Провадження №2/447/845/17
Справа №447/1902/17
27.11.2017 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого -судді Павлів В. Р.
за участю секретаря судового засідання Волківської Н.Б.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради Львівської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги ,-
28 серпня 2017 року КП "Розділжитлосервіс" пред'явив позов про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 13606,53 гривень. Позов обґрунтовує тим, що позивач надає відповідачам житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Відповідачі з 2005 року не оплачують житлово-комунальні послуги, хоча згідно з чинним законодавством зобов'язані їх оплачувати. Внаслідок невиконання відповідачами вимог закону у них виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13606,53 гривень. Позивач неодноразово надсилав відповідачам претензії щодо погашення заборгованості, а також у 2009 році та у 2016 році звертався за видачею судового наказу про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, щодо клопотання про застосування строку позовної давності пояснив, що строк позовної давності перервано подачею заяв про видачу судового наказу у 2009, 2015, 2016 рр., а отже щоразу строк позовної давності після подачі заяви починався заново.
Відповідачі проти задоволення позову заперечили. Подали письмове заперечення на позов, відповідно до якого зазначили, що позивач з моменту вселення відповідачів у квартиру не надає послуг, передбачених типовим переліком житлово-комунальних послуг, позивач не долучив до позовної заяви доказів того, що житлово-комунальні послуги дійсно були надані. Натомість ремонт будинку проводиться коштами мешканців будинку. Зокрема, відповідачі витратили 13546,00 гривень у 2014 році на придбання будівельних матеріалів для ремонту під'їзду. На підтвердження проведення ремонту у будинку відповдачі надали фотографії під'їзду до та після проведення ремонту. Крім того, позивач просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з 2005 року, однак, встановлений законом строк позовної давності становить 3 роки і відповідачі просять застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин. Крім того, відповідачі просять понесені ними витрати зарахувати в рахунок квартирної плати. Також відповідачі стверджують, що не сплачували за житлово-комунальні послуги з 2005 року, а оплата у розмірі 78,96 гривень внесена у липні 2017 року в їх особовий рахунок є спробою позивача ввести суд в оману щодо переривання строку позовної давності.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з договором на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 23.11.2004 року, позивач є надавачем послуг з утримання житлових будинків і прибудинкових територій.
Судом встановлено, що квартира №35 у будинку №1а на вул. Шептицького у м. Новий Розділ Львівської області приватизована, у ній зареєстровані та проживають відповідачі, що стверджується довідкою від 21.07.2016 року №837.
Згідно з журналом виконаних робіт за адерсою Шептицького 1а у м. Новий Розділ позивачем проведено наступні роботи: у 2010 році - ремонт дверей в сміттєкамері, косіння газонів, скління на сходовій клітці, забивка плівкою вікон у підвалі; у 2011 році - скління на сходовій клітці, перевірка тяги згідно з заявою мешканця, прибирання та чистка підвалів, ремонт дверей в сміттєкамері, ремонт дверей в під'їзді; у 2012 році - скління на сходовій клітці, забивання плівкою вікон у підвалі, ремонт дверей в сміттєкамері, ремонт дверей в під'їзді; у 2013 році - ремонт дверей в сміттєкамері; у 2014 році - ремонт дверей в під'їзді, забивання плівкою вікон у підвалі, встановленні вхідних дверей, скління вікон на сходовій клітці, перевірка вентеляції згідно з заявою мешканця, ремонт цементної кладки, фарбування газових труб, ремонт дверей в сміттєкамері, косіння, чистка козирків; у 2015 році - ремонт дверей у сміттєкамері, косіння, прочищання сміттєвих труб, скління на сходовій клітці; у 2016 році - ремонт дверей у сміттєкамері і підвалі, прочищання сміттєвих труб, перевірка вентеляційних каналів, косіння прибудинкової території, хлорування підвалів, ремонт лавок на прибудинковій території, дератизація; у 2017 році - забивання вікон плівкою у підвалах, ліквідація вибоїн на прибудинковій території, косіння.
Згідно з даними особового рахунка, станом на серпень 2017 року у відповідачів є заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 13606,53 гривень. Зокрема, станом на грудень 2005 року заборгованість за житлово-комунальні послуги відповідачів становила 127,30 гривень; станом на грудень 2006 року - 598,98 гривень; станом на грудень 2007 року - 1167,35 гривень; станом на грудень 2008 року - 1923,11 гривень; станом на грудень 2009 року - 2707,87 гривень; станом на грудень 2010 року - 3657,66 гривень; станом на грудень 2011 року - 4743,06 гривень; станом на грудень 2012 року - 5828,46 гривень; станом на грудень 2013 року - 7170,12 гривень; станом на грудень 2014 року - 8826,36 гривень; станом на грудень 2015 року - 10482,60 гривень; станом на грудень 2016 року - 12160,76 гривень; станом на серпень 2017 року - 13606,53 гривень.
25.11.2009 року Миколаївським районним судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги. 09.12.2009 року зазначений судовий наказ скасовано.
14.05.2015 року Миколаївський районний суд Львівської області постановив ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
25.11.2016 року Миколаївським районним судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги. 04.01.2017 року зазначений судовий наказ скасовано.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із п. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості; здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно з п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, з огляду на вищенаведене, між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері надання житлово-комунальних послуг. Відповідачі такими послугами користувалися, не відмовлялися від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводили.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак, відповідачі не надали суду доказів того, що позивач не надавав послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території, що зазначені в журналі виконаних робіт.
Відповідачі на підтвердження витрат з утримання будинку надали копії квитанцій та товартних чеків про закупівлю будівельних матеріалів для ремонту під'їзду, і просили зарахувати понесені ними витрати в рахунок оплати за житлово-комунальні послуги. Оскільки відповідачі не заявили зустрічний позов їх вимоги не можуть бути вирішені у ході розгляду даної справи, оданк, це не позбавляє відповідачів права пред'явити такий позов до позивача.
Відповідачів заявили про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд не бере до уваги пояснення позивача про те, що строк позовної давності переривався подачею до суду заяви про видачу судового наказу, оскільки відповідно до ст.264 ЦК України позовна давність переривається лише у разі пред'явлення особою позову.
Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з відповідачів слід стягнути заборнованість за житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності.
Згідно зі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи наведене, судовий збір сплачений позивачем слід стягнути з кожного з відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 60, 88, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, ст.267 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в користь Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради Львівської області заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5608 (п'ять тисяч шістсот вісім) гривень 29 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в користь Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради Львівської області по 533 гривні 33 копійки судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : Павлів В. Р.