Справа № 127/15600/17
Провадження № 22-ц/772/773/2018
Категорія: 30
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Якименко М. М.
03 квітня 2018 рокуСправа № 127/15600/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
головуючого Якименко М.М.,
суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,
за участю секретаря Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року, постановлене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Антонюком В.В.,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України (далі - управління ПФУ) за участю третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у 1988 році, протягом 120 діб, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якості водія вантажного автомобіля. Поступово стан здоров'я позивача погіршувався та йому було призначено інвалідність 3 групи. По виповненню 55 років, у 2009 році, позивач неодноразово звертався до управління ПФУ з метою призначення пенсії із скороченням пенсійного віку, проте йому було відмовлено, в зв'язку із відсутністю підтвердження факту перебування позивача в зоні відчуження. У 2010 році ОСОБА_1 звернувся до головного управління ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії, на яку йому було надано відповідь про можливість призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років, оскільки надані документи підтверджують факт перебування позивача в зоні відчуження. Після вказаної відповіді управління ПФУ призначило позивачу пенсію, однак виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, оскільки в ОСОБА_1 були відсутні довідки про заробітну плату в зоні відчуження, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду, який своєю постановою від 01.10.2014 рік зобов'язав управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , про вказана постанова почала виконуватись лише з 2016 року.
В своєму позові ОСОБА_1 вказує на те, що внаслідок незаконних дій та бездіяльності відповідача по призначенню йому пенсії він вибився з нормального життєвого ритму, а його стан здоров'я суттєво погіршився: в нього систематично підвищувався кров'яний тиск, він неодноразово втрачав свідомість, внаслідок чого ламав кістки, в нього стався інсульт, після якого його визнано інвалідом 2 групи.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду, просив стягнути з управління ПФУ на його користь моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень, завдану йому протиправними діями відповідача.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з управління ПФУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок дій та бездіяльності державних службовців управління ПФУ в розмірі 301563 гривень та 5076 гривень витрат, пов'язаних з оплатою експертних послуг.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З таким рішенням відповідач не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає рішення суду постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п.8 ч.1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.
Частиною 4 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах її вимог, прийшов до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що існує причинно наслідковий зв'язок між погіршеним станом здоров'я позивача та протиправними діями та бездіяльністю відповідача.
Але з таким висновком апеляційний суду не може погодитись, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 01.09.2009 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та одержував пенсію по 3 групі інвалідності загального захворювання (а.с.21).
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення №7 від 25.02.2010 року, наданого УПФУ в Замостянському районі м. Вінниці, комісія вирішила відмовити в призначенні пенсії ОСОБА_1 , на підставі п.2 ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки станом на 01.01.1992 року він відпрацював 121 день - 3 місяці 28 днів, в зв'язку із чим і далі буде отримувати пенсію по інвалідності до 30.09.2010 року (а.с.14).
З відповіді головного управління ПФУ у Вінницькій області №863/ч-10 від 03.09.2010 року, вбачається що оскільки місце дислокації військової частини, в якій служив позивач, було в н.п. ОСОБА_2 , який дійсно відноситься до зони відчуження, то позивачу може бути призначена пенсія за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.05.2010 року ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.22).
З 28.01.2011 року ОСОБА_1 одержував пенсію по 3 групі інвалідності, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС.
З листа №326/ч-2 від 29.11.2012 року вбачається, що управління ПФУ відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки у відповідних довідках суми оплати праці містили відомості за певні місяці, проте не містили даних по заробітній платі за дні роботи в зоні відчуження (а.с.39-40).
Постановою Вінницького міського суду від 01.10.2014 року позов ОСОБА_1 до УПФ в м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Зобов'язано управління пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки архівного відділу Вінницької міської ради №01/26-181 від 03.02.2009 року, з врахуванням заробітної плати за жовтень 1988 року в сумі 1072,07 грн. починаючи з 01.03.2014 року і виплачувати її щомісячно (а.с.44-46).
В решті позову було відмовлено.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в якості доказу спричинення йому моральної шкоди надав суду медичну картку хворого (а.с.32), крім того послався на ту обставину, що у липні 2013 року у нього стався інсульт, як наслідок йому була встановлена 2 група інвалідності.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, яка регулює дані правовідносини, і якою керувався суд, ухвалюючи рішення, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому у виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується за наявності деліктних правовідносин, які включають протиправні дії, вину, причинний зв'язок та наявність шкоди.
Апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності управління ПФУ стосовно перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.10.2014 року, як вже було зазначено вище, зобов'язано управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , однак відмовлено у задоволенні позовних вимог, щодо визнання таких дій протиправними (а.с.42-45).
Вказану постанову позивач в установленому законом порядку не оскаржував.
Інших рішень, якими би було встановлено протиправність дій чи бездіяльності відповідача по відношенню до ОСОБА_1 не існує.
Суд першої інстанції залишив це поза увагою.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції по справі було призначено складну судово-психологічну експертизу, згідно висновків якої ОСОБА_1 була нанесена моральна шкода, внаслідок дій та бездіяльності державних службовців управління ПФУ.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Висновок експерта у судово-психологічній експертизі не може встановлювати вину відповідача, а лише визначає наявність та розмір моральної шкоди.
Стан здоров'я позивача, на які суд послався у своєму рішення, на думку апеляційної інстанції не підтверджує протиправність дій відповідача та вину останнього в спричиненні моральної шкоди.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, не дав цьому належної правої оцінки.
Оскільки позивач не довів вину відповідача в спричиненні йому моральної шкоди, відсутні підстави для покладання на нього відповідальності.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що тягне за собою його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.78, 81, 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року скасувати.
У задоволенні позову за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий М.М. Якименко
Судді: Т.Б. Сало
Т.М. Шемета