Справа № 442/7895/17 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/783/402/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.
Категорія:81
26 березня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та утримання вагітної жінки,-
в листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, в якому просить суд стягувати з останнього аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення повноліття, а також аліменти на її утримання під час вагітності у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 10 листопада 2017 року, а після народження дитини - до досягнення дитиною трирічного віку.
В обґрунтування позову покликався на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу в них народились діти: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Вони з відповідачем проживають окремо, оскільки відповідач відноситься до неї з неповагою, постійно її ображає, не дивлячись на вагітність. Їхня сім'я фактично розпалась. З часу залишення сім'ї відповідач припинив надавати будь-яку допомогу на її утримання, хоча має таку можливість, оскільки він є фізично здоровий та працездатний.
Оскільки вона вагітна, то це потребує значних додаткових матеріальних затрат на забезпечення належних умов для збереження здоров'я та народження здорової дитини.
Відповідач, натомість матеріальної допомоги на утримання дружини у добровільному порядку не надає, що ставить її у скрутне становище.
Діти проживають з нею та перебувають на повному її утриманні, відповідач ж в свою чергу не виконує покладений на нього обов'язок батька, матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надає. Діти кожного дня потребують якісного харчування, одягу, іграшок.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10 листопада 2017 року і до досягнення повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на її утримання під час вагітності у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 10 листопада 2017 року, а після народження дитини - до досягнення дитиною трирічного віку.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 640 грн. судового збору в дохід держави.
Дане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалив незаконне рішення. Так, судом не враховано того, що свідок, яка є сільським головою с. Ролів, пояснила що відповідач має свій торговий кіоск у селі, в якому позивач торгувала, це був їхній сімейний бізнес, який фіктивно оформлений на пенсіонера - родича чоловіка, для сплати менших податків. Також зазначає, що вона з відповідачем проживає окремо, оскільки відповідач відноситься до неї з неповагою, постійно її ображає не дивлячись на вагітність. Їхня сім'я фактично розпалася. З часу залишення сім'ї відповідач припинив надавати будь-яку допомогу на утримання під час вагітності, хоча має таку можливість, оскільки він є фізично здоровий та працездатний. Оскільки вона вагітна і потребує значних додаткових матеріальних витрат на забезпечення належних умов для збереження її здоров'я та народження здорової дитини. Відповідач, натомість, матеріальної допомоги на утримання дружини у добровільному порядку не надає, що ставить її у скрутне становище, а відтак просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 18.03.2004 «Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу».
Справа розглядається апеляційним судом Львівської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду, що випливає із сімейних правовідносин, а саме стягнення аліментів, відтак є підстави для розгляду апеляційним судом апеляційної скарги без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що стягнення допомоги на утримання дітей, які проживають разом з позивачем, а також стягнення допомоги на утримання позивача у зв'язку із вагітністю, відповідатиме, як інтересам сторін, так і принципам розумності та справедливості, а також, не буде надмірним тягарем для відповідача. Крім цього, суд зазначив, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б стверджували, те що він не має можливості надавати таку матеріальну допомогу.
Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає, що судом постановлено рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, судом враховано прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, взято до уваги, що позивач не працює, оскільки перебуває у стані вагітності.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Матеріалами справи та судом встановлено, що з 28 травня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с 3), разом не проживають, у шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 4).
Також матеріалами справи встановлено, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 перебувала на 17 тижні вагітності (довідка Дрогобицької районної лікарні №5 Довідка№75 від 28.11.2017 року ) (а.с. 17).
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Отже, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини надавати матеріальну допомогу дружині.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стан у(ст. 80 СК України).
Стягуючи аліменти на утримання дітей та вагітної дружини суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн., у твердій грошовій сумі на кожну дитину щомісячно та на утримання вагітної дружини 1500 грн. щомісячно, оскільки відповідач немає офіційних стабільних доходів.
Такий висновок суду відповідає статті 12 ЦПК України, в якій зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Посилання скаржника на те, що відповідач ОСОБА_3 є матеріально спроможним та багато заробляє є голослівними та необґрунтованими, а тому не можуть прийматися до уваги в силу ч.6 ст.81 ЦПК України, якою передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що позивач до досягнення дитиною сторін трирічного віку перебуватиме у відпустці по догляду за дитиною і не матиме самостійного доходу, колегія судів вважає, що суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, з якою проживають їхні спільні діти.
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував, що відповідач є особою працездатного віку, ІНФОРМАЦІЯ_6, спроможний платити аліменти, офіційно не працевлаштований, а відтак рішення є законним та справедливим.
Тому, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 274, 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текс постанови складено 26.03.2018 року.
Головуючий : О.М. Ванівський
Судді: Р.П. Цяцяк
ОСОБА_7