Справа № 456/1991/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пак В.М.
Провадження № 22-ц/783/6974/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.
Категорія: 27
22 березня 2018 року м.Львів
Справа № 456/1991/15
Провадження № 22ц/783/6974/17
Колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Приколоти Т.І.,
суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,
секретар Іванова О.О.,
з участю позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянула апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м.Стрию 17 грудня 2015 року (суддя Пак В.М.)
у справі за позовом ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів за вкладом,-
встановила:
30 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», просив стягнути з відповідача 159 444, 77 грн. боргу згідно договорів банківського строкового вкладу, оскільки терміни депозитних договорів закінчилися, а кошти не було повернуто. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено договори про банківський строковий вклад, а саме: «Класік до 8-го Березня» № 325923/5725/3-14 від 21 березня 2014 року терміном на 3 місяці з датою повернення 21 червня 2014 року в іноземній валюті зі сплатою процентів. На виконання умов договору ним внесено на депозитний рахунок кошти в сумі 2 587 доларів США. 7 жовтня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір про банківський строковий вклад «Стандарт» № 300131/116491/6-14 (на 6 місяців) в іноземній валюті за ставкою 11,25 % річних. Банк прийняв на депозитний рахунок його кошти у сумі 675доларів CША на строк з 7 жовтня 2014 року по 7 квітня 2015 року (шість місяців) з датою повернення 7 квітня 2015 року. 15 грудня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» № 300131/147021/1-14 на 1 місяць в іноземній валюті. За цим договором банк прийняв на депозитний рахунок кошти в сумі 795 Євро на один місяць з датою повернення 15 січня 2015 року зі сплатою 10 % річних. 23 грудня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» № 300131/153023/1-14 на 1 місяць в іноземній валюті на суму 1 500 доларів США з датою повернення 23 січня 2015 року. ОСОБА_2 свої вимоги уточнив та просить стягнути з відповідача заборгованість за депозитними договорами в розмірі 4 394, 32 грн., оскільки відповідачем частину боргу вже повернуто.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року позов задоволено. Ухвалено стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 4 394, 32 грн. згідно договорів про банківський строковий вклад (депозит) «Класік до 8-го Березня» № 325923/5725/3-14 від 21 березня 2014 року, «Стандарт» № 300131/116491/6-14 від 7 жовтня 2014 року, «Класік» №300131/147021/1-14 від 15 грудня 2014 року, «Класік» №300131/153023/1-14 від 23 грудня 2014 року укладених між сторонами. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду оскаржує ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», посилаючись на його незаконність, необґрунтованість. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до вимог ст.ст. 3,4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції; ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.
На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що сторони уклали договори банківського строкового вкладу: «Класік до 8-го Березня» № 325923/5725/3-14 від 21 березня 2014 року терміном на 3 місяці з датою повернення коштів 21 червня 2014 року в іноземній валюті з вкладення позивачем коштів в сумі 2 587 доларів США зі сплатою процентів; «Стандарт» № 300131/116491/6-14 від 7 жовтня 2014 року на 6 місяців в іноземній валюті зі ставкою 11,25 % річних щодо вкладення коштів в розмірі 675доларів CША на строк з 7 жовтня 2014 року по 7 квітня 2015 року з датою повернення 7 квітня 2015 року; «Класік» № 300131/147021/1-14 від 15 грудня 2014 року на 1 місяць в іноземній валюті із вкладом в розмірі 795 Євро з датою повернення 15 січня 2015 року зі сплатою 10 % річних; «Класік» № 300131/153023/1-14 від 23 грудня 2014 року на 1 місяць в іноземній валюті на суму 1 500 доларів США з датою повернення 23 січня 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 відповідно до статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.
Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 171 від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Відповідно до цього рішення у банку запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня до 17 грудня 2015 року включно.
Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.
1 вересня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1703, згідно якого у цьому банку призначено Уповноважену особу Фонду (ОСОБА_4С.) з 5 вересня 2016 року та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені ст.ст. 37, 38, 47-52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному законом. Оголошення опубліковано 23 грудня 2015 року.
Статтею 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі статтею 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до вимог статті 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правові засади та порядок ліквідації банку визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі-Закон). Зазначений закон є спеціальним, він встановлює окремий порядок задоволення вимог кредиторів банку.
Відповідно до ч.5 ст.45 цього Закону, протягом 30 днів з дня опублікування оголошення кредитори мали право заявити про свої вимоги до банку.
Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку, виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються всі вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішень щодо банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Пунктом шостим статті 2 Закону передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1.2 5 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників, забороняється нарахування відсотків за зобов'язаннями банком перед вкладником та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону. Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 р.ІІІ Положення №14).
Враховуючи наведене, належить зробити висновок, що законом встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством.
Під час дії тимчасової адміністрації 25 листопада 2015 року позивачу повернуто 155 550,45 грн. З вимогами кредитора він не звертався, до реєстру кредиторів у встановленому порядку не включений. Відтак, з урахуванням положень пункту восьмого статті 49 Закону, вимоги позивача вважаються погашеними.
На підставі аналізу наявних в справі доказів, колегія суддів вважає, що позивачем не наведено передбачених законом підстав та доказів для задоволення його позову.
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував характер спірних правовідносин, не застосував до них норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам, та прийшов до неправильного висновку про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України таке судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»задовольнити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 4 394,32 грн. згідно договорів про банківський строковий вклад (депозит) «Класік до 8 Березня» № 325923/5725/3-14 від 21 березня 2014 року, «Стандарт» № 300131/116491/6-14 від 7 жовтня 2014 року, «Класік» № 300131/147021/1-14 від 15 грудня 2014 року, «Класік» № 300131/153023/1-14 від 23 грудня 2014 року, укладених між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_2
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 березня 2018 року.
Головуючий______________________Т.І.Приколота
Судді: ___________ Ю.Р.Мікуш _______________О.Ф.Павлишин