Справа № 464/6888/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/1275/17 Доповідач: ОСОБА_2
03 квітня 2018 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14.11.2017р. щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12017140070003078 від 17.09.2017р.,
за участю: прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 14.11.2017р. ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України на 1 рік позбавлення волі.
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016р.» від 22.12.2016р. ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання.
За вироком суду, ОСОБА_7 17.09.2017р. близько 1 год., перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 та будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, розуміючи, що за її діями спостерігають очевидці, відкрито викрала телевізор марки «Orion», моделі «LED 3241», чорного кольору, діагоналлю 32 дюйми, вартістю 4500 грн., який належав потерпілому ОСОБА_9 , після чого покинула приміщення вказаної квартири з викраденим майном та зникла з місця вчинення злочину. У подальшому, викрадений телевізор продала невідомій особі, а виручені кошти витратила на власні потреби.
Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченої та правильність кваліфікації її дій, перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить даний вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. У решті вирок суду просить залишити без змін.
В обґрунтування покликається на те, що суд першої інстанції звільнивши ОСОБА_7 від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016р.» не дотримався вимог даного закону. Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016р.» дія зазначеного закону поширюється на осіб, які вчинили злочин до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності вказаним законом.
Закон України «Про амністію у 2016р.» набув чинності 07.09.2017р., а злочин ОСОБА_7 вчинила 17.09.2017р., тобто після набрання законом про амністію чинності. Отже, суд першої інстанції, звільнивши ОСОБА_7 від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016р.», застосував закон, який не підлягав застосуванню, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку суду.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив таку задоволити, обвинувачену ОСОБА_7 , яка просила залишити без змін вирок суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, за наведених у вироку обставинах, та правильність кваліфікації її дій є вірним та в апеляційному порядку не оскаржується.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що суд першої інстанції звільнивши ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016р.» застосував закон, який не підлягав застосуванню.
Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016р.» від 22.12.2016р. дія зазначеного закону поширюється на осіб, які вчинили злочин до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності вказаним законом.
Згідно ст. 18 даного закону, такий набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України «Про амністію у 2016р.» від 22.12.2016р. було опубліковано в «Голосі України» 06.09.2017р. Тобто, даний закон набрав чинності 07.09.2017р.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення 17.09.2017р., тобто після набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016р.» від 22.12.2016р.
Отже у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_7 не могло бути застосовано Закону України «Про амністію у 2016р.» від 22.12.2016р.
За таких обставин, колегія суддів визнає подану апеляційну скаргу обґрунтованою, а тому, з урахуванням до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, вважає, що вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14.11.2017р. щодо ОСОБА_7 слід скасувати у частині призначення покарання та ухвалити новий вирок.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 17.09.2017р. близько 1 год., перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 та будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, розуміючи, що за її діями спостерігають очевидці, відкрито викрала телевізор марки «Orion», моделі «LED 3241», чорного кольору, діагоналлю 32 дюйми, вартістю 4500 грн., який належав потерпілому ОСОБА_9 , після чого покинула приміщення вказаної квартири з викраденим майном та зникла з місця вчинення злочину. У подальшому, викрадений телевізор продала невідомій особі, а виручені кошти витратила на власні потреби.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу обвинуваченої, яка вину визнала, позитивно характеризується, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, наявність обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у межах санкції статті, за якою кваліфіковано її дії, що буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, однак із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, враховуючи тяжкість вчиненого нею злочину, конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу винної.
У решті вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 задоволити частково.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14.11.2017р. щодо ОСОБА_7 скасувати у частині призначення покарання.
Визнати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні процесуальні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вироку суду залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4