Справа № 463/5622/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/783/412/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.
Категорія:81
28 березня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Жукровській Х.І.,
за участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,
представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року про зміну заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, про визнання правочину недійсним та відшкодування завданої шкоди,-
в грудні 2016 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном про визнання правочину недійсним та відшкодування завданої шкоди.
Разом із поданою заявою було подано заяву про забезпечення позову(а.с.20-21).
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року заяву позивачів задоволено.
В забезпечення позовних вимог ОСОБА_7 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/5), ОСОБА_8 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/7), ОСОБА_4 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/9), ОСОБА_9 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/1), ОСОБА_5 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/4), до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/6), треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, визнання правочину недійсним та відшкодування завданої шкоди: заборонено відповідачу вчиняти певні дії, а саме: проводити будівельні та ремонтні роботи в квартирах за № 6, № 8 та № 10 в будинку №4 на вул. Тарнавського у м. Львові до ухвалення рішення у справі.
26 грудня 2017 року відповідачем ОСОБА_2 до суду подано письмове клопотання про зміну одного заходу забезпечення іншим (а.с. 24-25).
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27грудня 2017 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зміну заходу забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, про визнання правочину недійсним та відшкодування завданої шкодивідмовлено за безпідставністю.
Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертаючись із клопотанням до суду першої інстанції про заміну заходу забезпечення позову, вона мотивувала його тим, що вимоги позивачів стосуються лише квартир 8, 10 будинку № 4 по вул. Тарнавського у м. Львові, жодної вимоги у позові про квартиру 6 немає. Однак, ухвалою про забезпечення позову їй було заборонено вчиняти певні дії, а саме проводити будівельні та ремонтні роботи в квартирах № 6, 8, 10. Також, обґрунтовуючи своє клопотання, вона вказувала на те, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, котрі б порушували права позивачів, оскільки заборона проводити ремонтні роботи в квартирах, може в подальшому призвести до непоправних наслідків. Квартири обладнані системами електро-, водо-, газопостачанням. Дані системи слід обслуговувати, утримувати в належному технічному стані щоб не призводити до аварійних ситуацій. До клопотання було надано договори № 848-84, 848-85 про користування електричною енергією квартир № 10, 8 будинку № 4 по вул. Тарнавського у місті Львові, в яких було вказано на обов'язок споживача забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та побутових приладів; договір № 2 від 02.06.2005 року про переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудови в будинках власності територіальної громади м. Львова, де в п. 2.1.7. зазначено, що замовник зобов'язаний забезпечити, після введення в експлуатацію надбудови мансардних приміщень, експлуатаційний ремонт дахових конструкцій та покрівлі над площею реконструкції у термін 10 років(строк дії даного договору закінчується в 2019 році). Однак, при розгляді клопотання, суд першої інстанції не взяв до уваги вказаних доводів. Відтак вважає, що при вирішенні її клопотання суд першої інстанції поставився поверхнево, без дослідження будь-яких письмових документів, що містяться у даній справі. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції невірно встановлено та не підтверджено доказами по справі, що реконструкція квартир № 6, 8, 10 ще триває, оскільки ще в 2010 році всі перелічені квартири введені в експлуатацію після реконструкції та по даних квартирах є в наявності оформлені правовстановлюючі документи, і такі експлуатуються і їм присвоєні окремі номери. Твердження суду про те , що «спірна реконструкція здійснюється , зокрема на підставі проекту реконструкції кв.№6 з будівництвом квартир на 4 поверсі будинку та мансардному поверхах» є безпідставним і ніякого відношення до даного проекту, який був завершений в 2010р., не має. Крім цього, зазначає, що жодної реконструкції в квартирі № 10 не проводились. В 2016 році проводилось лише ремонтні роботи і тільки в квартирі №10, що підтверджується листами ЛКП-503 від 08.12.2016р. за №206 та Личаківської районної адміністрації від 21.12.2016р. №3305-1867 за результатами комісійного обстеження 23.11.2017 квартир; висновком №1777 судової будівельно-технічної експертизи, а також клопотанням позивачів про призначення судом проведення судової будівельно-технічної експертизи тільки в кв. №10 , а не в квартирах №6 та №8. Вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, сам її грубо порушує, оскільки не враховував доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, та невзяв до уваги відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що встановлений експертизою факт влаштування не несучої міжкімнатної перегородки з піноблоків і оформлення скління тераси з метало-пластикової конструкції в кв. №10 не порушує права позивачів і не може бути підставою для прийняття Ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 07.12.2016р. про забезпечення позову і тим більше не є підставою для відмови в задоволенні його клопотання про заміну заходу забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: проводити будівельні та ремонтні роботи в квартирах № 6, 8, 10 в будинку № 4 на вулиці Тарнавського у місті Львові до ухвалення рішення у справі, замінити на захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу проводити будівельні роботи, а саме: реконструкцію, надбудову, прибудову в квартирах № 8, 10 в будинку № 4 на вулиці Тарнавського у місті Львові до ухвалення рішення у справі.
В судове засідання позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та представники третіх осіб Державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області і Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради не з'явилася, хоча належним чином була повідомлені про час та місце розгляду справи, заяви про відкладення розгляду справи від них не поступило, поважності причин неявки в судове засідання ними не надано, а тому в силу вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача (апелянта) ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, про визнання правочину недійсним та відшкодування завданої шкоди (а.с.2-7).
Одночасно позивачами подано заяву про забезпечення позову, в якій останні просили застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: проводити будівельні та ремонтні роботи в квартирах за №6, №8 та №10 в будинку №4 по вул. Тарнавського у м. Львові, з посиланням на те, що не вжиття таких заходів може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року заяву позивачів задоволено.
В забезпечення позовних вимог ОСОБА_7 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/5), ОСОБА_8 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/7), ОСОБА_4 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/9), ОСОБА_9 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/1), ОСОБА_5 (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/4), до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 79017, м. Львів, вул. Тарнавського, 4/6), треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція у Львівській області, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, визнання правочину недійсним та відшкодування завданої шкоди: заборонено відповідачу вчиняти певні дії, а саме: проводити будівельні та ремонтні роботи в квартирах за № 6, № 8 та № 10 в будинку №4 на вул. Тарнавського у м. Львові до ухвалення рішення у справі.
26 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_2 подала клопотання про зміну одного заходу забезпечення позову іншим, в якому покликалася на те, що позивачі жодної вимоги щодо квартири №6 не заявляють, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б порушували права позивачів. Вважає, що квартира є джерелом підвищеної небезпеки, встановлені системи необхідно утримувати в належному стані, а тому просить змінити вжитті заходи забезпечення на заборону здійснювати ремонтні робити виключно квартир №8 та №10.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про зміну одного заходу забезпечення іншим, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову у виді заборони здійснювати будівельні та ремонтні роботи жодним чином не порушують права та обов'язки відповідача щодо утримання відповідних систем в належному стані, оскільки спір у справі не стосується експлуатації інженерного обладнання квартир.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При вирішенні питання про зміну заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року, суд першої інстанції врахував вимоги ст. 156 ЦПК, роз'яснення, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів, та дійшов правильного висновку про задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки обставини що зумовили застосування заходів забезпечення позову не відпали, розгляд справи по суті не завершено, що в свою чергу, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд першої інстанції у задоволенні клопотання про зміну одного заходу забезпечення позову іншим відмовив.
Відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, дійшов вірного висновку про безпідставність заявленого клопотання і правомірно відмовив в задоволенні такого.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.
Відповідно до приписів ч. 1 п.1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками розгляду скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2017 року про зміну заходів забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30.03.2018 року.
Головуючий : О.М. Ванівський
Судді: Р.П. Цяцяк
ОСОБА_10