Справа №459/3144/17
Провадження № 1-кп/459/93/2018
04 квітня 2018 року Червоноградський міський суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
його представника ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Червонограді Львівської області кримінальне провадження за № 12016140040004008 від 22.11.2016 року про обвинувачення:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Соснівка Львівської області, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, працюючого лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії Червоноградської центральної міської лікарні, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Червонограда Львівської області, громадянку України, раніше не судиму, з вищою освітою, працюючу лікарем-анестезіологом дитячим у ТОВ «Фірма Медіком», одружену, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,
Обвинувачена ОСОБА_8 , будучи медичним працівником - лікарем анестезіологом дитячим Червоноградської центральної міської лікарні, перебуваючи у приміщенні відділення анестезіології та інтенсивної терапії Червоноградської центральної міської лікарні, що у м. Червонограді на вул. Івасюка, 2, під час надання медичної допомоги неповнолітньому хворому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проводячи його анестезіологічне забезпечення, у період часу з 10:15 год. по 10:50 год. 16.11.2016 р. неналежно виконувала свої професійні обов'язки внаслідок недбалого до них ставлення, а саме: після двох власних невдалих спроб інтубації не розглянула та не забезпечила альтернативних шляхів відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів (фібробронхоскопії, хірургічних методів відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів), при цьому у першій своїй спробі пошкодила ротову порожнину пацієнта, що потягло за собою кровотечу, після чого покликала на допомогу завідувача відділення ОСОБА_7 .
У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи медичним працівником - завідувачем відділення анестезіології та інтенсивної терапії Червоноградської центральної міської лікарні, перебуваючи у приміщенні цього відділення, надаючи медичну допомогу неповнолітньому хворому ОСОБА_9 у той же самий день у період часу з 10.35 год. до 10.50 год., неналежно виконував свої професійні обов'язки, внаслідок недбалого до них ставлення, провів навмання медичну маніпуляцію - інтубацію пацієнта, ввівши ендотрахеальну трубку в шлунково-кишковий тракт (стравохід), а не в дихальні шляхи (трахею) та проявивши злочинну недбалість, належним чином не пересвідчившись в правильності введення інтубаційної трубки та адекватності дихання пацієнта (відсутності екскурсії грудної клітки, вислуховування дихальних шумів), які він мав можливість та повинен був виявити протягом кількох перших секунд, запевнив всіх медичних працівників, присутніх в операційному залі, у правильності розташування інтубаційної трубки в трахеї пацієнта, та залишив приміщення операційного залу.
Обвинувачена ОСОБА_8 після проведеної інтубації неповнолітнього пацієнта ОСОБА_9 , проявила злочинну недбалість, оскільки не належно прослухала легені останнього, не пересвідчилася належним чином у правильному положенні інтубаційної трубки (відсутності екскурсії грудної клітки та вислуховування дихальних шумів), що вона мала можливість виявити протягом кількох перших секунд, не звернувши увагу на синюшність шкірних покривів, розпочала проведення анестезіологічного забезпечення операції, а після значного погіршення стану пацієнта, невірно встановила діагноз анестезіологічного профілю «постінтубаційний бронхоспазм», несвоєчасно провела відновлення прохідності дихальних шляхів, недотрималась алгоритму проведення реанімаційних заходів та алгоритму екстреної медичної допомоги для стабілізації стану хворого ОСОБА_9 , а лише повторно викликала на допомогу завідувача ВАІТ Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_7 , який прийшов в операційну через 2-3 хвилини після цього.
Такі дії обвинувачених спричинили тяжкі наслідки неповнолітньому пацієнту ОСОБА_9 , а саме: зупинки серцевої діяльності 16.11.2016 р. о 10:40 год., яку відновлено о 10:42 год., та о 10:50 год., яку відновлено о 10:57 год. внаслідок повторної інтубації, та в кінцевому результаті призвело до розвитку гіпоксії важкого ступеню, мозкової коми та прогресуючої поліорганної та дихальної недостатності, що в подальшому спричинило смерть пацієнта о 12:10 год. 22.11.2016 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії комунального закладу «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ», що знаходиться в м. Львові, по вул. Лисенка, 31, куди він був доставлений бригадою швидкої медичної допомоги о 17:50 год. 18.11.2016 р.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 вину у пред'явлено їй обвинуваченні не визнала. Вказала, що з 2000 р. працювала у ЧЦМЛ. Відносно подій, що мали місце 16.11.2016 р., зазначила, що зранку готувала неповнолітнього ОСОБА_9 до хірургічної операції, важка інтубація не передбачалася. У ході підготовки провела дві спроби планової інтубації пацієнта - першого разу клинок виявився закоротким і при його зміні вона легко подряпала ротоглотку дитини, проте крові було мало і це не створювало загрози життю. При другій спробі інтубації довшим клинком не побачила гортань хворого, що свідчило про третю ступінь складності цієї маніпуляції, тому роздихала пацієнта та покликала на допомогу заввідділення ОСОБА_7 . Останній прийшов відразу та з першої спроби заінтубував пацієнта. Після прослуховування легень дитина не почула дихання, про що повідомила ОСОБА_7 . Останній сам прослухав пацієнта та запевнив її, що трубка поставлена правильно, і залишив зал. Пояснила, що повторно не перевіряла правильність постановки трубки, бо не могла подумати, що ОСОБА_7 поставив її неправильно. Згодом через короткий проміжок часу апарат подав звуковий сигнал, який вона розцінила як проблему в останньому, тому провели заміну апарату і кисневих шлангів. У той же час помітила, що у дитини почали синіти губи, з'явився опір мішка, тому попросила покликати на допомогу ОСОБА_7 , а сама перевірила трубку, не виявивши проблем з нею. По прибуттю ОСОБА_7 останній сказав, що у пацієнта бронхоспазм та почав його продихувати мішком, який вона перед цим приєднала. У той час у дитини почалася гіпоксія. Наголосила, що у присутності ОСОБА_7 виконувала його вказівки та покладалася на його слова, оскільки останній був старший за посадою та за досвідом роботи. Зазначила, що її помилка полягала у тому, що вона покликала на допомогу завідуючого ОСОБА_7 , а не вивела пацієнта з наркозу, про що шкодує. Окремо зазначила, що в лікарні були відсутні належні матеріально-технічні умови, зокрема, відсутній дитячий апарат штучної вентиляції легень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину. Пояснив, що вранці 16.11.2016 р. перебував на роботі. Близько 10:30 год. його покликала медсестра ОСОБА_10 на допомогу лікарю ОСОБА_8 . На виклик терміново прибув в операційну, де побачив ОСОБА_8 , яка проводила маскою дихання пацієнта та повідомила про дві попередньо невдалі спроби інтубації останнього клинком за № 3 та № 4. Взявши четвертий номер клинка для інтубації, побачив слиз і кров у гортані дитини, а також надгортанник. Наосліп шукав трахею, голосової щілини не бачив, бо у дитини була довга шия і світло ларингоскопа було слабке. Зазначив, що такі обставини свідчили про важку інтубацію. З першого разу заінтубував пацієнта. Прослухавши, чув його жорстке дихання, яке розцінив як наслідок попадання крові й слизу у легені. В області епігастрії шумів чи булькотіння не було чути. ОСОБА_8 переслухала дитину і сказала, що вона нічого не чує. Оскільки остання була стривожена, подумав, що вона саме із-за цього нічого не почула. При повторній перевірці ознак неправильної постановки трубки не вияв, тому був переконаний у правильності інтубації та дав дозвіл на подальші дії, а сам залишив операційний зал. Проте через 2-3 хвилини його знову закликали на допомогу ОСОБА_8 . Повернувшись у зал за кілька секунд, побачив проведення штучної вентиляції легень пацієнта на іншому апараті та сильний опір при продихуванні останнього. Тоді ж наступила зупинка серця дитини, у зв'язку з чим вони перейшли до реанімаційних процедур. Вважали, що причиною цього став бронхоспазм. Через 2 хвилини серцебиття було відновлене. У той час розташування трубки не змінювали, продихати пацієнта не могли. Через 8 хвилин сталася друга зупинка серця, яка тривала 7 хв. Із-за препаратів, введених ОСОБА_8 , пацієнт не міг вийти з наркозу, тому вони мали підтримувати йому штучне дихання. Згодом, вийнявши трубку, провів переінтубацію хворого ОСОБА_9 , що була успішною, після цього стан дитини почав стабілізуватися. Протягом двох днів пацієнт перебував у їх лікарні, а у подальшому транспортований до м. Львова, де незабаром помер. Пояснив також, що за час слідства й суду зрозумів свою вину у цій трагедії. Вважає, свої дії професійною помилкою, готовий до відшкодування шкоди за лікарню, у випадку пред'явлення потерпілим позову до останньої. У вчиненому щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого.
Потерпілий під час допиту у судовому засідання пояснив, що померлий неповнолітній пацієнт ОСОБА_9 був його сином. В ніч на 16.11.2016 р. дитина була госпіталізована з болями в животі до ЧЦМЛ, де був виставлений діагноз «гострий апендицит». Вранці сина забрали на операцію. Очікуючи у лікарні, через деякий час почув і помітив пожвавлений рух в операційній, де перебував син. Згодом дитину перевели у реанімацію, а на третій день відвезли у львівський «ОХМАТДИТ», де ІНФОРМАЦІЯ_4 останній помер. З обома обвинуваченими не примирився. Зазначив, що останні не вживали дій, спрямованих на відшкодування завданої шкоди, формально відносяться до смерті дитини. Просив ухвалити обвинувальний вирок.
Вина обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні підтверджується наступними перевіреними та оціненими судом доказами.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що працює фельдшером у м. Червонограді у екстреній медичній допомозі. Підтвердила, що разом з медсестрою ОСОБА_12 і водієм швидкої допомоги 15.11.2016 р. виїжджала на виклик на АДРЕСА_5 , у цьому ж місті. По приїзду симптоми і скарги дитини свідчили по гострий апендицит. Оскільки їй повідомили, що перед цим хворий пив препарат «кетанов», то ніяких йому медикаментів не давала, бо могла зіпсувати картину симптомів. У супроводі батька хворого доставили у Червоноградську ЦМЛ. Черговим хірургом був лікар ОСОБА_13 . На всі це пішло близько 40-ка хвилин часу. По закінченню виклику повернулася на станцію.
Згідно показів свідка ОСОБА_12 , остання працює молодшою медсестрою у екстреній медичній допомозі у м. Червонограді та разом з фельдшером ОСОБА_11 і водієм, після 21:00 год. 15.11.2016 р. виїжджала на виклик щодо болів у дитини. По прибуттю на місце пацієнт скаржився на болі у животі. Фельдшер діагностувала апендицит. Після цього дитина у супроводі батька була доставлена у Червоноградську ЦМЛ.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що працює на посаді лікаря-хірурга у Червоноградській ЦМЛ. З 15-го на 16-те листопада 2016 р. мав нічне чергування, посеред якого його викликали у приймальний покій, оскільки була доставлена дитина з підозрою на апендицит. Цим хворим був неповнолітній ОСОБА_9 . Аналізи та симптоми підтверджували діагноз лікарів швидкої допомоги, тому вирішив пацієнта госпіталізувати вночі, поспостерігаючи за перебігом його стану до ранку. Вранці близько 08:00 год. вирішив оперувати хворого, про що повідомив батька дитини та обвинувачену ОСОБА_8 , ситуація не була екстреною. Десь через 2 год. дитина попала в операційний зал, де ОСОБА_8 та медсестра ОСОБА_15 проводила анестезіологічне забезпечення, а він зі своїми колегами очікували дозволу на операцію. Дитина була під дією наркозу, лежала без свідомості. З двох спроб ОСОБА_8 не змогла її заінтубувати, поранивши при цьому ротову порожнину пацієнта, тому проводила санацію. У зв'язку з цим санітарка покликала зав. відділення ОСОБА_7 , який негайно прибув на виклик та з першої спроби заінтубував пацієнта. Після цього останній послухав легені хворого та сказав, що трубка поставлена правильно. Помітивши збільшення живота пацієнта, попросив обвинувачених ще раз перевірити правильність інктбації, на що ті погодилися. Після перевірки ОСОБА_8 сказала, що нічого не чує, а ОСОБА_7 - що все зроблено добре та залишив їх. Однак після цього апарат не міг продихати дитину. ОСОБА_8 сприйняла це як поломку техніки та почали продихувати дитину маскою. У той час пацієнт візуально почав сіріти, зменшувалися серцеві скорочення. Оскільки ситуація почали виходити з під контролю, повторно покликали ОСОБА_7 . Як тільки той прийшов, у пацієнта настала зупинка серця, тому розпочалися реанімаційні заходи. На той момент всі вважали, що трубка у легенях пацієнта. За пару хвилини серцебиття було відновлено, однак за короткий проміжок часу серце повторно зупинилося. Для проведення реанімаційних заходів його попросили залишити операційний зал. Згодом дитину перевели у реанімацію та викликали фахівців зі Львова. Пізніше ОСОБА_7 сказав, що інтубацію провів «у сліпу», не бачивши трахею пацієнта. Підтвердив, що операція потерпілому не проводилась.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_15 , остання працює на посаді медсестри анестезиста ВАІТ Червоноградської ЦМЛ. Вранці 16.11.2016 р. допомагала ОСОБА_8 проводити анестезіологічне забезпечення хворого ОСОБА_9 перед операцію по апендициту. Перша спроби інтубації у ОСОБА_8 була невдалою. При цьому пацієнту була пошкоджена ротова порожнина, тому побігла по відсмоктувач та принесла в операційну. Друга спроба інтубації довшим клинком теж була безуспішною, ОСОБА_8 сказала, що нічого не бачить і послала за ОСОБА_7 . Останнього покликала операційна санітарка. ОСОБА_7 терміново прийшов та з першої спроби заінтубував хворого ОСОБА_9 . Обоє обвинувачених переслухали дитину, на що ОСОБА_8 сказала, що не чує дихання, а ОСОБА_7 запевнив, що трубка поставлена правильно та залишив зал. Після цього стан дитини почав погіршуватися, візуально шкіра почала сіріти, апарат чинив опір диханню. У зв'язку з цим перевірили прохідність трубки, вважали, що у дитини бронхоспазм, та повторно покликали ОСОБА_7 . По його прибуттю, о 10:40 год. у пацієнта зупинилося серцебиття. Підтвердила, що у період реанімаційних заходів серцебиття вдалося відновити о 10:42 год., проте невдовзі воно зупинилося знову. У процесі цих заходів близько 10:55 год. ОСОБА_7 провів переінтубацію пацієнта і після повторного відновлення роботи серця о 11:00 год. стан хворого став стабілізуватися.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що працює молодшою медсестрою операційного блоку у Червоноградській ЦМЛ. Вранці 16.11.2016 р. була на роботі і, проходячи повз одну з операційних, почула там жвавий рух і шум, з яких зрозуміла, що терміново потрібний відсмоктувач. Тому швидко знайшла і принесли останній у операційну, де ОСОБА_8 проводила санацію ротової порожнини пацієнта, що лежав без свідомості. У її присутності ОСОБА_8 не змогла провести інтубацію дитини, колір шкіри останнього почав змінюватися на синюшній, тому по своїй ініціативі пішла кликати ОСОБА_7 на допомогу. Як тільки останній прийшов в операційну, то провівши серветками санацію пацієнта, які при цьому мали сліди крові, з першого разу провів інтубацію дитини, сказавши, що трубка стоїть правильно. Підтвердила, що після залишення ОСОБА_7 залу, стан дитини погіршився, про що свідчили сигнали апарату. Розплакавшись, залишила операційну. За кілька хвилин ОСОБА_7 повторно запросили на допомогу ОСОБА_8 ..
Згідно показів свідка ОСОБА_17 , останній працює хірургом у Червоноградській ЦМЛ, і близько 18:00 год. 16.11.2016 р. був викликаний лікарем ОСОБА_14 у реанімаційне відділення для встановлення у пацієнта ознак шлунково-кишкової кровотечі. Оглядав неповнолітнього ОСОБА_9 , він лежав без свідомості. У ході огляду кровотечі виявлено не було, у стравоході було незначне підтікання крові з ротової порожнини. У шлунку була присутня несвіжа кров.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що працює операційною медсестрою у бригаді з хірургами. Вранці 16.11.2016 р. разом з хірургом ОСОБА_14 та санітаркой ОСОБА_19 чекали в операційній допоки пройде анестезіологічне забезпечення пацієнта ОСОБА_9 , очікували дозволу на операцію на апендициті. З двох спроб ОСОБА_8 не змогла заінтубувати дитину, очищала серветками ротову порожнину пацієнта, на останніх були сліди крові. На пальцях останнього проявлялася синюшність. ОСОБА_16 , яка випадково проходили мимо, зорієнтувавшись у ситуації по своїй ініціативі принесла відсмоктувач. ОСОБА_8 була схвильована, у неї тряслися руки. У той момент ОСОБА_16 побігла кликати ОСОБА_7 на допомогу. Останній прийшов відразу ж та з першого разу провів інтубацію, при цьому заспокоював ОСОБА_8 , яка перебувала у стривоженому стані. Згодом як почалися реанімаційні заходи, залишила зал, зрозумівши, що операції не буде.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що працює молодшою медсестрою операційного відділення у Червоноградській ЦМЛ. Вранці 16.11.2016 р. готувалися до операції по апендициту неповнолітнього ОСОБА_9 , заспокоювала останнього, зафіксувала на столі та допомагала хірургу і медсестрі. У той час ОСОБА_8 з ОСОБА_15 готували пацієнта до операції, у ході чого обвинувачена не змогла його заінтубувати з двох спроб, проводила санацію, відсмоктувач був зі слідами крові. На виклик негайно прийшов ОСОБА_7 , який прийшов миттєво заінтубував дитину, прослухав його та залишив зал. ОСОБА_8 сказала вводити медикаменти. Після цього у пацієнта почали синіти пальці, почав здуватися його живіт, тому вдруге покликали ОСОБА_7 .. Згодом приносили дефібрилятор, проводилися реанімаційні заходи.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_20 , останній працює реаніматологом у Червоноградській ЦМЛ. 16.11.2016 р. зі слів медсестер зрозумів, що щось сталося в одній з операційних. Прийшов туди у момент реанімаційних заходів, хворий лежав на операційному столі, був у клінічній смерті. Почав допомагати обвинуваченим, робив дефібриляцію. Пацієнт мав блідий вигляд, синюшні губи й нігті. Невдовзі серце пацієнта вдалося запустити. При другій зупинці серця присутнім не був.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що працює завідуючим кардіологічного відділення Червоноградської ЦМЛ. Близько 10:00 год. 16.11.2016 р. отримав виклик від ОСОБА_7 щодо консультації по ОСОБА_9 , оскільки була зупинка серця. Прийшов в операційну, зустрів там обвинувачених та лікаря ОСОБА_14 . З вигляду пацієнта зрозумів, що останній є неповнолітнім, на що висловив заперечення з приводу його виклику, оскільки працює з дорослими. Кардіограма дитини свідчила про попередні реанімаційні заходи, істотних змін у роботі серця пацієнта не було.
Свідок ОСОБА_22 суду надав покази про те, що працює завідуючим хірургічного відділення у Червоноградській ЦМЛ. Близько 18:30 год. 16.11.2016 р. був викликаний у приймальний покій для консультації по пацієнту ОСОБА_9 , де були присутні лікарі, у тому числі з м. Львова. Пацієнт був у важкому стані, без свідомості. На час його огляду кровотечі в ротовій порожнині не було, на язичку була незначна рана та ознаки свіжої крові. Таке пошкодження могло бути спричинене ларингоскопом. Зазначив, що найменше поранення у ротовій порожнині здатне викликати масивну кровотечу. Візуально зовнішніх анатомічних особливостей горла у дитини не було. Досвіду виклику для консультацій на важку інбутацію не має.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що працює пульмонологом Червоноградської ЦМЛ. 16.11.2016 р. у складі консиліуму лікарів оглядала пацієнта ОСОБА_9 . Стан дитини був важкий. Вирішили, що причиною був бронхоспазм. Зі слів матері та медичних документів пацієнт проблем з легенями ніколи не мав, був активним, займався спортом.
Згідно показів свідка ОСОБА_24 останній працює анестезіологом у Червоноградській ЦМЛ. 16.11.2016 р. був на чергуванні, ОСОБА_9 був у медикаментозному і тяжкому стані, проводилася штучна підтримка життєдіяльності.
Згідно показів свідка ОСОБА_25 , останній працює дитячим анестезіологом у КЗ ЛОР «ОХМАТДИТ» у м. Львові. 18.11.2016 р. перебував на чергуванні, близько 18:00 год. до них поступив пацієнт ОСОБА_9 з Червоноградської ЦМЛ у вкрай важкому стані, без свідомості.
Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що працює анестезіологом у львівському «ОХМАТДИТ», куди ввечері 18.11.2016 р. був доставлений хворий ОСОБА_9 з Червоноградської ЦМЛ. 20.11.2016 р. проводила його огляд, стан дитини був критичний через постреанімаційну хворобу, поліорганну недостатність. Пацієнт перебував у глибокій комі. Незважаючи на лікування, його стан погіршувався. ІНФОРМАЦІЯ_4 о 11:30 год. настала зупинка серця, о 12:10 год. констатували смерть.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_27 , остання працює анестезіологом у львівському «ОХМАТДИТ», 16.11.2016 р. близько 15:00 год. виїжджала у Червоноградську ЦМЛ по виклику щодо хворого ОСОБА_9 . Його стан був тяжкий і не сприяв транспортуванню через загрозу життю. Були ознаки внутрішньої кровотечі, тому викликали на огляд отоларинголога, який не підтвердив попередню кровоточу в ротовій порожнині. 18.11.2016 р. повторно виїжджала на виклик по цьому пацієнту, його стан залишався тяжким. За згодою батьків, яких проінформували про ризик смерті під час транспортування, ввечері того ж дня дитину доставили у львівський «ОХМАТДИТ».
Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що працює завідуючим відділення анестезіології у львівському «ОХМАТДИТ, 18.11.2016 р. до них був доставлений у тяжкому стані ОСОБА_9 . Про випадок цього пацієнта знав від колег за кілька днів до цього. Бронхоспазм був малоймовірний у його ситуації. Стан пацієнта свідчив про смерть мозку. Зазначив, що шия дитини не мала анатомічних особливостей.
Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що працює анестезіологом у львівському «ОХМАТДИТ», 17.11.2016 р. приїжджала у Червоноградську ЦМЛ на виклик по пацієнту ОСОБА_9 .. Стан останнього був тяжкий, вжитими заходами усунули ризик моментальної смерті. Транспортування пацієнта виключалося.
Експерт ОСОБА_30 у судовому засіданні пояснив, що відповідальність за правильну інтубацію несе особа, яка її проводила, а також той, хто надалі проводить анестезіологію. Бронхоспазм виключався, оскільки дитина була під дією релаксантів. У правильності інтубації можна пересвідчитися за допомогою капнографа, якого у районних лікарнях немає, або відразу на основі наявності/відсутності екскурсії грудної клітки, шумів у легенях, роздуванню живота, рівню кисню у крові і синюшності шкіри. На це потрібно від 15 секунд до двох хвилин. У випадку ОСОБА_8 остання мала час і зобов'язана була провести екстубацію та забезпечити вентиляцію легень. Пробудження дитини було малоймовірне з огляду на введенні препарати. Підтримав свої висновки, що викладені у експертних висновках № 65 та № 147.
Згідно картки виклику швидкої допомоги № НОМЕР_1 , карти виїзду швидкої медичної допомоги № НОМЕР_1 , 16.11.2016 р. о 00:36 год. неповнолітній ОСОБА_9 у супроводі батька був доставлений каретою швидкої допомоги у ІНФОРМАЦІЯ_5 з сильними болями у животі та діагнозом «гострий апендицит». (Т. 2, а.с. 1, 2)
Відповідно до картки виклику швидкої допомоги № 1, згоди ОСОБА_31 на транспортування дитини та карти виїзду швидкої медичної допомоги № 1, 18.11.2016 р. хворий ОСОБА_9 був перевезений з Червоноградської ЦМЛ у львівську лікарню «ОХМАТДИТ», куди прийнятий о 18:00 год. (Т. 2, а.с. 3-5)
Як видно з висновку за результати клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_9 , що ухвалений КЕК Департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА; експертного висновку від 22.12.2016 р., висновків експертів № 970/2016 від 15.12.2016 р., № 2996-2997-2998/2016 від 09.12.2016 р., смерть пацієнта ОСОБА_9 настала від ускладнень, що виникли під час невдалого проведення інтубації трахеї у вигляді введення ендотрахеальної трубки в просвіт стравоходу, а не в дихальні шляхи, рефлекторно ларинго- та бронхоспазму, що супроводжувалось епізодами клінічної смерті, які призвели до виникнення постреанімаційної енцефалопатії. Безпосередньою причиною смерті дитини є мозкова кома та прогресуюча дихальна недостатність. Даний випадок смерті визнано попереджувальним та зазначено, що: 1) надання медичної допомоги у Червоноградській ЦМЛ не відповідає уніфікованому клінічному протоколу, затвердженому наказом МОЗ України № 430 від 03.07.2006 р.; 2) розроблені клінічні протоколи за профілем надання медичної допомоги не погоджені в департаменті охорони здоров'я; 3) має місце розбіжність клінічного діагнозу та висновку експерта ЛОБСМЕ; 4) ведення медичної документації не відповідає вимогам наказу МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р.; 5) медична допомога ОСОБА_9 у КЗ ЛОР «Охматдит» надана у повному обсязі, відповідно до затверджених локальних клінічних протоколів. (Т. 2, а.с. 6-9, 10-13, 14-20, 21-26)
Згідно підсумкової частини висновку експерта (комісійної судово-медичної експертизи) № 65 від 17.05.2017 р., кваліфікація обвинуваченої ОСОБА_8 була достатня для виконання інтубації пацієнту ОСОБА_9 (п. 23); після першої невдалої спроби інтубації вона могла виконати не більше двох спроб (п. 24); застосовані медичні препарати пацієнту ОСОБА_9 під час наркозу не мали негативного впливу на його організм та не викликали негативних реакцій організму, що могло проявитися у погіршенні стану здоров'я, зупинці серця (п. 28); ушкодження слизової оболонки рото глотки при спробі інтубації, проведеної ОСОБА_8 , ускладнило подальше інкубування пацієнта. Дії останньої при першій невдалій спробі інтубації трахеї мали бути наступними: змінити розмір клинка та інтубаційної трубки, викликати на допомогу другого лікаря-анестезіолога та для консультації ЛОР-лікаря (п. 31); об'єктивним методом визначення розташування інтубаційної трубки є капнографія, однак значна частина медичних стаціонарів не оснащена капнографами. (п. 34); кваліфікація обвинуваченого ОСОБА_7 для проведення інтубації ОСОБА_9 була достатньою (п. 35); причиною настання зупинки серцевої діяльності пацієнта ОСОБА_9 під час проведення анестезіологічного забезпечення була невдала спроба інтубації, що призвела до гіпоксії та розвитку легеново-серцевої недостатності (п. 36); відповідальність за анестезіологічне забезпечення дитини та належну якість проведення інтубації його трахеї несли обоє обвинувачених (п. 37, 38); після інтубації трахеї обидва лікарі мали впевнитися у правильності цієї маніпуляції. Дії ОСОБА_8 у той період були неправильними, оскільки повинна була уважно прослухати легені пацієнта для того, щоби особисто переконатися у наявності дихальних шумів, а у випадку їх відсутності - повинна була переінтубувати хворого, чого не було нею зроблено (п. 39); дії ОСОБА_7 , який після інтубації залишив операційну, були неправильними, оскільки останній повинен був впевнитися у правильності її виконання та знаходитися там до того часу, поки остаточно не переконався у правильності маніпуляції та адекватності дихання (п. 40); після операційного бронхоспазму у пацієнта на операційному столі не було (п. 41); професійною помилкою, що стала причиною смерті пацієнта ОСОБА_9 , була невдала інтубація трахеї, проведена ОСОБА_7 . Натомість ОСОБА_8 повинна була переконатися у правильності цієї інтубації, переінтубувати хворого, чого вона не зробила (п. 53). Безпосередньою причиною смерті дитини була мозкова кома внаслідок тривалої гіпоксії, що була зумовлена невдалою інтубацією трахеї (п. 54, 55). (Т. 2, а.с. 27-59).
Відповідно до підсумкової частини висновку експерта (додаткової комісійної судово-медичної експертизи) № 147 від 11.08.2017 р., в Україні виконання інтубації трахеї регламентується наказом МОЗ України № 430 від 03.07.2006 р. «Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», згідно якого у випадку тяжкої інтубації трахеї може бути виконано не більше 3-5 повторних спроб досвідченими фахівцями. У даному протоколі не зазначається, що лікар, який виконав невдалу першу спробу, не може здійснити наступної. ОСОБА_8 мала вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Дитяча анестезіологія» і могла виконувати наступні спроби інтубації трахеї у випадку відсутності в операційній більш досвідченого фахівця (п. 1); у випадку спільного перебування в операційній і невдалих попередніх спробах інтубації трахеї ОСОБА_8 , головну відповідальність за дану маніпуляцію несе завідуючий відділенням ОСОБА_7 (п. 4); лікар-анестезіолог дитячий ОСОБА_8 згідно професійної етики повинна виконувати настанови завідуючого відділенням, що стосуються лікувально-діагностичного процесу в умовах Червоноградської ЦМЛ (п. 5); перевірка положення інтубаційної трубки є обов'язковою умовою проведення інтубації трахеї. Пріоритетність прийняття рішення була за завідуючим відділенням ОСОБА_7 (п. 6); у випадку неправильного положення інтубаційної трубки такі ознаки як відсутність екскурсії грудної клітки і незадовільну аускультативну картину можна виявити протягом перших секунд. Синішність шкірних покривів, зниження SpO2, порушення гемодинаміки зазвичай проявляються після 1-ї хвилини. Наявність капнографії дозволяє протягом перших секунд виявити неправильність положення ендотрахеальної трубки. Такі ознаки як відсутність екскурсії грудної клітки, синюшність шкірних покривів спостерігаються візуально (п. 8); лікар ОСОБА_8 могла самостійно провести переінтубацію трахеї незважаючи на попередні невдалі 2-і спроби, якщо в операційній на той момент не було більш досвідченого анестезіолога (п. 10); ОСОБА_8 несла безпосередню відповідальність за анестезіологічне забезпечення. Однак на період присутності в операційній завідуючого відділенням ОСОБА_7 контроль за якістю надання медичної допомоги і усунення можливих недоліків у роботі ОСОБА_8 мав забезпечувати ОСОБА_7 (п. 11). (Т. 2, а.с. 60-79).
Згідно підсумкової частини висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_9 у ІНФОРМАЦІЯ_5 , ухваленого Клініко-експертною комісією Міністерства охорони здоров'я України 28.07.2017 р., надання медичної допомоги ОСОБА_9 у даній лікарні не відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги. Виявлені недоліки (відхилення): неадекватна діагностика: відсутність ранньої діагностики паталогічного стану, в тому числі анестезіологічного та хірургічного профілю, невірно встановлений діагноз, як анестезіологічного, так і хірургічного профілю, неправильне тлумачення даних клінічних і лабораторних досліджень лікарем-хірургом та лікарем-анестезіологом; неадекватна терапія: невірно обрана тактика лікування, помилка у встановленні діагнозу гострого апендициту призвела до помилкової необхідності проведення наркозу, несвоєчасне проведення відновлення прохідності дихальних шляхів, недотримання алгоритму проведення реанімаційних заходів, недотримання алгоритму екстреної (невідкладної) медичної допомоги (недотримання локального клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим з складною інтубацією трахеї), хірург не обґрунтував діагноз в історії хвороби, необґрунтована тактика лікування хірургом, не встановлені покази до хірургічного лікування; не затверджені локальні протоколи за спеціальністю «Анестезіологія» (Т. 2, а.с. 80-83, 91-94).
Як вбачається з експертного висновку від 27.07.2017 р., передопераційний огляд анестезіологом проведений вчасно, однак він не містить анестезіологічного висновку (ступені ризику запланового наркозу, план запланованої анестезії, ступеню операбельності пацієнта та необхідності (або ні) передопераційної підготовки) (п. 1); при виникненні складнощів при інтубації трахеї ОСОБА_8 не виконала Локальний клінічний протокол надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї, виконавши лише один його пункт: закликала на допомогу ОСОБА_7 , анестезіолога вищої категорії. У той час у протоколі чітко вказано, що при виникненні труднощів при інтубації трахеї, анестезіолог зобов'язаний негайно розглянути альтернативні шляхи відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів (п. 4); після чергової ларингоскопії та спроби інтубації трахеї з'являються нові дані у стані хворого (зниження сатурації, відсутність аспірату із трубки, значний опір дихального мішка, наростання гіпоксії та два епізоди асистолії), які лікарем анестезіологом були оцінені невірно і призвели до неправильного висновку «постінтубаційний бронхоспазм» та помилковим діям. Вищеперераховані клінічні ознаки виникли після інтубації трахеї «з першої спроби» лікаря ОСОБА_7 , свідчить про неправильне положення інтубаційної трубки. Таким чином, існуючі клінічні ознаки, обумовлені неправильним положення інтубаційної трубки, лікарем анестезіологом були інтерпретовані невірно (п. 5); неправильні дії анестезіолога послугували основною причиною гіпоксії, асистолії та незворотного ураження головного мозку. Подальша терапія не відіграє жодного значення у підсумку. Фактично дитина померла на етапі ЧЦМЛ (п. 6). У заключенні даного висновку зазначено, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 є набряк головного мозку із формуванням децебрації. Причиною його ураження є гіпоксія. Остання зумовлена ускладненнями під час інтубації трахеї та неправильними діями анестезіолога. Таким чином, між помилковими діями лікаря анестезіолога ОСОБА_8 та смертю дитини ОСОБА_9 існує причино-наслідковий зв'язок (Т. 2, а.с. 83-90).
Як видно із розділу 6 Статуту Червоноградської ЦМЛ, що затверджений рішенням Червоноградської міської ради Львівської області № 89 від 03.03.2016 р., а також Положення про відділення анестезіології та інтенсивної терапії Червоноградської ЦМЛ, що затверджене 04.01.2016 р. головним лікарем ОСОБА_32 (Т. 2, а.с. 95-106, 107-108), дане відділення є структурним підрозділом Червоноградської ЦМЛ.
Згідно Положення про відділення анестезіології та інтенсивної терапії Червоноградської ЦМЛ, що затверджене 07.02.2017 р. головним лікарем ОСОБА_32 , правовий статус цього відділення у структурі Червоноградської ЦМЛ змін не зазнав (Т. 2, а.с. 109-110).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.8., 2.9., 2.10., 2.11., 2.12., 2.13., 2.14., 2.15., 2.16., 2.18., 2.19., 4.1., 4.2. Посадової інструкції лікаря-анестезіолога дитячого Червоноградської ЦМЛ, затвердженої головним лікарем Червоноградської ЦМЛ, з якою 04.01.2016 р. ознайомлена ОСОБА_8 , лікар-анестезіолог несе відповідальність за надання анестезіологічної допомоги дітям в лікувально-профілактичному закладі, а саме: відповідає за підготовку і проведення знеболювання при операціях; проводить комплекс заходів з реанімації та інтенсивної терапії хворих дітей з розладами життєво важливих органів до стабілізації їх діяльності; одержує анамнестичну інформацію про захворювання, обґрунтовує вибір виду анестезії; забезпечує кваліфіковане проведення анестезії, інтенсивної терапії та реанімації хворих дітей; здійснює невідкладні заходи з інтенсивної терапії хворим дітям, що знаходяться в критичному стані; проводить масковий, внутрішньовенний, ендотрахеальний наркоз при термінових та планових операціях у дітей на органах черевної порожнини, малого тазу; працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей; дотримується принципів медичної етики та деонтології; веде лікарську документацію; у роботі керується протоколами надання медичної допомоги дітям при невідкладних станах; веде динамічне спостереження за станом хворих дітей, що знаходяться на лікуванні в ВАІТ з відповідними записами в історії хвороби; несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять у сферу компетенції, тощо (Т. 2, а.с. 111-112).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.3., 2.4., 2.5., 2.8., 2.14., 2.18., 4.1., 4.2. Посадової інструкції завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії Червоноградської ЦМЛ, затвердженої головним лікарем Червоноградської ЦМЛ, з якою 04.01.2016 р. ознайомлений ОСОБА_7 , завідувач відділення несе відповідальність за створення оптимальних умов для підготовки і проведення знеболювання при операціях, пологах, спеціальних діагностичних і лікувальних процедурах; контролює комплекс заходів з реанімації та інтенсивної терапії хворих з розладами життєво важливих органів до стабілізації їх діяльності; забезпечує кваліфіковане проведення анестезії, інтенсивної терапії та реанімації хворих; здійснює невідкладні заходи з інтенсивної терапії хворим, що знаходяться в критичному стані; здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів; керує роботою медичного персоналу; у роботі керується протоколами надання медичної допомоги при невідкладних станах; за викликом чергового анестезіолога з'являється у відділенні в неробочий час для надання консультативної та практичної допомоги; несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять в сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності (Т. 2, а.с. 113-114).
Як вбачається з характеристик обвинувачених, виданих за місцем їх роботи, останні характеризуються позитивно (Т. 2, а.с. 115-117).
Згідно посвідчення № 29/275-2, що видане ОСОБА_8 , остання 29.04.2010 р. підтвердила кваліфікацію лікаря анестезіолога дитячого вищої категорії, а наказом ДОЗ ЛОДА від 11.06.2015 р. № 430-к дія посвідчення продовжена до 11.06.2020 р. (Т. 2, а.с. 118)
Відповідно до посвідчення № 196-к, що видане ОСОБА_7 , останній 06.03.2014 р. підтвердив кваліфікаційну категорію зі спеціальності «анестезіологія», категорія - «вища». Строк дії посвідчення - до 06.03.2019 р. (Т. 2, а.с. 119).
Згідно наказу головного лікаря Червоноградської ЦМЛ №189-к від 29.07.1988 р. та копії трудової книжки від 13.11.1977 р., ОСОБА_7 перебуває на посаді лікаря-анестезіолога цієї лікарні з 01.08.1988 р., у період з 02.03.2009 до 30.12.2016 рр. обіймав посаду завідувача анестезіології та інтенсивної терапії Червоноградської ЦМЛ, а згідно наказу головного лікаря Червоноградської ЦМЛ № 418-к від 30.12.2016 переведений на посаду лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з 01.01.2017 р. (Т. 1, а.с. 58-60; Т. 2, а.с. 120, 126).
Відповідно до наказу головного лікаря Червоноградської ЦМЛ №1-к від 04.01.2000 р. ОСОБА_8 з 05.01.2000 р. перебувала на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога Червоноградської центральної міської лікарні. Натомість на підставі наказу головного лікаря № 80-к від 28.02.2017 р. остання була звільнена з вищевказаної посади (Т. 2, а.с. 123, 124).
Як видно з наказу головного лікаря Червоноградської ЦМЛ № 4-д від 24.01.2017 р., обвинуваченим як лікарям, які безпосередньо надавали медичну допомогу дитині ОСОБА_33 , оголошено догани (Т. 2, а.с. 125).
Згідно розпорядження міського голови м. Червонограда № 1-п від 25.01.2017 р. до головного лікаря Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_34 застовано догану за відсутність належного контролю за організацією лікувально-діагностичного процесу у лікарні (Т. 2, а.с. 127).
Також догану оголошено лікарю-хірургу Червоноградської ЦМЛ ОСОБА_35 за надання медичної допомоги ОСОБА_9 (Т.3, а.с. 245).
Згідно довідок, що містяться у матеріалах справи, обвинувачені раніше не судимі, на обліках у психіатра чи нарколога не перебувають, скарг від сусідів на них не було (Т. 2, а.с.143-150, 154-155).
Відповідно до свідоцтв серії НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 , ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Львові у віці 16 років (Т. 2, а.с. 157, 159).
Як видно з медичної картки стаціонарного хворого № 11596 і медичної картки № 5200, останні містять записи і відмітки обвинувачених щодо ходу, результатів і наслідків анестезіологічного забезпечення неповнолітнього ОСОБА_9 у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також записи інших лікарів з приводу його подальшого лікування у цій же лікарні та у львівському «ОХМАТДИТ».
З медичних карток амбулаторно хворого неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що у них є лише кілька записів про неважкі, побутові захворювання, а відтак він ріс соматично здоровим хлопцем.
Виходячи з наведених вище, належних та допустимих доказів, суд вважає, що між діями лікарів-анестезіологів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та смертю неповнолітнього ОСОБА_9 існує прямий причино-наслідковий зв'язок.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на недопустимість висновків комісійної судово-медичної експертизи № 65 та № 147, а також протоколу огляду речей та постанови про визнання документів речовим доказом від 17.02.2017 року, на думку суду не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.
Так, за загальним правилом, визначеним ст. ст. 86-87 КПК України, допустимим є доказ, що отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, та без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Покликання на недопустимість висновків експертиз з підстав їх проведення комунальним, а не державним закладом, суд відхиляє як надмірно формальні та зазначає, що на сьогодні в Україні поняття експертності змагається між принципом відомчої належності експертної установи та принципом професійних компетентцій, носіями яких є лише і виключно відповідні фахівці, тобто фізичні особи - носії спеціальних знань, експерти а не установи, які називають себе експертними.
Як встановлено судом, експерти, що брали участь в експертизах, мали спеціальні знання, освіту, досвід роботи і професійну репутацію були попередженні про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих висновків. Разом з цим, КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» діє з 1998 року, має право на здійснення експертної діяльності, відсутні докази, які б викликали сумніви у репутації цього закладу. При цьому, експертні висновки є чіткими, повними, конкретизованими, обґрунтованими і не суперечить іншим доказам. Тому істотних порушень процесуальних норм, що регламентують порядок призначення і проведення експертизи, які призвели до обмеження прав обвинуваченого, суд не знаходить.
Відтак суд вважає, що обидва експертні висновки отримані згідно приписів КПК України без істотних порушень прав та свобод обвинувачених під час проведення цих експертиз.
Доводи сторони захисту про незаконність аудіозаписів розмов, що фігурують у протоколі огляду речей, постанові про визнання документів речовим доказом від 17.02.2017 р. та вище вказаних висновках експертів, суд вважає безпідставними. В судовому засіданні встановлено, що такий запис здійснений без злого умислу, із законною метою адвокатом ОСОБА_5 для з'ясування причини трагедії, яка мала місце під час надання неповнолітньому ОСОБА_9 медичної допомоги. У цьому контексті необхідно відзначити, що встановлення причин таких подій у демократичній державі становить суспільний інтерес, а Європейський суд з прав людини у рішенні «Биржиковський проти Польщі» від 27 червня 2006 року (Byrzykowski v. Poland, заява № 11562/05) наголошував на необхідності швидкого вирішення справ, які стосуються смерті особи в медичному закладі. Дії адвоката ОСОБА_5 , на думку суду, були спрямовані на реалізацію таких рекомендацій.
Разом з цим, за формою та суттю ці розмови не стосувалися приватного чи особистого життя обвинувачених, а торкалися питань їх професійних обов'язків, тому протиправного втручання у приватне життя останніх суд не знаходить.
Посилання на ці записи у експертизах, суд розцінює як обов'язок експертів описати всі матеріали, що були їм надані для проведення експертиз, однак записи цих розмов не були покладені в основу дослідження та не стосуються експертних висновків.
Однак посилання обвинуваченої ОСОБА_8 на особисту думку заступника міністра ОСОБА_36 , як голови КЕКу МОЗ України, не можуть бути прийняті судом. Оцінюючи цей письмовий документ, суд вважає його неналежним доказом оскільки на ньому відсутні будь-які письмові ознаки приналежності даної особистої думки до конкретного висновку або висновків, що зроблені під час досудового слідства в межах даного кримінального провадження.
Покази обвинуваченої ОСОБА_8 , в частині, що вона не вважає себе винною у скоєному злочину та її дії не призвели до таких наслідків суд оцінює критично, як такі що подані з метою ухилення від відповідальності. Як встановлено судом, після двох власних невдалих спроб інтубації пацієнта, в першу чергу вона не розглянула та не забезпечила альтернативних шляхів відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів. Окрім того після інтубації лікарем ОСОБА_7 , після того, як він залишив операційний зал, ОСОБА_8 повинна була впевнитися у правильності цієї маніпуляції, переінтубувати хворого, чого вона не зробила. На думку суду посилання обвинуваченої на те, що вона довіряла діям старшого за фахом лікаря, є ознакою недбалого, безвідповідального ставлення до своїх обов'язків, які вона на той час виконувала в команді із своїм колегою. В ситуації яка склалася, обвинувачена ОСОБА_8 могла допускати, не лише технічну несправність апарату ШВЛ, але і професійну помилку лікаря ОСОБА_7 , який безпосередньо зробив інтубацію.
Одночасно пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , суд повністю приймає як такі, що відповідають фактичним обставинам справи, та розцінює як визнавальні, та мають характер щирого каяття.
У сукупності оцінюючи перелічені вище докази, які зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є належними та допустимими, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для встановлення наявності у їх діяннях складу злочину.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що вина обвинувачених полягає у тому, що вони вчинили неналежне виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому ОСОБА_9 та зумовило його смерть.
Такі дії обвинувачених вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 140 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, що є злочином середньої тяжкості, характер та ступінь участі кожного з обвинувачених у вчиненні ними злочині.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує особу підсудного, який є людиною середнього віку, раніше не судимий, позитивно характеризується з місця роботи та проживання, має вищу освіту, працює, одружений, має на утриманні пристарілу матір 1929 р.н., під час слідства й суду належно виконував процесуальні обов'язки.
Обставиною, що пом'якшує його покарання, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , суд не встановив.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , суд враховує особу підсудної, яка є людиною середнього віку, раніше не судима, позитивно характеризується з місця роботи та проживання, працює, має вищу освіту, одружена, під час слідства й суду належно виконувала процесуальні обов'язки.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 , суд не встановив.
За таких обставин у їх сукупності суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових злочинів буде призначення їм покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади лікаря анестезіолога.
З врахуванням наведених всіх вище обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 можливе без відбування призначеного покарання і її слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до неї ст.75 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про застосування відносно нього акту амністії, а саме - п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на його утриманні перебуває пристаріла мати, якій 89 років, і котра інших працездатних дітей не має.
Згідно п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», Верховна Рада України постановила звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
Даний закон набрав чинності 07.09.2017 року.
Скоєний обвинуваченим злочин, передбачений ч. 2 ст. 140 КК України, згідно ст. 12 цього Кодексу відноситься до злочинів середньої тяжкості, вчинений до прийняття акту амністії.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками обвинуваченого є ОСОБА_37 та ОСОБА_38 .
Як видно з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 23.09.2002 р., ОСОБА_39 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , ОСОБА_40 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Довідкою № 31046 від 21.11.2017 р., що видана відділом реєстрації Червоноградської міської ради Львівської області, та актом № 685 від 23.11.2017 р., що складений майстром ДЕЖВ № 2 КП «Червнонограджитлокомунсервіс» ОСОБА_41 , стверджується, що обвинувачений є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 і фактично проживає у ній разом зі своєю матір'ю ОСОБА_42 . Останнє зареєстрована у квартирі з 22.01.2002 р.
Копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_7 від 10.04.2003 р., НОМЕР_8 від 03.08.1956 р., підтверджується, що дітьми ОСОБА_40 , окрім обвинуваченого, також є ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Як видно з копій пенсійних посвідчень № НОМЕР_9 від 18.12.2008 р., № НОМЕР_10 від 13.03.2012 р., довідок МСЕК від 02.04.2009 р., 22.04.2016 р., ОСОБА_45 та ОСОБА_46 є пенсіонерами за віком, мають інвалідність.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 амністії, передбачених ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
За викладених обставин та норм права, на обвинуваченого ОСОБА_7 формально поширюється дія п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарань.
Цивільний позов не заявлено. Витрати на залучення експерта відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади лікаря анестезіолога в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 2 (два) роки.
На підставі пункту «є» статті 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом основного і додаткового покарання.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.
ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади лікаря анестезіолога в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності строком на 2 (два) роки.
Застосувати до засудженої ОСОБА_8 ст. 75 КК України та звільнити її від відбування призначеного основного покарання, якщо вона протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засуджену обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Після вступу вироку в законну силу, речові докази: медичну картку стаціонарного хворого № 11596; медичну картку № 5200; три медичні картки амбулаторного хворого, що заведені на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - повернути законному володільцю; оптичні диски - залишити у справі протягом всього часу її зберігання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий:ОСОБА_1