Справа № 466/18/18 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Провадження № 33/783/199/18 Доповідач: Урдюк Т. М.
04 квітня 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 15 січня 2018 рокупро притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.122-4 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, та оштрафовано його на 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_2визнано винним у тому, що він 10 грудня 2017 року о 00 год. 10 хв. в м. Львові на АДРЕСА_2 керуючи транспортним засобом марки Ford Fusion, д.н.з.НОМЕР_1, будучи причетним до ДТП, не залишився на місці пригоди та не повідомив орган чи підрозділ поліції, чим порушив п. 2.10 (а,д) ПДР України.
Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 15 січня 2018 року відносно нього скасувати та провадження у цій справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що не розцінював подію 10 грудня 2017 року як дорожньо-транспортну пригоду, оскільки не виявив жодних пошкоджень на транспортних засобах після наїзду. Тому не міг вчиняти і не вчиняв дій, спрямованих на приховування факту такої пригоди або обставин її скоєння.
Заслухавши ОСОБА_2 на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суддя місцевого суду дотримався вказаних вимог закону, встановивши при цьому обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_2 в порушенні Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав свої апеляційні вимоги та заперечив факт вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Зазначив, що дійсно того дня 10 грудня 2017 року, під час руху заднім ходом бампером свого автомобіля НОМЕР_2, на АДРЕСА_2, торкнувся бампера автомобіля НОМЕР_3, що був припаркований без водія та пасажирів. Вийшовши із салону автомобіля та оглянувши обидва транспортні засоби в місцях контакту, він переконався у відсутності на них жодних пошкоджень, після чого поїхав, оскільки невідомий з вікна будинку почав йому погрожувати.
Диспозицією статті 122-4 КУпАП встановлена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з положеннями п.2.10 ПДР України, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний , зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди , повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Відповідно до п. 2.11. ПДР Україниякщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
З аналізу вказаних норм вбачається, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди та у разі відсутності другого водія, водій, який вчинив порушення Правил дорожнього руху, повинен вжити всіх можливих заходів для встановлення власника іншого транспортного засобу з метою встановлення обставин скоєного, зокрема в частині наявності заподіяння матеріальної шкоди, та викликати працівників поліції.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2017 року серії БР№008476 (а.с.1), 10 грудня 2017 року о 00 год. 10 хв. на АДРЕСА_2 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_4, будучи причетним до ДТП, не залишився на місці пригоди та не повідомив орган чи підрозділ поліції, чим порушив п. 2.10 (а,д) ПДР України.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2017 року серії БР№008475 (а.с.2), 10.12.2017 року о 00 год. 10 хв. на АДРЕСА_2 ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Ford»,д.н.з. НОМЕР_1, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_5, Автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.
За результатами розгляду вказаного протоколу суддею Шевченківського районного суду м. Львова прийнято постанову від 15 січня 2018 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю.
На схемі місця ДТП (а.с.3) зображено місце розташування транспортного засобу «Лексус», д.н.з. НОМЕР_6, після ДТП, який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав пошкодження заднього бампера.
Згідно з рапортом інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП у м.Львові ДПП ОСОБА_3 (а.с.4), прибувши на АДРЕСА_2 було виявлено транспортний засіб «Лексус» д.н.з. НОМЕР_6, який був припаркований біля будинку. Заявниця ОСОБА_4 повідомила, що 09.12.2017 року близько 22 год. припаркувала свій автомобіль біля будинку, 10.12.2017 року близько 00 год. 10 хв. почула сильний шум на вулиці, виглянувши у вікно, помітила як транспортний засіб «Форд», вишневого кольору, д.н.з. «ВК…», здійснив зіткнення в задню частину її транспортного засобу та з місця події втік. Зі слів заявниці, даний транспортний засіб неодноразово паркується за даною адресою.
Згідно з письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_4 (а.с.5), вона 09.12.2017 року припаркувала свій автомобіль «Лексус» біля будинку на АДРЕСА_2 о 22 год. О 00 год. 10 хв. почула сильний шум на вулиці, виглянувши у вікно, побачила як автомобіль «Форд», вишневого кольору, вдарив її автомобіль у задній бампер своїм заднім бампером. На заклик, що вона зараз вийде водій швидко сів у свій автомобіль і зник. Що встигла розгледіти, то перші букви номерного знаку - «ВК». Даний автомобіль паркується постійно біля її будинку.
Таким чином, матеріалами справи доводиться факт вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди 10 грудня 2017 року о 00 год. 10 хв. на АДРЕСА_2 а саме такий здійснив наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_5, а також те, що після наїзду ОСОБА_2 зупинив свій автомобіль, вийшовши з нього, оглянув обидва транспортні засоби, після чого поїхав з місця, про що не заперечив сам правопорушник.
На переконання апеляційного суду, в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, що стверджується вищенаведеними доказами, адже такий, усвідомлюючи те, що здійснив наїзд на інший транспортний засіб, про що свідчить його поведінка, не вжив заходів задля встановлення його власника та не дочекався останнього з метою оцінки обставин скоєного, не викликав працівників поліції, після чого покинув місце ДТП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому такі до задоволення не підлягають.
Щодо тверджень ОСОБА_2 про те, що після наїзду на автомобіль НОМЕР_5, він не виявив жодних пошкоджень, то такі не заслуговують на увагу, оскільки згідно з постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2018 року за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за наслідками якого транспортний засіб «Лексус» отримав технічні пошкодження. Вказана постанова набрала законної сили та ніким не оскаржена.
З огляду на вищенаведене, на переконання апеляційного суду, суддя першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суддя першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, урахував дані про особу порушника, ступінь його вини та майновий стан, та в межах санкції ст. 122-4 КУпАПпризначив таке, яке за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд,
постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 15 січня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Львівської області Т.М.Урдюк