною площею 64 кв.м, розташований за адресою: вул. Шевченка, буд. 36, м. Бахмут, Донецької області. Отриманий у власність житловий будинок з господарськими спорудами позивач ОСОБА_3 здає в оренду та щомісяця отримує прибуток. Крім того, з моменту досягнення 1,5 роки їх дитина ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря-уролога з діагнозом: вторинний пієлонефрит, міхурово-сечовідний рефлюкс. Вказаний діагноз було поставлено ще під час спільного проживання з ОСОБА_3 У зв'язку із хворобою їх доньки кожні 6 місяців вона проходила курс лікування у обласній дитячій лікарні Донецької області (м. Донецьк). У січні 2017 року доньці поставлено додатковий діагноз: сокралізація 5 хребетного відділу, таким чином зараз ОСОБА_4 має такий діагноз: нейрогенній сечовий міхур, вторинний пієлонефрит, міхурово-сечовідний рефлюкс та сокралізація 5 хребетного відділу. Вищезазначені захворювання ОСОБА_4 потребують додаткових матеріальних витрат. Також, з 26.02.2016 року відповідач перебуває на обліку як багатодітна мати, оскільки окрім спільної з позивачем доньки, від другого шлюбу вона має ще двох дітей. Зазначає, що позивач у своїй позовній заяві вказує, що в нього змінилися обставини, відповідно до яких з урахуванням його особистих соціально-побутових потреб, необхідно зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на її користь. Такими обставинами позивач вказує - його одруження, наявність у його теперішньої дружини (ОСОБА_7С.) двох спільних дітей, той факт, що його дружина на теперішній час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Разом з тим, звертає увагу, що позивач є батьком дитини, та відповідно до норм законодавства повинен утримувати її та дбати про її фізичний та духовний розвиток до досягнення повноліття.
Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив зменшити розмір аліментів, який був встановлений за рішенням суду. Пояснив, що він має мінливий дохід, що у середньому складає 3 000 грн., якого не вистачає на сплату аліментів, оскільки у нього є також ще дві дитини від другого шлюбу. Розмір аліментів, який нараховується ДВС (близько 950 грн.), занадто великий, і ця сума для нього є непід'ємною.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, разом з тим 28.03.2018 року надіслала клопотання про розгляд справи без її участі у зв'язку з неможливістю бути присутньою під час проведення судового засідання. Вказала, що позов про зменшення розміру аліментів на дитину не визнає та заперечує проти його задоволення на тих підставах, що були раніше нею викладені у письмових запереченнях (поясненнях).
Суд, вислухавши пояснення позивача, врахувавши позицію відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Судом достовірно встановлено, що 7 вересня 2007 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, про що в Книзі реєстрації шлюбів 2007 року вересня місяця 7 числа зроблено відповідний актовий запис за № 441, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-НО № 102543 (а.с.82). Згодом, на підставі заочного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 8.09.2011 року (а.с.84), шлюб між подружжям був розірваний.
Від шлюбу народилася дитина - донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно свідоцтва про народження серії ІІІ-ИК № 596436, видане 13.05.2008 року Корольовським відділом РАЦС Головного управління РАЦС Московської області (а.с.83).
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.01.2012 року, яке набрало законної сили 24.01.2012 року, з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.12.2011 року і до її повноліття, на користь ОСОБА_2 (а.с.58,85).
На підставі цього рішення (по справі № 2-962-2012) ОСОБА_2 25.01.2012 року був виданий виконавчий лист для пред'явлення його до Бахмутського МРВ ДВС для примусового виконання рішення (а.с.86).
Відповідно до наданого Бахмутським МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, борг станом на 1.01.2018 року складає 46 938 грн. 01 коп. (а.с.114-116).
Як вбачається з вказаного розрахунку початок стягнення аліментів - з 29.12.2011 року, однак, починаючи з березня 2014 року, відповідач жодних платежів в рахунок аліментів не здійснював, у зв'язку із чим і утворилася така сума заборгованості.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків, який визначений в ч.2 ст.51 Конституції України та закріплюється в сімейному законодавстві.
Статтею 180 СК України також передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
У відповідності зі ст. 182 СК України про визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
При цьому, з аналізу статті 192 СК України і наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів, а не зобов'язаний це зробити.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 обґрунтовував свої вимоги тією обставиною, що у нього змінився сімейний стан, а саме - 8 вересня 2012 року він уклав шлюб з ОСОБА_9 (свідоцтво про шлюб серії І-НО № 297483 (а.с.4) та від шлюбу у них народилися дві доньки - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5-6), у зв'язку із чим з'явилися додаткові витрати на утримання дітей і матеріальне становище погіршилося.
Між тим, суд зауважує, що та обставина, що позивач одружився вдруге, утримує двох дітей, які народились від другого шлюбу, а тому не має змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, не є беззаперечною підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Він не надав суду будь-яких доказів щодо існування інших зобов'язань з утримання, доказів погіршення стану здоров'я позивачем також не надано. До того ж він є працездатною особою, та не дивлячись на те, що позивач вказує, що він не має постійного місця роботи, в матеріалах справи міститься строковий трудовий договір від 1.11.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП «Квартал» на строк з 1.11.2017 року по 30.04.2018 року, який там працює на посаді покрівельника (а.с.65).
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач надав довідку про його дохід в ПП «Квартал» (№ 15 від 16.01.2018) за листопад - грудень 2017 року, згідно якої його дохід за 2 місяці складає 4 175 грн. (а.с.125). Також вказав, що його дружина ОСОБА_7 знаходиться у відпустці по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та отримує щомісячну допомогу у розмірі 860 грн., всього за період з 1.01.2017 року по 31.12.2017 року - 10 320 грн. (а.с.126). Додав, що вказаних коштів ледве вистачає на утримання родини.
Також, згідно з розрахунку Бахмутського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.114 -116), станом на 1.01.2018 року заборгованість по аліментах ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 становить 46 938 грн. 01 коп., зі змісту цього розрахунку вбачається, що позивач за період з грудня 2011 року по лютий 2014 року періодично сплачував аліменти різними сумами, але не у повному обсязі, а починаючи з березня 2014 року перестав сплачувати аліменти взагалі. Жодних доказів того, що ним надавалася будь-яка матеріальна допомога відповідачу (поза межами аліментів) на утримання їх доньки, або на її лікування, суду не надано.
Між тим, в судовому засіданні позивач вказав, що працює і працював неофіційно, отримує зарплату, однак про наявність у нього доходу державного виконавця не повідомляв, з березня 2014 року з отриманого ним доходу аліменти не сплачував, а тому посилання позивача на те, що борг за аліменти постійно зростає, а тому він в подальшому не зможе його погасити взагалі, що порушує його права, суд не бере до уваги, оскільки наявність такого розміру боргу в розрізі вказаних обставин, в тому числі, залежало і від самого позивача. Відповідач знав про наявність у нього обов'язку сплачувати аліменти, знав про наявність боргу, отримував доходи, однак жодних дій щодо сплати аліментів не вчиняв.
До того ж, згідно наданих відповідачем лікарський висновків, медичних довідок та виписок (а.с.87-103) дівчинка ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря-уролога з діагнозом: нейрогенній сечевий міхур, вторинний пієлонефрит, міхурово-сечовідний рефлюкс та сокралізація 5 хребетного відділу. У зв'язку із хворобою дитина проходить курс лікування, що потребує додаткових матеріальних витрат, які повинна самостійно нести ОСОБА_2
Враховуючи економічний стан країни в цілому, а також пріоритет дитини, зменшення розміру аліментів на утримання дитини не зможе забезпечити її нормального розвитку та забезпечення її мінімальних життєвих потреб.
Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 110602243 від 15.01.2018 року (а.с.105-106), ОСОБА_3 отримав житловий будинок, загальною площею 64 кв.м, розташований за адресою: м. Бахмут Донецької області, вул. Шевченка, буд.36 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.2016 року, що свідчить про покращення його матеріального становища.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та прані. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
А тому проаналізувавши все вищенаведене, суд вважає, що позивачем не надано належних та безспірних доказів того, що за період після стягнення аліментів його матеріальний стан значно погіршився, що він позбавлений можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, тоді як за ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На підставі цього суд відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів його заробітку.
На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, ст.ст. 4, 5, 6, 12, 77-81, 206, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, який стягується з нього на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13.01.2012 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини з усіх видів його заробітку на 1/6 частину з усіх видів його заробітку, але не нижче встановленого законом мінімального розміру аліментів, до досягнення донькою повноліття - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, а відповідачем - в той же строк, але з моменту отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя -
ОСОБА_10