Справа № 145/1347/17
Провадження № 22-ц/772/660/2018
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.
Доповідач:Зайцев А. Ю.
05 квітня 2018 рокуСправа № 145/1347/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,
суддів : Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Бушинської сільської ради Тиврівського району про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2018 року, ухваленого у складі судді Ратушняка І.О., -
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Тиврівської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер житель ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 2.2907 га., яка знаходиться на території Бушинської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. 15 лютого 2011 року, ОСОБА_5 на випадок його смерті заповів позивачці усе своє майно. Позивач в позові також зазначила, що вона зверталась до нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини, однак їй в усній формі було відмовлено у зв'язку з тим, що вона пропустила строк на прийняття спадщини. Строк на прийняття спадщини позивачем пропущений у зв'язку з тим, що факт смерті ОСОБА_5 в органах ДРАЦС не реєструвався через відсутність медичної довідки про причину смерті і тому не було свідоцтва про його смерть. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області 08 червня 2017 року встановлено факт смерті ОСОБА_5 Інших спадкоємців в ОСОБА_5 немає. Просить визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, протягом трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року замінено неналежного відповідача у справі Тиврівську державну нотаріальну контору на належного відповідача Бушинську сільську раду Тиврівського району.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що зазначені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є неповажними, оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач дій, які б доводили її бажання прийняти спадщину до 2017 року не вчиняла, а тому посилання на відсутність довідки та свідоцтва про смерть є безпідставними.
ОСОБА_3, не погоджуючись із рішенням суду, подала апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду є неправомірним та необґрунтованим, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Подана апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи у суді першої інстанції головуючий не дав позивачу достатньої можливості пояснити причини неприйняття спадщини після смерті ОСОБА_5 При ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував поважності причин пропущення шестимісячного строку, а саме : смерть сина та тяжка хвороба та смерть доньки позивачки у цей період. Крім того, судом не надано оцінку тому факту, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 позивачем отримано лише у 2017 році на підставі рішення суду. Також позивач зазначає, що про існування заповіту вона дізналась лише в 2017 році. ОСОБА_3 також зазначила в апеляційній скарзі про те, що спадщина після смерті ОСОБА_5 була відкрита лише після 08.06.2017 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду інші учасники справи не подали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 8, 9 п. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2137-VIII від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції установлено і не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5.
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2.2907 га., яка знаходиться на території Бушинської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом, однак спадщину після смерті ОСОБА_5 протягом шести місяців з часу її відкриття не прийняла.
Також судом першої інстанції зазначено, що факт смерті ОСОБА_5 в органах ДРАЦС не реєструвався через відсутність медичної довідки про причину смерті.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 08.06.2017 року встановлено факт смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Бушинка Тиврівського району Вінницької області у віці ІНФОРМАЦІЯ_3
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що не є поважними зазначені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач дій, які б доводили її бажання прийняти спадщину до 2017 року не вчиняв, а тому посилання на відсутність довідки та свідоцтва про смерть є безпідставними. Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, яким є як факт смерті, так і оголошення особи померлою і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Апеляційний суд вважає доводи, про які вказує позивач, як у позові так і у апеляційній скарзі, про поважність причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, такими, що заслуговують на увагу.
Зокрема, колегія суддів вважає можливим віднести до поважних такі причини, як моральне потрясіння позивача пов'язане із смертю її дітей, оформлення опікунства над онуком, необізнаність про наявність заповіту, а також неможливості підтвердити факт смерті спадкодавця інакше ніж в судовому порядку, що відбулося за рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області лише 08.06.2017 року.
В сукупності вказані обставини, з огляду на завдання цивільного судочинства та виходячи з його основних засад визначених ст. 2 ЦПК України, дають можливість суду захистити права позивача у спосіб заявлений нею у позові.
Проте, районний суд не врахував основних засад та завдань цивільного судочинства, всупереч конституційному принципу верховенства права, безпідставно відмовив у позові.
Крім того, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до заяви підписаної сільським головою Бушинської сільської ради від 10.01.2018 року, відповідач визнає позов та просить розяглянути справу у їх відсутність (а.с.36).
Суд першої інстанції, в порушення вказаної вимоги процесуального закону, не постановив відповідної ухвали та не навів належних доводів, щодо суперечності закону визнання позову у даній справі та не вказав про осіб, чиї права, свободи чи інтереси порушує таке визнання.
З огляду на обставини справи, колегія суддів не вбачає порушення будь-чиїх прав, свобод чи інтересів визнанням позову у даній справі і вказане визнання не суперечить закону, а тому правових підстав відмовляти у позовів в суду першої інстанції не було і така відмова є також порушенням принципу пропорційності (ст.ст.2, 11 ЦПК України).
Таким чином, аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд прийшов до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позову.
Керуючись п. п. 8, 9 розділу ХІІІ Перехідних положень, ст. ст. 141, 367, 374-376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2018 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_3 до Бушинської сільської ради Тиврівського району про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 протягом трьох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев
Судді: Підпис О.С. Панасюк
Підпис Т. М. Шемета
Згідно з оригіналом
Головуючий А. Ю. Зайцев